РОЗДІЛ 2
СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ОСОБИСТИХ ГОСПОДАРСТВ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ В РЕГІОНІ
2.1. Соціально-демографічні передумови відтворення сільського
населення і розвиток особистих господарств
Хмельницька область є одним з важливих сільськогосподарських регіонів України.
Вона має ряд особливостей, пов’язаних з природно-кліматичними умовами,
ресурсним забезпеченням та специфікою виробничих відносин. За
адміністративно-територіальним поділом область поділяється на 20
адміністративних районів, різних за площею, чисельністю населення, кількістю
поселень, соціально-економічним розвитком. У Хмельницькій області станом на
1.01. 2004 р. існувало: 13 міст, з них 6 міст обласного підпорядкування, решта
– районного; 24 селища міського типу і 568 сільських рад, які об’єднують 1415
сіл.
Важливе значення для розвитку сіл має поселенська мережа. Оскільки у сільській
місцевості основною галуззю матеріального виробництва є сільське господарство,
то відродження сільської поселенської мережі доцільно розглядати через призму
раціонального, ефективного використання землі. Цей підхід має стати основою
заходів, що стосуються територіальних форм організації виробництва та
розселення. У розв’язанні цієї проблеми значну роль відіграватиме проведення
земельної реформи, формування ринкових відносин на селі. Всі заходи стосовно
відродження села в соціально-економічному аспекті повинні бути підкріплені
досконалим правовим механізмом.
Чисельність сільських рад і сільських населених пунктів відносно стабільна, що
позитивно характеризує сільську поселенську мережу (табл. 2.1). По числу
сільських рад Хмельницька область займає шосте місце, по кількості сільських
населених пунктів – восьме місце серед областей України. Найбільше сільських
рад зосереджено у Дунаєвецькому та Кам’янець-Подільському районах – відповідно
43 і 42 у кожному, найменше – 16 у Старосинявському. Найбільша кількість сіл
спостерігалася у Кам’янець-Подільському районі (121 село), найменша – 35 у
Віньковецькому районі (додаток Б.1).
Велика чисельність селян на одну сільську раду припадала у
Кам’янець-Подільському районі – 1651,2 чол., найменша – 822,2 чол. у
Деражнянському. Найбільше сільських жителів в розрахунку на одне село у
Хмельницькому районі – 692,2 чол., найменше – 320,8 чол. у Білогірському районі
(додаток Б.1).
Таблиця 2.1
Адміністративно-територіальна характеристика сільської поселенської мережі
Хмельницької області
(на 1 січня відповідного року)
Роки
Райони
Сільські
ради
Сільські
населені
пункти
Сільське населення,
тис. чол.
Кількість жителів у середньому
на одну
сільську
раду
на один
населений
пункт
1997
20
557
1417
720,8
1294,1
508,7
1998
20
557
1416
708,9
1272,7
500,6
1999
20
557
1417
698,2
1253,5
492,7
2000
20
562
1417
685,1
1219,0
483,5
2001
20
563
1416
701,2
1245,5
495,2
2002
20
563
1416
699,8
1242,9
494,2
2003
20
566
1416
688,5
1216,4
486,2
2004
20
568
1415
676,6
1191,2
478,2
2004 р. у % до 1997 р.
100
101,9
99,9
93,9
92,0
94,0
Джерело: [151, 154].
Важливого значення для відродження сільськогосподарського виробництва нині
набувають: територіально-адміністративний устрій, тип розселення, форми
господарювання та інші чинники, які зумовлюють певний рівень концентрації, або
розосередження людських і матеріальних ресурсів, соціально-економічні,
культурно-побутові та виробничі умови. В зв’язку з цим відмітимо, що за певний
проміжок часу у досліджуваному регіоні склалася відповідна структура розселення
та господарських і суспільних відносин. Характерним показником для багатьох сіл
Хмельницької області є велика кількість малих населених пунктів за кількістю
дворів і людей, що в них проживають. На основі нових земельних і майнових
відносин утворилися не тільки ОСГ, але й фермерські та селищні общини
орендарів.
Переважна більшість великих та середніх населених пунктів є центральними
садибами, де розташована сільська рада та центральна садиба господарства з
відповідною виробничою та соціальною інфраструктурою. Тому, незважаючи на
більшу кількість малих сіл, основна частина сільського населення проживає у
вище названих пунктах.
Згідно з дослідженнями, у великих та середніх селах проживало 70,2% сільського
населення області, в тому числі у великих – 31,0%, у середніх – 39,2% сільських
жителів (додаток Б.2). У малих селах проживає 29,8% сільського населення
області.
Відповідно до Національної програми розвитку агропромислового виробництва і
соціального відродження села на 1999-2010 роки “... державна політика
спрямовуватиметься на формування повноцінного життєвого середовища в сільській
місцевості, задоволення економічних та соціальних потреб сільського населення,
комплексний розвиток сільських територій, збереження і відродження
історико-архітектурної спадщини села” [114, с. 163]. Крім того тут визначено
основні завдання демографічної політики, які полягають в запобіганні подальшого
погіршення вікової структури населення, збереження його самовідтворення.
Реалізовуватиметься комплекс заходів щодо підтримки молодих сімей, поліпшення
охорони здоров’я із зниженням смертності населення, врегульовуватимуться
міграційні процеси.
За даними Хмельницького обласного управління статистики чисельність населення
області складала 1401,2 тис. осіб, в тому числі 724,6 тис. – міське і 676,6
тис. – сільське. З часу проведення Всеукраїнського перепису населення 2001 р.
чисельність жителів Хмельниччини скоротилась на 42,8 тис. осіб і становила на
початок 2005 р. 1388,0 тис. осіб. Згідно статистичних даних
- Київ+380960830922