РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Кількість обстежених хворих і об’єм проведених досліджень
У відповідності до поставленої мети проведене комплексне обстеження 85 хворих,
в лікуванні яких, крім традиційних засобів, використовували амізон, 5%
амізонову мазь, поляризоване світло апарату Біоптрон. Пророблений
ретроспективний аналіз 40 історій хвороби хворих на оперізувальний герпес, які
знаходились на стаціонарному лікуванні в клініці Інституту інфекційних хвороб
імені Л.В.Громашевського з 1991 по 2005 роки. Контрольну групу склали 29 осіб,
хворих на ОГ , які отримували традиційну терапію. Крім того, визначено
імунологічні показники у 15 здорових осіб. Для вирішення поставлених завдань у
роботі використовували морфологічні, серологічні, загальноклінічні,
імунологічні, статистичні методи дослідження.
Діагноз ОГ підтверджували за допомогою морфологічного методу дослідження
везикул ураженої ділянки ( А.Ф.Фролов, Л.Ф.Шевченко, В.П.Широбоков, 1989).
Поверхню везикул попередньо обробляли спиртом і надрізали по краю верхню
стінку. Рідину везикул забирали ватним тампоном і в зоні дерми робили
зшкрябування. Отриманий матеріал поміщали на знежирене предметне скло і
підсушували при кімнатній температурі. Мазки фарбували за Романовським-Гімзою.
Дослідження цитологічних препаратів проводили під імерсією на мікроскопі
„BIOLAM”. Наявність багатоядрових клітин з внутрішньоядровими еозинофільними
включеннями свідчила про присутність вірусу ОГ. Також деяким хворим із
нетиповою клінічною картиною захворювання етіологія встановлювалась наростанням
або високим рівнем антитіл класу IgG і визначенням антитіл класу IgM до вірусу
Varicella - zoster в сироватці крові. Дослідження проводили в лабораторії
Українського лікувально-діагностичного центру і в медичній лабораторії „Діла”
м. Київ.
Обстеження хворих проводили в гострому періоді хвороби ( з 2-го по 8-й дні) і в
періоді реконвалесценції ( з 11-го по 30-й дні).
Крім загальноклінічних методів дослідження ( загальний аналіз крові і сечі), у
хворих визначали показники клітинного і гуморального імунітету: СD-3, CD-4,
CD-8, 3F3, NK-клітини ( імунограма 2-го рівня ), імуноглобуліни А, М, G, ЦІК.
Всього виконано 100 аналізів при обстеженні в динаміці 50 хворих на ОГ. Для
імунологічних досліджень кров забирали зранку натще із ліктьової вени.
Дослідження проводили в Рівненському обласному клінічному
лікувально-діагностичному центрі ім. В. Поліщука.
У комплексному лікуванні хворих апробований новий вітчизняний лікарський
препарат амізон , виробництва Харківського фармацевтичного заводу „Фармак” і 5%
амізонова мазь, яка виготовлялась в аптеці з порошку амізону на вазеліновій
основі. Також застосовано поляризоване світло нового світло-терапевтичного
апарату Біоптрон, виробництва фірми „ZEPTER” (Швейцарія ).
Результати дослідження оброблені методом варіаційної статистики. Вираховували
середнє арифметичне (М) і відхилення від середньої (m). Достовірність
значимості розходжень встановлювали за допомогою критерія Ст’юдента. Отримані
цифрові дані обробляли на ПЕОМ в електронних таблицях Microsoft Excel 2003 для
Windows XP Pro за допомогою пакета статистичного аналізу.
2.2. Методи імунологічних і загальноклінічних досліджень
Для вивчення стану імунологічної резистентності організму у хворих на ОГ
визначали кількість Т- і В-лімфоцитів крові, концентрацію імуноглобулінів
класів А, М, G, кількість циркулюючих імунних комплексів.
Для визначення кількості Т- і В-лімфоцитів використаний метод диференціаціі
популяцій лімфоцитів за допомогою моноклональних антитіл (МкАТ). Джерело методу
- методичні рекомендаціі "Застосування моноклональних антитіл в радіаційній
медицині".- Київ, 1993.
Хід визначення .
Приготування розчинів та підготовча робота
1. Розчин фікол-верографіну. Безпосередньо перед застосуванням у колбі
змішували 32 мл 9% водяного розчину фіколу (розчиняли на водяній бані при 70оС)
і 14 мл розчину верографіну (до 8 мл 76% , або до 10 мл 60% розчину верографіну
додавали 8.81 мл дистильованої води). Густину суміші вимірювали ареометром при
температурі 20оС і при необхідності доводили її до 1.076 - 1.078.
Кров для дослідження отримували із вени.
1. До 3 крапель гепарину додавали 3 краплі фізіологічного розчину.
2. У пробірки центрифужнi з гумовими пробками для інтенсивного змішування брали
4 – 5 мл венозної крові.
Кров розводили фізіологічним розчином у 3-4 рази. В центрифужні пробірки
розливали по 2 мл суміші фікол-верографіну і нашаровували розведену кров.
Пробірки центрифугували при 1500 – 2000 об/хв протягом 45 хв, після чого
автоматичною піпеткою відбирали кільце мононуклеарів в інтерфазі.
1 - 2 млн. лімфоцитів у об’ємі 50 мкл вносили в центрифужні пробірки чи лунки
96-лункового планшета. До клітин додавали 5 мкл моноклонального антитіла і
інкубували 30-45 хв при +4оС. Після інкубації клітини відмивали 150-200 мкл
фізіологічним розчином шляхом центрифугування при 1500 - 2000 об/хв. Зливали
супернатант і до осаду відмитих клітин додавали 50 мкл F(ab’)2-фрагментів
антитіл вівці до Ig миші, мічених ФІТЦ-ом і розведених 1:100. Для розведення
використовували 0.1% розчин азиду натрію або фізіологічного розчину. Клітини
суспендували й інкубували 30 хв. при +4оС і двічі відмивали.
Клітини аналізували на проточному цитометрі чи продивлялися в люмінісцентному
мікроскопі. В останньому випадку клітини суспендували, суспензію переносили на
предметне скельце, накривали покривним. Для аналізу клітин використовували
об’єктив х90, окуляр х1.7 і нефлюоресцентне імерсійне масло. Кількість
позитивних клітин визначали як різницю % флюоресціюючих клі
- Київ+380960830922