РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ У ГОСПРОЗРАХУНКОВИХ ВІДОСОБЛЕНИХ
ПІДРОЗДІЛАХ
2.1. Методика фінансового обліку надходження товарних запасів
Методологічні засади формування інформації про запаси у бухгалтерському обліку
та розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджене наказом Міністерства фінансів
України від 20.10.1999 р. № 246, зареєстроване в Міністерстві юстиції України
02.11.1999 р. № 751/4044 (далі – П(С)БО 9 “Запаси”). Крім того, при
відображенні в обліку та фінансовій звітності запасів необхідно враховувати
вимоги й інших П(С)БО (1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”, 2 „Баланс”,
16 „Витрати”, 19 „Об’єднання підприємств”), а також Інструкції про застосування
Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств і організацій.
Для торговельних підприємств товарні запаси є найбільш вагомим активом, якість
їх обліку та оцінки в значній мірі впливає на Баланс та Звіт про фінансові
результати. Для цілей бухгалтерського обліку запаси торговельних підприємств
включають товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та
утримуються підприємством з метою подальшого продажу, малоцінні та
швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року
або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року [145, с. 37].
Головним питанням обліку запасів є визначення суми, яка повинна визнаватися як
актив та залишатися такою до моменту визнання відповідних доходів.
Визнання – це процес опису, оцінки та включення до фінансового звіту певної
статті. Визнання передбачає словесний опис статті та визначення грошової суми,
в якій елементи звітності, а саме такий елемент, як активи – запаси мають бути
відображені в балансі [87, с. 26].
Відповідно до норм П(С)БО 9 “Запаси” – запаси визнаються активом у разі, якщо
вони відповідають таким двом критеріям:
є ймовірність надходження економічних вигод на підприємство, пов’язаних з
використанням запасів;
вартість запасів може бути достовірно визначена [148, с. 122].
Так, під час визначення того чи відповідає об’єкт запасів першому критерію
визнання, підприємству потрібно оцінити ступінь впевненості щодо надходження
майбутніх економічних вигод на основі наявних доказів на момент первинного
визнання. Наявність достатньої впевненості в тому, що підприємство матиме
майбутні економічні вигоди, ґрунтується на підтвердженні того, що воно отримує
вигоду у зв’язку з використання активу (товарних запасів) та погоджується на
пов’язаний з цим ризик. Така впевненість може існувати тільки тоді, коли ризик
та вигода, пов’язані з правом власності на товарні запаси, вже перейшли до
підприємства [87, с. 26].
Момент передачі ризиків та вигод, пов’язаних з власністю, визначається в
контракті на придбання цінностей і залежить від базових умов поставки.
Застосування базових умов поставок за Міжнародними правилами інтерпретації
комерційних термінів (ІНКОТЕРМС) в Україні визначено спеціальним Указом
Президента України “Про застосування міжнародних правил інтерпретації
комерційних термінів”.
Правила „ІНКОТЕРМС” застосовуються тільки до договорів купівлі-продажу
матеріальних активів [148, с. 123]. Вони встановлюють основні умови поставки. З
визначенням для кожного виду поставки виду транспорту, обов’язків продавця,
обов’язків покупця, перехід ризиків і витрат, пов’язаних з товарами. Всі інші
умови договору купівлі-продажу повинні бути вказані окремо, а саме, - передача
права власності, порушення умов договору та наслідки таких порушень тощо.
Проведене нами дослідження, дає змогу зробити висновок, що підставою для
зарахування до складу товарно-матеріальних цінностей, які придбані і
знаходяться в дорозі, є передача продавцем і відповідно отримання покупцем
ризиків і вигод, пов’язаних з правом власності на ці матеріальні цінності.
Момент передачі ризиків і вигід пов’язаних з правом власності на цінності,
визначається в контракті на придбання останніх. Таким чином, визнання товарних
запасів відбувається в часі раніше їх оприбуткування на склад. Ризики та вигоди
переходять до покупця, коли продавець фактично передає йому товари (стаття 128
Цивільного кодексу України). Але в деяких випадках можуть бути винятки, коли
цінності деякий час знаходяться у розпорядженні третьої сторони – незалежної
транспортної компанії, яка перевозить цінності від постачальника до покупця.
Костюченко В. М. пропонує для відображення товарно-матеріальних цінностей, що
перебувають у дорозі, у бухгалтерському обліку обліковувати їх на окремому
субрахунку (аналітичному рахунку) до рахунку 28 “Товари” – “Товари в дорозі”
[87, с. 29]. З цією пропозицією доцільно погодитися. На новому субрахунку
доцільно відображати акцептовані рахунки постачальників за відвантажені
(відпущені) підприємству товарно-матеріальні цінності, що входять до складу
матеріальних оборотних активів, за умови, що товари в дорозі будуть перебувати
значний період часу, відстань між постачальником та покупцем велика, існує
значний ризик втрати товарно-матеріальних цінностей. Така організація обліку
товарів у дорозі забезпечить, перш за все, реалізацію контрольної функції.
Товарно-матеріальні цінності на запропонованому субрахунку слід оцінювати за
фактурною вартістю, зазначеною постачальниками в документах, які пред’являються
до оплати.
Якщо наміри сторін щодо передачі ризиків і вигод, пов’язаних із правом
власності, незрозумілі, то потрібно врахувати всі сукупні обставини, а потім на
підставі зібраної інформації, вирішити, коли ж фактично право вла