Вы здесь

Система регулювання зовнішньоекономічних зв'язків у Чеській Республіці: досвід організації для України

Автор: 
Федурця Василь Петрович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U003423
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ ЧЕСЬКОЇ
РЕСПУБЛІКИ

2.1. Становлення нової системи зовнішньоекономічних зв’язків Чеської Республіки
в ході реалізації Асоційованої угоди з ЄС
Зміна системи та механізму планування, організації й управління
зовнішньоекономічною діяльністю ЧР у зв’язку з її вступом до ЄС має
кардинальний, але цілісний і системний характер. Водночас слід констатувати, що
процес адаптації системи і режиму зовнішньоекономічної діяльності ЧР до
принципів і вимог ЄС відбувався еволюційно і послідовно, у декілька етапів.
Перший етап – період реалізації ЧР положень Асоційованої (Європейської) угоди з
ЄС, котрий тривав з 1993 р. по 1998 р. У цей час в ЧР було здійснено ґрунтовні
ринкові перетворення та максимально лібералізовано систему зовнішньоекономічних
зв’язків. Проте чеській державі у цей час ще не вдалося повністю виробити
ефективних засобів організації управління, планування і регулювання
зовнішньоекономічної діяльності. Тому з середини 1990-х рр. наростав дисбаланс
у зовнішньоекономічній сфері, дефіцит зовнішньої торгівлі та поточного рахунку
платіжного балансу. Та однозначним позитивом у контексті посилення участі ЧР в
євроінтеграційних процесах стала цілеспрямована переорієнтація чеської
економіки і всієї системи зовнішньоекономічних зв’язків зі Сходу на Захід та
перетворення ЄС у головного економічного партнера ЧР.
Другий етап – підготовка ЧР до вступу в ЄС протягом 1998-2003 рр. та початку
2004 р. Саме в цей період інтенсивно розгорнувся процес переговорів з
європейською спільнотою про умови вступу ЧР до ЄС. Ефективно діяли спеціально
створені державні структури для діалогу з ЄС. Чеське законодавство, в т. ч. з
регулювання зовнішньоекономічної діяльності, було майже повністю приведене у
відповідність до норм ЄС. Однак і в цей період діяли деякі відмінні від правил
ЄС режими зовнішньоекономічних відносин ЧР з окремими державами та
об’єднаннями. Наприклад, режими вільної торгівлі ЧР з європейськими
постсоціалістичними країнами на базі двосторонніх угод та багатосторонньої
Центральноєвропейської угоди вільної торгівлі (CEFTA). Перед 1 травня 2004 р. –
днем офіційного вступу ЧР до ЄС Чехія повністю вийшла з таких угод.
Третій – сучасний етап адаптації системи зовнішньоекономічної діяльності ЧР до
принципів і вимог ЄС, який розгорнувся після фактичного входження Чехії до ЄС,
доцільно вважати завершальним. Уже навіть варто стверджувати про майже повну
уніфікацію її до чинних правил ЄС. ЧР, незважаючи на існування певних
перехідних періодів до 2006-2007 рр. фактично стала інтегрованою складовою
частиною, сегментом єдиного внутрішнього ринку ЄС. На цьому ринку діють
загальні правила і здійснюється спільна торгова політика. Крім того, ЧР
зобов’язана дотримуватися принципів спільної політики ЄС і в економічних
стосунках з країнами - не членами ЄС (“третіми державами”). Чехія також
беззаперечно ввійшла до єдиного митно-тарифного простору ЄС тощо. Проте
повністю завершеним процес адаптації режиму зовнішньоекономічної діяльності ЧР
до ЄС все - таки варто буде вважати лише після вступу країни до єврозони, тобто
введення в ЧР євро, що реально відбудеться не раніше 2009-2010 рр.
Отже, процес послідовних ринкових перетворень і лібералізації всієї системи
зовнішньоекономічних зв’язків ЧР, що розгорнувся уже з початку 1990-х рр., їх
стратегічно важливої переорієнтацієї на нові ринки – в першу чергу
держав-членів ЄС, логічно завершився у 2004 р. вступом ЧР до розширеної Європи
та адаптацією в основному національно-державної системи зовнішньоекономічної
діяльності до інтегрованих принципів ЄС.
Досвід провідних постсоціалістичних країн ЦСЄ – Польщі, Чехії, Словаччини і
Угорщини щодо цілеспрямованого здійснення поетапних кроків з метою інтеграції
до ЄС становить значний інтерес для України. З початку 1990-х рр. ці держави
визначили стратегічним пріоритетом зовнішньої політики вступ до
загальноєвропейських і трансатлантичних структур. Завдяки тому, що вони
послідовно і сумлінно виконували договірні домовленості з ЄС та неухильно
здійснювали системні економічні перетворення з переходу до ринку, на самміті ЄС
в Копенгагені в грудні 2002 р. було схвалено рішення про вступ Республіки
Польща, ЧР, Словаччини і Угорщини до ЄС у 2004 р. у складі групи з десяти
держав – нових членів ЄС.
Україні з дня проголошення незалежності не вдалося так успішно, як країнам ЦСЄ,
реалізувати курс на інтеграцію з ЄС. Український шлях до ЄС тому буде значно
тривалішим і складнішим. Україна поки що не змогла досягти навіть статусу
асоційованого члена ЄС. Зараз загальноєвропейські інституції пропонують Києву
лише довготривалий статус “сусіда” ЄС.
Офіційно декларований євроінтеграційний курс України із стратегічною метою
вступу нашої держави до ЄС потребує кропіткої роботи насамперед з виконання
положень Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і ЄС (1994 р.)
та ретельної підготовки до практичної реалізації обов’язків нового східного
сусіда ЄС і можливого статусу асоційованого члена загальноєвропейської
спільноти, який передує набуттю кожною країною-кандидатом прав повноправного
членства в ЄС. Українська сторона ще на етапі підготовки стратегічних
документів політики ЄС щодо України в 1998-1999 рр. наполягала на включення до
їх тексту положень про можливість асоційованого членства.
Зміни, що настали після Помаранчевої революції, дозволяють українській стороні
настоювати, щоб після реалізації Плану дій Україна – ЄС, підписаного на початку
2005 р., та виконання завдань відповідної "дорожньої карти" уже в 2007-2008 рр.
бу