РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК МЕТОДІВ ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ І ЦІНОУТВОРЕННЯ ЕТВ
2.1. Напрямки удосконалення способів оцінки соціально-економічної ефективності
електротехнічних виробів
Подальше зростання економіки України в значній мірі залежить від створення
конкурентноздатних засобів праці, удосконалення організації їхньої
експлуатації. Рішення цієї проблеми багато в чому визначається рівнем методів
обґрунтування прийнятих техніко-економічних рішень, їхньою оптимізацією. Вони
містять у собі теорію й методи оцінки соціально-економічної ефективності
нововведень, управлінських і господарських рішень. При їхній недосконалості
матиме місце нераціональний розподіл коштів, що з урахуванням їх обмеженості
може призвести до вибору неоптимальних варіантів, збільшення строків їхнього
створення й освоєння, і відповідно, до зменшення величини прибутку від їхньої
реалізації. Питання визначення ефективності заходів науково-технічного прогресу
розглядаються як в офіційних методиках, так й у працях окремих авторів.
Важливість проблеми визначила значну кількість публікацій з даного питання.
В [74] розглядається визначення фактичного економічного ефекту від використання
науково-технічних розробок, у тому числі, їхнього впливу на
соціально-економічні наслідки реалізації нововведень. Для оцінки економічного
ефекту в даному документі використовуються широко відомі в закордонній практиці
показники чистого грошового доходу (ЧГД) або чистої поточної вартості (ЧПВ),
індексу прибутковості (ІП) або коефіцієнта чистого грошового доходу (КЧГД),
внутрішньої норми прибутковості (ВНП). Оскільки сутність даних показників
досить докладно викладена в численних роботах, ретельно зупинятися на їхньому
аналізі не будемо. Відзначимо наступні обставини. На наш погляд, при розгляді
показника ЧГД ряд авторів визначають чисті річні потоки (ЧРП), як суми щорічних
значень касової готівки. Однак, як відомо, за кордоном і у цей час у нас у
країні оплата готивкою через касу становить тільки частину від загальної
величини сплати за товари й послуги. Широко використовуються перекази з рахунку
на рахунок, кредитні карти та інші засоби сплати. У цьому зв'язку величину ЧРП
більш правильно визначати як різницю припливів і відтоків коштів за відповідні
роки.
Показник ЧГД, на відміну від показника прибутку, враховує результати не тільки
господарської, але й інших видів діяльності. Тому він характеризує більш повну
економічну оцінку створення й реалізації нововведень. Однак у теперішній час в
умовах перехідної економіки України інші види доходів – за рахунок операцій із
цінними паперами та ін., що входять до розрахунку показника ЧГД, становлять
незначну питому вагу в дохідній частині промислових підприємств. Не мають
істотного впливу на реінвестування й амортизаційні відрахування. Переважна їхня
частка на сьогодні витрачається на поточні потреби підприємств, організацій. У
цьому зв'язку, нам уявляється, варто відновити використання в розрахунках
ефекту показника чистого або залишкового прибутку. Прибуток характеризує
кінцеві фактичні результати виробництва, являє синтетичний показник його
діяльності. Податкові відрахування від результатів діяльності підприємств, фірм
становлять основну частку дохідної статті державного бюджету. В цілому величина
інтегрального прибутку , що залишається в розпорядженні підприємства, фірми
розраховується як
= , (2.1.1)
де - виручка від реалізації, що залишається в розпорядженні підприємства,
організації, тис. грн/рік; - капітальні вкладення в t-ому році, тис. грн/рік; -
поточні витрати в t-ому році; тис. грн/рік; - податкові й інші відрахування в
t-ому році, тис. грн/рік; - коефіцієнт, що враховуює фактор часу, відносні
одиниці, в. о.; tн, tк – відповідно початковий і кінцевий роки розрахункового
періоду.
У той же час, поряд з визначенням величини фактичного ефекту на стадії вибору
варіантів розвитку варто використовувати показники величини попереднього
ефекту. В [74] на стор. 38 говориться про те, що аналізуєма методика призначена
для визначення ефективності науково-технічних розробок як потенційних інновацій
на всіх стадіях їхнього життєвого циклу. Однак автори не розділяють показників
для визначення величини двох видів ефекту, що наведені вище, мабуть вважаючи,
що вони однакові, як для розрахунку величини попереднього, так і фактичного
ефекту. На наш погляд, для розрахунку показників ЧПВ і КЧПВ потрібна значна
кількість інформації, якій, як правило, на предпроектної стадії, недостатньо.
Це не дозволить виконати досить точний розрахунок ефекту на цій стадії на
основі використання зазначених показників. Подібні розрахунки в певній мірі ще
можна провести за допомогою показника внутрішньої норми доходності. Автори [74]
не використовують також для зазначеної мети показник строку окупності, що
широко застосовується у вітчизняній і закордонній практиці.
Варто звернути увагу й на таку обставину. В умовах ринкової й перехідної
економік товари й послуги будуть виробляться тоді, коли це вигідно їхньому
виготовлювачеві, виробникові. А придбатимуться тоді, коли це вигідно
споживачеві. У цьому зв'язку, на наш погляд, ефект варто розраховувати
роздільно як для виробника, так і для споживача. Як показник попереднього
ефекту для виготовлювача може бути запропоноване застосування, яке має місце у
закордонній практиці, інтернаціональної вартості, що є подальшим розвитком
відомого показника інтернаціональної вартості (З) або (ціни виробництва):
(Ц) З = , (2.1.2)
де С – собівартість продукції, виготовленої за допомогою інвестицій, необхідних
для реалізації нововведень, грн/
- Київ+380960830922