Вы здесь

Патерналізм як об'єкт соціально-філософської рефлексії

Автор: 
Масюк Олег Петрович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U003599
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ПАТЕРНАЛІЗМ ЯК ФОРМА ВЛАДНОЇ СУСПІЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
Розкриття патерналізму як владної форми суспільної взаємодії передбачає
визначення феномена патерналізму в процесі суспільно-історичного розвитку. В
свою чергу, встановлена специфіка генезису цього феномена стимулювала
дослідження основних аспектів механізму взаємодії “патерналізм – партнерство” в
сучасних суспільних відносинах.
2.1. Феномен патерналізму в процесі суспільно-історичного розвитку
Патерналізм на сучасному етапі суспільного життя є складним феноменом
суспільних відносин, побудованим на фундаментальному підґрунті розвитку
суспільства, розкриття якого являє собою визначення сутності та змісту,
генезису функцій цього феномена на основі історико-філософського аналізу його
розвитку.
Перші практичні прояви патерналізму з’являються під час оформлення родових
стосунків. У цей час починають формуватися базові елементи взаємодії, які потім
стають основними не лише в розвитку патерналізму, а й у становленні багатьох
суспільних форм взагалі. В першу чергу, це вибір та залучення жінкою чоловіка
до участі в родинних стосунках у вигляді захисту від зовнішніх небезпек і
пошуку здобичі для харчування. По-друге, це те, що сам процес відбувався за
принципом вибору найсильнішого й найспритнішого. На цьому будувалися перші
стосунки залежності між статями, а відтак і між родинами встановлювалась певна
ієрархія та залежність. Виходячи з цього, на початковому етапі розвитку
патерналізму, спираючись на засоби накопичення ресурсів життєдіяльності,
розкривається базова патерналістська функція – захист залежних учасників
патерналістської взаємодії.
Пізніше, при встановленні патріархального укладу в первісному, ранньому
рабовласницькому суспільстві та при спробах створення великих суспільних
утворень, визначається особлива роль батька-патріарха. Спочатку це відбувалося
“не випадковістю відбору і тим більше не власними заслугами, а випадковістю
народження або обставин, які обертали його в старшого серед групи більш
молодших родичів його покоління, ... що ж стосується функцій, це: визначення
характеру діяльності всіх, піклування про стан колективу, прийняття рішень у
конфліктних ситуаціях” [34, 55]. Спираючись на позицію автора, робимо висновок,
що в початкових формах організації суспільних відносин основна функція
патерналістського захисту розгалужується у становленні функцій спрямування,
піклування та захисту суспільного утворення.
Трансформація та масштабні зміни відносин матеріальної взаємодії передбачають
не тільки створення суспільних утворень різних рівнів, а й відповідні зміни в
розповсюдженні встановленого способу регулювання у вигляді патерналізму, що
відтворюються в різних формах людської взаємодії. На цьому етапі розвитку
патерналізму в суспільних утвореннях будуються способи регуляції відносин, які
в подальшому екстраполюються на більш масштабні людські відносини.
Так, наприклад, О.Б. Скородумова визначає зміст патерналістських дій та їх
взаємозв’язок зі свободою у давньогрецьких державах-полісах: “Для античного
світу бути вільним значило належати до полісу, що дозволяло поважати власних
богів – покровителів, бути захищеним як з боку божественних сил, так і з боку
держави” [186, 76]. З цього виходить, що вже на той час у формуванні
патерналізму як соціального явища починає відігравати важливу роль баланс
розуміння свободи та обмежень, спрямованих на захист інтересів людини.
Важливою є точка зору О.Б. Скородумової на розуміння свободи в контексті її
співвідношення з патерналізмом. Ця дослідниця, аналізуючи форму та зміст
поняття свободи, стверджує: “У мовах, пов’язаних із індоєвропейською спільнотою
(греки, слов’яни, індуси та інші), вона відображає приналежність до власного
роду, племені, народності та є близьким за значенням словам: свій, власність,
суспільство” [186, 76]. З цієї позиції випливає, що в окремих мовах поняття
свободи й патерналізму мали в собі значну кількість спільних ознак. Звідси
можна зробити висновок, що за певних обставин патерналізм може виступати
захисником і гарантом свободи як конструктивного соціального стану в межах
свого суспільного утворення. Незважаючи на поглиблення розбіжності в розумінні
поняття свободи, яке розвинулося в процесі соціального, економічного,
політичного й духовного розвитку суспільства і протиставлення його сьогодні
патерналізму, вони все ще містять у собі однакові ознаки – необхідність
спільних обмежень для збереження свободи в межах суспільства.
Крім того, будуються структурні форми здійснення патерналістських дій в
подібних спільнотах, такі як спосіб управління суспільним утворенням того часу
– “черепкування”. Людину, яка не відповідає вимогам цього суспільного
утворення, позбавляли права користуватися загальними благами й перебувати на
безпечній підконтрольній цій спільноті території. На зміст подібних владних
відносин впливали також давньогрецькі релігійні традиції, коли збереження життя
людині, яка потрапила до храму, ставало недоторканою цінністю, але, відповідно
до обставин, людина могла залишитися в цьому храмі назавжди. В подальшому цією
формою взаємодії почали користуватися між собою члени суспільно-економічних
відносин, коли вільний представник країни міг змінювати патрона у внутрішніх
суспільних відносинах шляхом пошуку та прохання притулку в нового.
Відтак, із початком оформлення системи суспільної взаємодії розгортаються
патерналістські функції, які підтримують належність до суспільного утворення,
стратифікують відносини в ній за характером залежності й визначають перелік
обмежень, необхідних для існування цієї спільноти.