РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Розвиток науково-технологічної сфери
Розвиток науково-технологічної сфери характеризується відсутністю стратегії
переходу України до інноваційної моделі розвитку, неналежним використанням
методів наукового планування на всіх рівнях управління (системного аналізу,
прогнозування, оптимізації, програмно-цільових методів управління тощо),
недостатнім рівнем інноваційної культури працівників органів державної влади.
Протягом 90-х рр. минулого століття були значно послаблені інститути
перспективного й поточного планування, система загальної обов’язкової
стандартизації продукції та технології, система акумулювання результатів НДДКР
у державних й галузевих інформаційних центрах, інші народногосподарські системи
з нормативними, інформаційними або рекомендаційними функціями, що негативно
позначилося на формуванні інноваційної моделі розвитку економіки держави.
Сучасне виробництво вимагає значних витрат на науково-технічні розробки,
впровадження їх результатів, і в багатьох випадках цей тягар є непосильним для
окремих суб’єктів господарювання в умовах жорсткої конкуренції. Водночас саме
інноваційна складова є головним джерелом суспільного прогресу. Причому не лише
в країнах – світових лідерах, але й у таких невеликих державах, як Ісландія,
Ірландія чи Таїланд, які іноді навіть випереджають провідні держави у
впровадженні наукових досягнень [32].
Такий активний розвиток інноваційної діяльності можливий лише за активної
державної підтримки. Наша держава і так завинила перед суспільством – з моменту
набуття незалежності втрачено, як вважають авторитетні дослідники, понад 75%
свого економічного потенціалу, що майже в два рази більше, ніж за роки Другої
світової війни (40%) [115]. Важливість науково-технічного прогресу пояснює
особлива увага з боку держави до наукової сфери в усіх країнах, що виражається
в значних і різноманітних видах державної підтримки. Існує об’єктивна
необхідність у державній підтримці наукових досліджень і передових напрямів
розвитку, оскільки приватнопідприємницький сектор має менші, порівняно з
державою, фінансові можливості і здатний забезпечувати розвиток лише окремих,
пов’язаних із конкретною підприємницькою діяльністю, проектів.
У літературі можна знайти методики, за допомогою яких рівень технологічного
розвитку держави можна визначити за допомогою вивчення структури матеріального
виробництва. Товари, які виробляються в державі, за середнім рівнем їх
технологічної місткості у відсотках поділяють на високо- (11,4%), середньо-
(1,7%) та низькотехнологічномісткі (0,5%). У країнах Організації економічного
співробітництва і розвитку (ОЕСР) високотехнологічномісткими є аерокосмічне
устаткування (22,7%), комп’ютери (17,5%), електроніка (10,4%), ліки (8,7%);
середньотехнологічномісткими – автомобілі (2,7%), хімікати (2,3%);
низькотехнологічномісткими – будматеріали (0,9%), продукти харчування (0,8%),
чорні метали (0,6%), текстиль, одяг, взуття (0,2%) [146, c. 45].
Можна розрахувати дещо умовний, але наочний показник інноваційної активності
тієї чи іншої держави за її роллю в сукупному європейському прогресі. При всій
умовності і недосконалості методики розрахунку, його застосування щодо ряду
країн виразно демонструє, яка з них перебуває на вістрі науково-технічного
прогресу, а яка “пасе задніх”. Частка України у науково-технічному розвитку на
порядок нижча, ніж частки розвинутих країн Європи (Німеччина, Франція,
Великобританія).
Ще десять років тому Україна не просто як складова СРСР, а сама по собі входила
до першої десятки країн світу за рівнем науково-технічного потенціалу,
принаймні за декількома видами наукової діяльності. Тому нас не може втішати
незначне відставання від Польщі та Угорщини – не так давно ці країни відставали
від України, мабуть, не менше, ніж сьогодні Україна відстає від Франції (табл.
2.1).
Таблиця 2.1
Науково-технічний розвиток окремих країн
Країни
Частка країни, %
Досягнуте значення
у 1998 р.
Очікуване значення
у 2005 р.
Україна
1,5
3,0
Польща
3,0
3,0
Угорщина
4,0
3,5
Росія
7,5
9,5
Великобританія
20,5
21,0
Франція
21,5
20,0
Німеччина
42,0
40,0
Джерело: [164]
Показник “3” для Польщі означає певне досягнення, тоді як “1,5” для України –
свідчення не просто застою, а деградації науково-технічного потенціалу. Наша
держава за роки незалежності взагалі не збільшила свою участь у єдиному ритмі
світового прогресу, і ніби “відокремилася” від нього.
Для часів соціалізму ця відокремленість мала ідеологічне пояснення: найбагатша
частина світу розглядалася як ворожа, а співпраця з нею була можливою лише в
скрутному становищі, наприклад, для подолання хлібного дефіциту. Навіть
беззаперечні досягнення інших країн, такі як поширеність персональних
комп’ютерів чи досконалість автомобілів, вважалися ознаками того ж
“загнивання”.
Нині, при задекларованій ринково-демократичній спрямованості нашого розвитку і
прагненні до прямої інтеграції з країнами ЄС, рівень співпраці й запозичення
передового досвіду мав би зрости. Проте нещодавнім дослідженням виявлено
асиметрично низький (порівняно із зовнішньою торгівлею) рівень залежності
економіки України від світових потоків капіталу.
Держава може досягти певних успіхів у розбудові демократії та громадянських
свобод, але її місце у світових рейтингах залишатиметься серед відсталих доти,
доки не відбудеться суттєвих зрушень у науково-технічному прогресі. У третьому
тисячолітті частка валових показників у порівняльних характеристиках на
міжнародному рівні не має вагомого значення. М
- Київ+380960830922