РОЗДІЛ 2
ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО
ЕКОНОМІСТА
У розділі визначено структуру інформаційної компетентності майбутнього
економіста; подано розроблену та обґрунтовану технологічну модель та етапи
формування інформаційної компетентності майбутнього економіста; проаналізовано
сучасний стан сформованості інформаційної компетентності майбутнього економіста
у процесі його професійної підготовки.
2.1. Структура інформаційної компетентності майбутнього економіста
Підходячи до розгляду змісту і основних компонентів інформаційної
компетентності фахівця, слід пам’ятати, що інформаційна компетентність синтезує
у собі, по-перше, загальні вимоги до спеціаліста як особистості, до його знань,
умінь, навичок та здатностей застосовувати все це при використанні засобів
сучасної техніки та в умовах життя в інформаційному суспільстві; по-друге, -
особливості його професійної діяльності з використанням засобів інформаційних
технологій; і, по-третє, - конкретний прояв цих властивостей, вимог,
особливостей особистості у діяльності окремого спеціаліста.
В результаті аналізу змістовного наповнення кожної із складових частин
інформаційної компетентності, ми розробили структурно-компонентне наповнення
кожної складової.
Розглядаючи інформаційну компетентність як компоненту професійної діяльності
фахівця, що стосується застосування сучасних інформаційних технологій, ми
визначили що інформаційна компетентність фахівця забезпечує його
інформаційно-пошукову; комп’ютерно-технологічну; процесуально-діяльністну
функції у професійній діяльності.
Дана сукупність компонент повинна бути доповнена особистістними якостями
майбутнього фахівця, які виражають здатність спеціаліста до успішного
здійснення професійної діяльності.
На основі вищевикладеного ми виділили такі функції інформаційної компетентності
фахівця, які, на наш погляд, найбільше повно відбивають її зміст:
інформаційно-комунікативна функція – пов'язана зі створенням необхідного
інформаційного потоку в процесі взаємин; вона обумовлює розвиток соціальний
значимих зв'язків у колективі, включає уміння чітко і ясно викладати думки,
підтримувати бесіду, передавати раціональну й емоційну інформацію. Ця функція
проявляється в умінні встановлювати міжособистісні зв'язки, погоджувати свої
дії з діями колег, вибирати оптимальний стиль спілкування в різних ситуаціях,
опановувати засобами вербального і невербального спілкування. Сукупність цих
умінь ми назвемо комунікативними здібностями.
Комунікативні здібності виявляються у співробітництві і колективній виробничій
діяльності. До комунікативних здібностей відносяться: здатність розуміти
взаємини людей, адекватно сприймати ситуацію спілкування, використовувати
досвід інших: здатність розуміти партнерів по спілкуванню, їхні мотиви і цілі,
здатність до співробітництва; здатність відстоювати свою точку зору; здатність
прогнозувати міжособистісні події, знати основні прийоми спілкування; здатність
уникати конфліктів у спілкуванні.
Із розвитком сучасних телекомунікацій важливого значення набуває спілкування з
використанням засобів комп’ютерних мереж та телекомунікацій. Засоби спілкування
вимагають від фахівців уміння застосовувати ці засоби у своїй професійній
діяльності. Середовища мережевого спілкування стають повноцінним джерелом
комунікації. Особливо це стосується майбутніх економістів в умовах виникнення
електронного бізнесу, віддаленої роботи та засобів дистанційної освіти. Тому
вміння використовувати ці засоби повинно бути обов’язковим елементом
інформаційної компетентності. Таким чином, інформаційно-комунікативна функція є
виразом комунікативних умінь в умовах використання інформаційних технологій.
діяльністно-рефлексивна функція забезпечує оволодіння знаннями, необхідними для
виконання певного виду діяльності, здатність до оцінки обстановки, прийняття
рішень, аналіз праці та її результатів, здатність до планування праці та її
результатів.
Здатності до рефлексії визначають рівень розвитку самооцінки, розуміння власної
значимості в колективі, відповідальності за результати своєї діяльності,
пізнання себе і самореалізації в професійному спілкуванні.
Рефлексія майбутнього фахівця виявляється в умінні свідомо контролювати
результати своєї діяльності і рівень власного розвитку, особистісних досягнень:
сформованість таких важливих для фахівця якостей і властивостей, як
креативність, ініціативність, націленість на співробітництво, впевненість у
собі, схильність до самоаналізу, здатність до імпровізації, передбачення,
ініціативне, критичне мислення і прогнозування результатів своєї діяльності і
відносин, творча уява, а також професійно-значущі знання, уміння, навички.
Когнітивна функція включає необхідний об’єм теоретичних знань, умінь передбачає
організацію та виконання управлінських рішень, забезпечує коректування праці,
полягає в створенні соціально-психологічних умов, що спонукають до
продуктивного виконання обов'язків і соціально-ціннісних функцій у колективі.
В структурі інформаційної компетентності наукові знання займають одне з
основних місць. Адже успішність виконання певної діяльності вимагає певного
набору знань у відповідній області. Знання – це цінність, яку потрібно
отримати, адже воно не наслідується автоматично, а набувається внаслідок
цілеспрямованої діяльності. Причому слід зазначити особливу значимість
професійно-значущих знань в умовах розвитку сучасних інформаційних технологій.
Знань, отриманих під час навчання у вищому навчальному закладі, вже недостатньо
для успішної діяльності протягом всього часу роботи фахівця. Таким чином,
виник
- Київ+380960830922