Вы здесь

Диференційований підхід до фізичного виховання студентів з різних біогеохімічних зон Закарпаття

Автор: 
Бондарчук Наталія Яківна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U005093
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Для вирішення сформованих задач застосовувались такі методи досліджень:
Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел.
Анкетування.
Антропометричні методи.
Фізіологічні методи.
Біохімічні методи.
Педагогічні методи.
Педагогічний експеримент.
Методи математичної статистики.
2.1.1. Теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел
Використання даного методу дало можливість одержати інформацію про проблему, що
вивчається. Аналіз наукових джерел дозволив розкрити зміст основних понять,
вивчити фізичний розвиток, фізичну підготовленість, функціональні можливості,
стан здоров’я студентів віком 17-19 років та шляхи вдосконалення процесу
фізичного виховання. На основі аналізу і узагальнення літературних джерел були
визначені об’єкт, предмет, сформовані мета і задачі дослідження.
2.1.2. Анкетування
Анкетування проводилося з метою визначення самооцінки стану здоров’я. Анкета
самооцінки здоров’я за В. П. Войтенко [42] складалася з 27 питань. В основному
їх зміст відображав загальне самопочуття студентів (див.додаток А).
Анкета оцінки ступеня ризику розвитку серцево-судинних захворювань (за С. A.
Душаніним) [72] передбачала 10 питань, які оцінювали в балах вік, стать, масу
тіла, артеріальний тиск, спадкові хвороби, режим харчування, рухову активність,
паління, вживання алкоголю (див. додаток Б).
2.1.3. Антропометричні методи дослідження
Антропометричні методи дослідження використовувалися для визначення і
характеристики довжини та маси тіла, обводу грудної клітини, обводу шиї, плеча,
передпліччя, талії, таза, стегна та гомілки; товщини шкірно-жирових складок
біцепса, трицепса, під лопаткою, над клубовою кісткою, гомілкового м’яза.
Вимірювання проводилося за загальноприйнятою методикою [70].
На основі результатів вимірювання зросту, маси і обводів проводилися розрахунки
індексів фізичного розвитку.
Індекс пропорційності (ІП):
обвід грудної клітини (см) Ч 100
довжина тіла (м)
, % (2.1)
Нормативи: норма – 52-54 %;
вузькогруді – менше 50 %;
широкогруді – більше 55 %.
Масо-зростовий індекс Кетле:
маса тіла (г)
довжина тіла (см)
, г/см (2.2)
Нормативи: 370-400 г/см.
Ідеальна маса тіла за К. Купером :
довжина тіла (м)
0,0254
Ч 4 – 128 Ч 0,453 , кг (2.3)
Силовий індекс м'язів спини:
станова динамометрія (кг)
Ч 100% (2.4)
маса тіла (кг)
Нормативи: показник менше 175% - низький рівень розвитку;
від 175% до 190% - нижче середнього;
від 190% до 210% - середній;
від 210% до 225% - вище середнього;
більше 225% - високий рівень.
5. Гармонійність розвитку мускулатури. Технологія розрахунку нормативів [100]
гармонійності атлетичного розвитку передбачала множення обводу таза на
відповідний коефіцієнт (середнього або вищого стандарту) (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Коефіцієнт гармонійності розвитку мускулатури для чоловіків
Частини тіла
Середній стандарт гармонійного атлетичного розвитку
Вищий стандарт гармонійного атлетичного розвитку
Шия
0,411
0,425
Груди
1,11
1,18
Плече
0,381
0,425
Передпліччя
0,317
0,341
Талія
0,84
Стегно
0,596
0,619
Гомілка
0,397
0,405
Оцінка результатів проводилася шляхом порівняння індивідуальних обводів різних
частин тіла із середнім чи вищим стандартом для певної людини. Якщо
індивідуальні величини нижчі середнього стандарту, давалася оцінка
“гармонійність атлетичного розвитку нижче середнього рівня”; якщо відповідають
величинам середнього стандарту – “середній рівень гармонійного атлетичного
розвитку”; якщо індивідуальні показники знаходяться між середнім і вищим
стандартами – “вище середнього рівня гармонійного атлетичного розвитку”; якщо
відповідають вищому стандарту – “високий рівень гармонійного атлетичного
розвитку”.
Для вимірювання шкірно-жирових складок різних частин тіла використовувався
каліпер з постійним тиском 10 г/мм. Відповідно до вимог антропометрії кожна
складка була орієнтована певним чином (горизонтально, вертикально чи навкіс).
Для загальної характеристики ступеня жировідкладань вимірювались п’ять
шкірно-жирових складок [100].
Під лопаткою складка вимірювалася під кутом 450 (навкіс) від вертикалі з кутом
нахилу до латерального боку спини.
На передній поверхні плеча (біцепсі) складка вимірювалась при опущеній руці.
Складка захоплювалася на середній лінії руки в ділянці м’язів біцепса. Складка
бралася вертикально.
На задній поверхні плеча (трицепсі) складка також вимірювалась при опущеній
руці. Вона захоплювалася на середній лінії руки в ділянці м’язів трицепса і
бралася вертикально.
Над клубовою кісткою складка вимірювалася на 5-7 см вище акроміального кінця
клубової кістки по діагоналі (навкіс), під кутом 450 до вертикалі.
На гомілці складка вимірювалася у положенні сидячи на стільці, ноги зігнуті в
колінах під прямим кутом. Складка захоплювалась вертикально на задній поверхні
ноги на рівні максимального обводу гомілки.
2.1.4. Фізіологічні методи дослідження
Фізіологічні методи дослідження застосовувалися для вивчення функціонального
стану організму та фізичної працездатності.
Функціональний стан серцево-судинної системи організму визначався за
показниками частоти серцевих скорочень (ЧСС), що вимірюються в умовах
відносного м’язового спокою, а також рівня артеріального тиску крові. ЧСС
визначалося пальпаторно протягом 15 секунд та множилася на 4. Артеріальний тиск
крові визначали методом Короткова за допомогою медичного тонометра.
З метою оцінки киснезабезпечення використовували проби з довільною затримкою
дихання