РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ КАДАСТРОВО-РЕЄСТРАЦІЙНИХ СИСТЕМ
З розвитком інформаційних технологій та запровадженням їх у кадастрові та
реєстраційні системи вчені звернули увагу на те, що відбувається значне
дублювання робіт та інформації при внесенні даних та їх обробці до баз даних
кадастру та реєстру прав. Було виявлено, що постають проблеми при синхронізації
даних: для держави така дуальна система є затратною, а користувачі витрачають
багато часу на звернення до окремих баз даних. Постала очевидність у змінах в
стуктурах систем реєстрації.
Необхідність реформування є головною причиною того, що Комісія 7 FIG приділяє
багато уваги змінам у цій сфері - у 1994 році було створено робочу групу, яка
мала стежити за тенденціями розвитку кадастрових систем та прогнозувати їх.
Робоча група розробила анкети для подальшого аналізу. Серед результатів аналізу
можна виділити наступні:
Кадастрові системи можуть базуватись на титулах (titles) або записах (deeds),
чи на тих та інших.
У пересічній кадастровій системі чітко налагоджено правовий захист
зареєстрованих прав. Юридична сила реєстрації власності, однак, має як
позитивний (зареєстровані права вважаються правильними), так і негативний ефект
(незареєстровані права вважаються неіснуючими). Крім того держава, у більшості
випадків, відповідальна за будь-які збитки, спричинені неправильною
реєстрацією.
У більшості регіонів кадастрові системи містять у собі як реєстрацію прав, так
і кадастрову картографію. У багатьох регіонах кадастрові карти є частиною
реєстру, але у деяких країнах ситуація відрізняється.
Кадастрові системи було створено для правових та фіскальних цілей, також
інформація із кадастрових систем використовується для управління комунікаціями,
базової картографії, оцінки власності, планування землекористування та оцінки
впливу на довкілля.
Сильною стороною у більшості випадків називають державну гарантію титулу та
правовий захист системи. Швидке обслуговування клієнтів та повнота інформації
відмічались також досить часто.
Найбільш часто серед слабких сторін системи називали обмежену комп'ютеризацію,
недостатні зв'язки між двома компонентами - "земельна реєстрація" та
"кадастрова зйомка".
Кадастр 2014 встановив базові визначення землі, кадастру, земельної реєстрації
та земельних записів [98]:
Земля - ділянка земної поверхні разом з водою, грунтами, скелями та мінералами
під чи на них та повітряний простір над нею. Це охоплює всі речі, що
відносяться до певної ділянки чи точки поверхні землі, всі водні поверхні
включно.
Кадастр - методично сформований публічний (державний) реєстр даних про нерухомі
власності (майна) в окремо взятій країні чи районі, який базується на зйомці їх
меж (кадастровій зйомці). Ці власності систематично ідентифікуються за
допомогою певних позначень. Контури власності та ідентифікатор ділянки, як
правило, показано на картах великого масштабу, які, разом з реєстрами,
показують для кожної окремої власності її суть, розмір, вартість та права,
пов’язані з цією ділянкою. Кадастр дає відповіді на запитання "де?" і
"скільки?".
Земельна реєстрація (реєстрація прав)- процес офіційного запису (обліку) прав
на землю через документи чи титули на власність. Це значить, що існує офіційний
реєстр (земельний реєстр) прав на землю чи документів стосовно змін в правовій
ситуації щодо визначених одиниць земельної власності. Це дає змогу відповісти
на питання "хто?" і "як?".
Земельна реєстрація та кадастр, як правило, доповнюють один одного, вони
функціонують як узгоджені (інтерактивні) системи. Земельна реєстрація, в
принципі, акцентує увагу на відношеннях суб'єкт-право, в той час як кадастр
ставить в центр уваги відношення право-об'єкт.
З усіх цих базових понять випливає і саме визначення Кадастру 2014. Кадастр
2014 – це методично улаштований публічний реєстр даних стосовно всіх правових
земельних об'єктів в певних країнах чи регіонах, який базується на
топографічній зйомці їх меж. Такі правові земельні об'єкти систематично
ідентифікуються за допомогою деяких окремих позначень. Вони визначаються
цивільним чи публічним правом. Контури, ідентифікатор разом з описовою
інформацією, виявляють для кожного земельного об'єкту його природу, розміри,
вартість та юридичні права чи обмеження, пов'язані з земельним об'єктом. На
доповнення до цієї описової інформації, яка визначає земельні об'єкти, Кадастр
2014 містить офіційні записи прав на земельні об'єкти. Кадастр 2014 може давати
відповіді на запитання "де?" і "скільки?" та "хто?" і "як?".
Кадастр 2014 має охоплювати більш широкі сфери, ніж традиційний кадастр.
Більшість країн мають систему земельних записів, складену з кадастру та
земельно-реєстраційного компоненту. Кадастрова частина, як правило, виконується
землемірами, а нотаріуси та юристи піклуються про частину земельної реєстрації.
Результатом такого розподілу є дві різні організації, які займаються
відповідними питаннями.
Перевагою цього типу організації є певний перехресний контроль, який допомагає
уникнути помилок. Недоліками цих рішень є те, що система є втомлива і затратна,
учасники земельного ринку мають звертатись в два різні уповноважені органи для
проведення земельних операцій; інформація є частково надмірна, що може
спричинити суперечності; кожна організація має свої власні комісійні для того,
щоб хоча б частково покрити затрати на підтримання системи. Дивлячись на
недоліки існування двох різних організацій по веденню кадастру, можна зробити
висновок, що доцільно поєднати кадастрову та земельно-реєстраційну компоненти в
єдиній інтегрованій системі.
Швидке зростання населення світу сприяє тому
- Київ+380960830922