Ви є тут

Взаємодія гетерогенності та адитивності в регіональній музичній культурі Дніпропетровщини: від витоків до сучасності.

Автор: 
Щітова Світлана Анатоліївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U000507
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2

ПЕРІОД "ДУХОВНОГО ОНОВЛЕННЯ" КАТЕРИНОСЛАВА
КІНЦЯ ХІХ - ХХ СТОЛІТТЯ

2. 1. Музична фольклористика Катеринославщини - Дніпропетровщини

Катеринославщині пощастило на фольклористів, які розгортають свою активну діяльність в період кінця ХІХ - початку ХХ століття, що увійшов в історію України як "перша хвиля національного відродження". Одним з представників цього періоду в Катеринославі став академік, вчений-історик, фольклорист, етнограф, археолог Дмитро Іванович Яворницький (в російському варіанті - Эварницкий, 1855 - 1940). Роботи вченого, присвячені вивченню історії і культури козацького краю, його фольклору, з'являються саме з початку 90-х років, у період його знайомства з М. Лисенком через листування (у Дніпропетровському будинку-музеї Д. Яворницького зберігаються листи М. В. Лисенка до Дмитра Івановича). За проханням Лисенка, Яворницький надсилає йому зразки пісенної творчості козацької землі (Лисенко в 1902 році під час другої подорожі з хором відвідав Катеринослав, спілкувався з Яворницьким і залишив декілька зразків фольклору Катеринославщини: серед них - лірико-жартівливі пісні "Ой куди ти ідеш, пане товаришу?", "Як поїхав мій миленький"). Член Катеринославської ученої комісії, викладач інституту народної освіти, професор університету (1920 - 1933), директор крайового історико-археологічного музею з 1902 року, автор "Історії м. Катеринослава", краєзнавець, Д. Яворницький започаткував запис і дослідництво катеринославського фольклору - малодослідженого і майже невідомого ані професіоналам, ані широким колам слухачів.
Поодинокі і безсистемні записи фольклору на Катеринославщині в першій половині ХІХ століття - "Устное повествование бывшего запорожца, жителя Екатеринославской губернии Никиты Леонтьевича Коржа", історико-краєзнавчі мандрівки по Катеринославщині В. Антоновича, В. Винарського, Т. Рильського, О. Хайновського, В. Василевського, які мали на меті й національно- культурне відродження України, - поклали початок систематичним етнографічним дослідженням.
Відомо також, що у 1873 році історико-краєзнавчу мандрівку по Придніпров'ю здійснив видатний історик М. Костомаров (1817 - 1885). Але ті козацькі думи і пісні, які почув Костомаров від сліпого бандуриста Архипа, не стали зразками саме катеринославського фольклору, оскільки вже були відомі історикові і навіть опубліковані [83].
Фундаментальні фольклористичні видання 50 - 60-х років ХІХ століття були бідні на матеріали з Катеринославської губернії. Справжніми послідовниками в записах фольклору стали І. І. Манжура, Я. П. Новицький, автор "Українських народних переказів і оповідей" (1876) та Д. І. Яворницький.
Записи пісень Івана Івановича Манжури (1851 - 1893) - поета, етнографа і збирача фольклору, що підписувався під віршами та етнографічними розвідками як Іван Калічка, високо оцінив М. Костомаров: "У самий недавній час експедиція в Південно-Західний край Чубинського зібрала при побіжному об'їзді Правобережної України кілька тисяч пісень, а в той же час один І. Манжура протягом двох тільки років записав принаймні 800 - 1000 пісень, переважно в одній Катеринославській губернії, і пісень здебільш прекрасної якості і змістом, і мовою... це найбільша робота по збиранню етнографічних матеріалів, яка тільки була зроблена в Росії однією людиною" (цит. з [83]). Основною працею І. Манжури науково-етнографічного значення стала фольклорна збірка "Сказки, пословицы и т.п., записанные в Екатеринославской и Харьковской губ. И. И. Манжурою", яка була видана в 1890 році Харківським історико-філологічним товариством.
З 1898 року виходить часопис "Придніпровський край", на початку ХХ століття - часопис "Дніпрові хвилі", де разом з газетами "Степь", "Губернские ведомости", "Екатеринославский листок" друкуються твори І. Манжури, Я. Новицького, Д. Яворницького.
Більша частина пісень, зібраних Дмитром Івановичем Яворницьким (1855 - 1940) на Катеринославщині (чумацькі, бурлацькі, рекрутські та солдатські), увійшла до його збірника "Малороссийские народные песни, собранные в 1878 - 1905 годах". Після видання книжки з 3000 пісень, легенд та переказів в Катеринославі в 1906 році Яворницький продовжував роботу по збиранню і накопичуванню зразків народної спадщини Катеринославської губернії, що повинні були увійти до другої частини збірки, але вона не побачила світ за життя дослідника. Тільки в 1999 році було надруковано цю капітальну працю під редагуванням, з вступною статтею, примітками і коментарями М. Олійник-Шубравської, підготовкою нотного матеріалу О. Шевчук "Українські народні пісні, наспівані Д. Яворницьким. Пісні та думи з архіву вченого" [106]. В цій унікальній збірці українських народних пісень (199 пісень з голосу вченого, 128 пісень, записаних від інших музичних інформантів, які зберігались в рукописних фондах Д. Яворницького в ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України) поряд з піснями Дніпропетровщини (Катеринославщини) опубліковано також фольклорні зразки Харківської та Запорізької областей, тобто малодосліджених або недосліджених територій [82].
На початку 1900-х років розгортається фольклорна діяльність відомого музикознавця-фольклориста Клімента Васильовича Квітки (1880 - 1953), який очолював Кабінет музичної етнографії Української Академії наук (1922 - 1935). Саме в цей період він подорожував Східно-Південною степовою Україною. Серед 6000 українських пісень, що зібрав і записав К. Квітка (в тому числі - з голосу Лесі Українки, своєї жінки) більше двох десятків - пісні досліджуваного регіону. В своїй більшості - це ліричні, жартівливі ("Ой, якби ти, мати, знала", "Ой, чабане мій"), родинно-побутові, балади, пісні-романси досить пізнього походження ("І учора не був, і сьогодні не був").
У наш час народно-музичне мистецтво регіону Нижньої Наддніпрянщини, що розвивається і вдосконалюється через діяльність понад 200 самодіяльних фольклорних вокальних ансамблів і хорових колективів, дозволяють фольклористам-вченим, науковим співро