Розділ 2 УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ЕКСПРЕС-ОЦІНКИ
ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА РІЗНИХ РІВНЯХ
2.1. Оцінка інноваційного потенціалу на макрорівні методом порівняльного аналізу індикаторів розвитку
Проведений аналіз накопиченого досвіду і теорії питання [29,83,108,1396,139] дозволяє визначити, що категорія "інноваційний потенціал суб'єкта економіки" на макро-, мезо- та мікрорівнях відображає собою діалектичну єдність і інтегральну характеристику сукупної здатності суб'єкта здійснювати самостійну інноваційну діяльність з урахуванням об'єктивних умов, а також можливостей, створюваних для реалізації цієї здатності, системи зовнішніх і внутрішніх чинників і їх трансформації під впливом соціальних, науково-технічних, інформаційних і інших вимог ринку до діяльності кожного підприємства. Звідси витікає, що інноваційний потенціал стосовно різних рівнів дослідження - це комплекс економічних, організаційних і соціальних чинників, що визначають граничну (максимальну) здатність об'єкту (держави, регіону, галузі, організації або іншого господарюючого суб'єкта економіки) самостійно створювати, тиражувати і використовувати створені у себе новації, сприймати створені за межами об'єкту інші новації, входити у взаємодію з іншими об'єктами для сумісного створення і (або) використовування новацій, а також своєчасно позбавлятися від застарілого в існуючих соціально-економічних і організаційних умовах.
На наш погляд, є нагальна необхідність звернутися докладніше до аналізу двох важливих економічних термінів - інноваційний і економічний потенціал суб'єкта економіки. Аналізуючи існуючі методики оцінки як економічного потенціалу [64,123], так і інноваційного [29,108,124,136,139] можна відзначити вражаючу не тільки їх кореляцію, але і синхронність. Не дивлячись на те, що найпоширенішою точкою зору є те, що головне, домінантне значення в загальній ієрархії понять належить категорії економічного потенціалу, спробуємо обгрунтувати в деякій мірі іншу позицію. Як нам уявляється, категорії "інноваційний потенціал" і "економічний потенціал" є до певної міри синонімічними поняттями, оскільки відрізняються тільки рівнем аналізу, що проводиться, і його спрямованістю. З цієї точки зору, інноваційний потенціал суб'єкта економіки є його економічним потенціалом, скорегованим з урахуванням перспектив розвитку і критерію загальноекономічної ефективності, який застосовний до вужчої сфери економічної науки - інноваційної діяльності.
В умовах розвитку ринкових відносин створюються необхідні передумови для формування принципово нової системи ресурсних, інвестиційних, наукових, інформаційних і інших зв'язків, що забезпечують реальне включення інноваційного потенціалу суб'єкта економіки у відтворення на національному рівні. Просторова і тимчасова "розкладка" інноваційного потенціалу у відтворювальному процесі по його суб'єктах, разом з різноманіттям форм його реалізації, зумовлюють необхідність розгляду його як системи. Зв'язки між окремими елементами цієї системи повинні бути впорядковані з погляду ефективності реалізації інноваційного потенціалу по об'єктах, формах, рівнях і у часі, за допомогою технологічного впорядкування процедур управління ними, оскільки процес оновлення суб'єкта економіки і сам інноваційний цикл зумовлюють необхідність здійснення послідовних витрат в різні періоди часу і в різних формах.
На сучасному етапі розвитку світової економіки інноваційний розвиток став основним локомотивом інтенсивного економічного росту, відтіснивши на другий план традиційні фактори екстенсивного розвитку - праця і капітал, чисельність населення, запаси корисних копалин, клімат і т.п. Добробут тієї або іншої країни, тривалість і якість життя громадян, позиції на світовому ринку, національна безпека - усе це визначається головним чином її інноваційним потенціалом. У цьому зв'язку виникає проблема його виміру і зіставлення на макрорівні: потенціалу однієї країни в різні відрізки часу, або потенціалів різних держав або об'єднань держав. Відповідно складається досить розгалужена, хоча і не завершена ще система індикаторів стану науки і техніки, що характеризують інноваційний потенціал, дозволяють вести його хронологічний моніторинг і виконувати згадані порівняння. Методологія таких порівнянь дотепер остаточно не сформована, і якої-небудь загальноприйнятої або тим більше стандартизованої схеми зіставлень інноваційних потенціалів немає. Завдання полягає в тому, щоб показати й оцінити сьогоднішній стан даної проблеми, виконати свого роду інвентаризацію використовуваних методик і показати їхні сильні і слабкі сторони.
У переважній більшості випадків у науковій і економічній літературі при аналізі динаміки рівня розвитку і можливостей однієї або декількох країн використовуються індикатори [2], що відбивають тільки один конкретний параметр інноваційного потенціалу, значення якого, як правило, відбиваються в офіційній статистиці. До такого роду індикаторів (їх можна назвати простими) відносяться, наприклад, обсяг державних асигнувань на науку, національні витрати на дослідження і розробки, число вчених і інженерів у країні або, припустимо, число зареєстрованих у даному році патентів. Дослідження і аналіз динаміки більшості з простих індикаторів стосовно нашої країни проведені нами в підрозділі 1.2 і, як правило, цей процес особливих труднощів не викликає. Зазвичай значення простих індикаторів зіставляють без попередньої математичної обробки, єдина вимога полягає в тому, що усі вони повинні бути приведені до однакової розмірності. Зіставлення в такому випадку зводиться до перерахування абсолютних величин індикаторів у текстовій або табличній формі. Порівняння буде, однак, більш наочним, якщо скористатися найпростішими математичними прийомами і показати, у скільки разів або на скількох відсотків одне значення відрізняється від іншого. Меті посилення наочності служить і часто застосовуваний прийом так називаного "перекладу даних на шкалу 0-100", що власне кажучи є одним з випадків використання процентних співв