РОЗДІЛ 2
РЕГУЛЮВАННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ КАПІТАЛУ В ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ
2.1. Сутність та основні засади державної політики у сфері концентрації
капіталу
Сьогодні все більше вчених і політиків звертають увагу на необхідність якісних
змін у вітчизняній економіці, які дозволили б, з одного боку підвищити її
адаптаційний потенціал, а з іншої – подолати розрив у рівні
конкурентоспроможності з розвиненими країнами. Пропонуються різні підходи до
вирішення цієї задачі. Одні з них носять виключно макроекономічний характер
(скорочення темпів інфляції, обмеження грошової маси, прискорене погашення
зовнішнього боргу, зменшення податкового тягаря та ін.) [21; 93]. Інші
спрямовані на інституційні зміни (покращення інвестиційного клімату, захист
прав власності, судова реформа, оптимізація адміністративної системи) [40,
154]. Існують також пропозиції щодо участі держави у переорієнтації
інвестиційних потоків із сировинного та фінансового секторів у несировинні
галузі з метою стимулювання прогресивних технологічних зрушень [193].
Не дивлячись на всю багатоманітність перерахованих заходів, їх реалізація
дозволить вирішити лише одне завдання. Вони забезпечують умови для ефективного
та стабільного розвитку вітчизняного виробництва як передумову зростання
національної конкурентоспроможності та, в умовах трансформації національної
економіки, потребують доповнення заходами прямої дії. При цьому застосування
таких традиційних заходів прямої дії як субсидування та дотування окремих
галузей промисловості або конкретних підприємств, надання пільг у оподаткуванні
чи застосування високих імпортних мит як засобу підтримки національних
виробників наразі ускладнюється сучасними вимогами глобалізації, правилами та
нормами СОТ та інших міжнародних організацій і міждержавних об'єднань, членом
яких Україна є або прагне стати. Субсидії і дотації відповідно до європейського
законодавства є формою надання державної допомоги та згідно ст.49 Угоди про
партнерство та співробітництво між Європейським Співтовариством та Україною
вважаються несумісними із правилами ринку [176, с.23].
Таким чином, виникає нагальна потреба у формуванні більш ефективної моделі
державного регулювання економіки в нашій країні, яка б базувалася на дієвіших
засобах державного впливу на економіку, здатних забезпечувати її ефективне
функціонування та сталий розвиток. Важливе місце серед цих засобів впливу на
національну економіку належить державному сприянню процесам концентрації
капіталу.
В сучасних умовах процеси концентрації капіталу в Україні оцінюються переважно
з позицій їхнього можливого впливу на конкуренцію на товарних ринках та, у
виключних випадках, – з позицій економічної безпеки і загальнонаціональної
конкурентоспроможності. Модель такої оцінки у схематичному вигляді представлено
на рис.2.1. Що ж стосується результативних ефектів концентраційних процесів у
інших сферах соціально-економічного розвитку суспільства, таких як: циклічність
економічного розвитку, структура економіки, зайнятість і рівень життя населення
то вони не знайшли свого належного відображення ні в теорії, ні на практиці.
Така фрагментарність розуміння проблеми призводить не тільки до нехтування
потужним засобом стимулювання економічного розвитку, яким без перебільшення є
процес концентрації капіталу, але і до цілої низки негативних ефектів, зокрема
формування нераціональної структури економіки, зниження стимулів до
інноваційного розвитку тощо.
Подолати цей недолік державного регулювання, на нашу думку, здатне формування
системної політики держави у сфері концентрації капіталу, яка являє собою
цілісну систему заходів щодо аналізу, оцінки та регулювання концентрації
капіталу з метою урівноваження позитивних та негативних наслідків її дії,
Рис. 2.1. Порядок надання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання
максимізацію корисного впливу зазначеного процесу на всебічний розвиток
соціально-економічної системи України.
В такому аспекті політика у сфері концентрації капіталу перестає бути придатком
антимонопольної та промислової політики. Поле її дії та перелік завдань
розширюються значною мірою, відбувається конвергенція корисного впливу заходів
держави у сфері концентрації капіталу та інших сферах господарської діяльності,
перетворення системи заходів щодо регулювання концентрації на інструментарій
вирішення ряду більш загальних економічних проблем. Аналіз подібної
конвергенції визначає місце державної політики у сфері концентрації капіталу на
стику конкурентної (відповідно до Господарського кодексу України –
антимонопольно-конкурентної [43, ст.10]), антициклічної, інвестиційної,
структурної, промислової, зовнішньоекономічної політики та деяких інших (див.
рис. 2.2).
Найбільш тісно пов’язаною з регулюванням концентрації капіталу є конкурентна
політика держави. Господарський кодекс України визначає
антимонопольно-конкурентну політику як систему заходів держави спрямованих на
створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб'єктів
господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів
дискримінації одних суб'єктів іншими, насамперед у сфері монопольного
ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг, сприяння
зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки [43, ст.10]. В цілому
погоджуючись із цим визначенням ми звертаємо увагу на некоректність
використання самого терміну антимонопольно-конкурентна політика. Термін
конкурентна політика уже включає в себе антимонопольну складову як один із
засобів забезпечення конкурен
- Київ+380960830922