Ви є тут

Еколого-економічний механізм формування раціонального використання і охорони земельних ресурсів (на прикладі Львівської області)

Автор: 
Курильців Роман Михайлович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U000899
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА СТАНУ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1. Стан організації використання земельного фонду в процесі проведення земельної реформи

Львівська область як територія характеризується не тільки потенціально родючими землями, придатними для ведення сільського господарства, але і сприятливим економіко-географічним положенням у системі відтворення продуктивних сил України. Її територія становить 2183,1 тис. га, або 3,6 % загальної площі земель України.
У складі земельних ресурсів області сільськогосподарські угіддя займають станом на 01.01.2006 рік 1270,7 тис. га, або 58,2 % від загальної площі області.
Одночасно у Львівській області створюється 4,3% національного валового продукту, у тому числі майже 0,8 % у сільському господарстві [8].
У соціальній значущості землі як ресурсу природи багатоцільового використання найвагомішим є її функціонування як просторово-територіального базису розвитку продуктивних сил і розселення, як головного засобу виробництва і предмета праці в сільському й лісовому господарствах та джерела продовольства. Разом з тим, земля з її ґрунтовим покривом - фізична основа і невід'ємна частина екосистем суші, необхідна і вирішальна умова існування як біогеоценозів, так і географічних середовищ, що в сукупності утворюють навколишнє природне середовище.
У контексті реформування економічної системи України земля, як базис будь-якої кредитно-фінансової системи, була і залишається основним надійним ресурсом оздоровлення економічної ситуації, що склалася на сьогоднішній день в країні [105]. Подолання економічної кризи через залучення в ефективний обіг земельно-ресурсного потенціалу та удосконалення земельних відносин має розглядатись як пріоритетний напрямок соціально-економічного розвитку України, а відповідно й Львівської області.
Земельний фонд Львівської області станом на 01.01.2006 року характеризується таким функціональним використанням (табл. 2.1) [127].
Таблиця 2.1
Види основних угідь,
функціональне використанняПлоща земельвсього
га% до загальної площі області Сільськогосподарські угіддя126972258,2 у тому числі : рілля79769536,5 перелоги7930,04 багаторічні насадження228561,0 сіножаті і пасовища44837820,5Ліси і інші лісовкриті площі69328731,8Забудовані землі1087425,0Відкриті заболочені землі94670,4Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним росл. покривом303521,4Інші землі289201,3Всього земель (суша)214049198,0Води (території, що покриті поверхневими водами)427062,0Разом (територія)2183197100 Розподіл земельного фонду Львівської області за функціональним використанням станом на 01.01.2006 року1
1) За даними Львівського обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України.
Як видно з таблиці 2.1, в області переважають сільськогосподарські угіддя (58,2%) та лісові (31,8%).
Хоч окремі частини земельного фонду є об'єктами власності і використання різними суб'єктами, у цілому земельний фонд є єдиним природним об'єктом, якому притаманні різноманітні природні якості та властивості, що становлять народногосподарський інтерес: родючість ґрунтів, лісовкритість, водовкритість та ін. У зв'язку з цим землі використовуються певним чином. Відповідно до напрямів використання згідно зі ст. 19 ЗК України всі землі України поділяються на 9 цільових категорій. Згідно з цільовим призначенням згаданих частин єдиного земельного фонду земельним законодавством України встановлюється і правовий режим їх використання в народному господарстві.
Іншою кваліфікаційною ознакою земельного фонду України є природно-історичний стан і господарське використання окремих його частин - земельних угідь, тобто ділянок землі (масивів), які систематично використовуються для певних господарських цілей і мають якісні ґрунтові відмінності природно-генетичного характеру. Всі земельні угіддя поділяються на дві умовні групи: сільськогосподарські, які використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції (продуктивні землі) і несільськогосподарські, тобто землі, які не залучені в сільськогосподарський обіг. До сільськогосподарських належать: рілля, сінокоси, пасовища, багаторічні насадження, до несільськогосподарських - решта земель (ділянки під лісом, болотом, будівлями, дорогами, населеними пунктами, об'єктами промисловості, енергетики тощо).
Період з 1990-2005 рр. характеризується виникненням господарств ринкового типу, великої кількості користувачів та власників земельних угідь, формуванням їх землекористувань, законодавчим закріпленням різних форм власності на землю. Ці заходи привели до змін у структурі земельних угідь, особливо частки в них земель колективних сільськогосподарських підприємств та громадян. Аналізуючи даний період, можна побачити стійку тенденцію до зменшення кількості землі, що була у користуванні перших, та, навпаки, збільшення її у других (рис. 2.1). Станом на 01.01.1990 р. у користуванні державних сільськогосподарських підприємств знаходилось 63,5 %, у користуванні громадян - 6,8 % земельних угідь в загальному земельному фонді області [20]. Через 10 років у 2000 році їх частка складала відповідно 38,1 і 24,9 %, а у 2005 році - 9,8 та 39,8 %. Ці дані свідчать, що площа сільськогосподарських підприємств у 2005 році порівняно з 1990 роком зменшилася більше ніж в шість раз, а площа угідь громадян збільшилася майже в шість разів.

У процесі земельної реформи відбувся перерозподіл земель сільськогосподарського призначення між суб'єктами землекористування, зростає їх кількість (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Зміна розподілу земельного фонду Львівської