РОЗДІЛ 2
ДОГОВІР ЗАСТАВИ МАЙНОВИХ ПРАВ
2.1. Предмет та зміст договору застави майнових прав
При укладенні договору застави майнових прав предметом такого договору є власне ті майнові права (в тому числі права вимоги), що передаються заставодавцем у заставу в забезпечення виконання основного зобов'язання перед заставодержателем.
Щодо нормативного визначення поняття предмету договору застави, то ч. 1 ст. 4 Закону України "Про заставу" визначає одним з можливих предметів договору застави власне самі майнові права.
В цивілістичній літературі поширеною є теза про те, що "не самі речі, а їхня вартість є основою застави" [188]87. Проте, вважаємо, що не щодо речей, а саме щодо майнових прав вказане твердження найбільш точно відображає суть їх використання як предмета у договорі застави - якщо майнові права мають певну вартість, то така вартість є основним забезпечувальним елементом у відповідних акцесорних (додаткових) зобов'язаннях.
Предметом договору застави майнових прав можуть бути:
а) права грошової вимоги;
б) права користування, що існують в рамках відносних правовідносин;
в) окремі види корпоративних прав (зокрема, право на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю);
г) окремі речові права на чужі речі (наприклад, право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Вказаний перелік, зрозуміло, не є вичерпним, і майнові права можуть бути предметом застави лише у тому випадку, коли вони відповідають наступним критеріям: належності майнового права заставодавцю на законних підставах, майнової цінності ("товарності") такого майнового права та можливості його відчуження і звернення стягнення на нього (оборотоздатності).
Ч. 2 ст. 584 ЦК України визначає, що "опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо)".
Як вже вказувалося вище, на заставу майнових прав поширюється правовий режим застави рухомого майна, тому вимоги Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо правового регулювання обтяжень рухомого майна є обов'язковими і для застави майнових прав, як одного з видів обтяжень, визначених вказаним законом.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що визначає предмет обтяження, предметом договору застави майнових прав можуть бути майнові права, не вилучені з цивільного обороту, на які згідно із законодавством може бути звернене стягнення. Також, частина 4 ст.5 вказаного Закону передбачає можливість використання одних і тих самих майнових прав для забезпечення виконання кількох зобов'язань (та відповідно використання одних і тих самих майнових прав як предмета у кількох договорах застави майнових прав).
Проте, ст.7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлює більш формалізовані вимоги щодо опису предмету обтяжень, і ці вимоги підлягають обов'язковому застосуванню і при укладенні договорів застави [97]88). Відповідно до вказаної норми, у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження.
У разі відсутності опису предмета обтяження (тобто майнових прав, що є предметом застави) чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження (тобто, договір застави майнових прав) є недійсним.
Якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є сукупність об'єктів рухомого майна (наприклад, застава прав вимоги за дебіторською заборгованістю), його опис також може надаватися за родовими ознаками. В обох випадках опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження.
Таким чином приходимо до висновку, що саме лише посилання у договорі застави майнових прав на характер таких майнових прав, на нашу думку, є недостатнім. Необхідним є вказівки на опис тих майнових прав, що передаються у заставу, підстави виникнення майнового права, що заставляється, правовий титул на якому вказане право належить заставодавцю, вартість заставленого майнового права.
Опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати заставлені майнові права як предмет обтяження. Проте, у договірній практиці можливі випадки, коли опис предмета обтяження здійснено за родовими ознаками з використанням не лише цивільно-правової, а й бухгалтерської термінології, зокрема: 1) щодо усіх існуючих та майбутніх активів рухомого майна або окремого виду рухомого майна певної особи; 2) усіх або окрему частину товарно-матеріальних цінностей суб'єкта господарської діяльності; 3) дебіторської заборгованості суб'єкта господарської діяльності. В такому разі є зрозумілим, що майнові права такого заставодавця входять до складу усього заставленого майна, що за родовими ознаками визначено у договорі застави.
Договір застави майнових прав як цивільно-правовий договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов. Такими істотними умовами є умови, визначені у ст. 584 ЦК України.
Окремої уваги потребує чітке визначення співвідношення між поняттям моменту досягнення сторонами договору застави майнових згоди з усіх істотних умов (тобто моменту укладення такого договору) та моментом виникнення права застави.
Відповідно до частини 1 статті 585 ЦК України, яка визначає момент виникнення права застави, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.
На нашу думку, визначаючи термін "виникнення права застави", законодавець у даному випадку відображає момент виникнення відповідних заставних правовідносини між заставодавцем та заставодержателем. Таким чином тут відображається зобов'язальний елемент заставних правовідносин.