РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНОГО МАТЕРІАЛУ Й МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1.Умови дослідження й пацієнти
Дослідження проводилися на базі 1-го й 2-го торакальних відділень Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання (ДОКТМО) протягом 2001 - 2005 рр. Обстежено 90 хворих із локальною БЕЛ у віці від 18 до 60 років.
Дизайн дослідження: проспективне когортне дослідження.
Хворі з вираженою супутньою патологією (порушення ритму, провідності, гіпертонічна хвороба II і III ст., хронічна серцева недостатність, бронхіальна астма, цукровий діабет і т.д.) були виключені з дослідження.
Усі пацієнти, яким проводилися дослідження, давали інформовану згоду на участь у дослідженні.
У разі планового оперативного втручання хворих оглядав анестезіолог за добу до проведення оперативного втручання. Пацієнти, оперовані терміново (внаслідок нерозв'язаного пневмотораксу), були оглянуті в проміжок часу не менш ніж за 4 години до операції. Передопераційна підготовка включала антибактеріальну терапію, інфузію кристалоїдних розчинів (10-15 мл/кг).
Усі пацієнти були обстежені за допомогою таких лабораторних методів: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові (рівень аланін- і аспартаттрансфераз, білірубіну, глюкози й білка в плазмі), коагулограма (протромбіновий індекс, час рекальцифікації, тромботест). Здійснювався запис ЕКГ.
Перед плановими операціями застосовувалися додатково такі інструментальні методи дослідження: дослідження функції зовнішнього дихання, ехокардіографія, комп'ютерна томографія органів грудної порожнини.
Виявлену при обстеженні патологію і її розподіл по групах представлено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл виявленої патології по групах хворих
Патологія за даними лабораторних та інструментальних методів дослідження (кількість осіб)Групи пацієнтівГрупа 1Група 2Група 3Група 4Група 5Група 6Анемія легкого ступеня (Нb 110-130 г/л) 2 1 0 0 0 1Підвищення ШОЕ (>15 мм/год.) 0 0 2 1 0 0Лейкоцитоз (>9 Г/л) 3 4 2 5 4 4Синдром ранньої реполярізації шлуночків 2 0 0 1 2 1Осередкова внутрішньошлуночкова блокада 3 2 1 0 0 1Помірні порушення вентиляційної здатності легенів по обструктивному типу 3 2 4 3 1 3Помірні порушення вентиляційної здатності легенів по змішаному типу 5 5 1 6 1 1Виражені порушення вентиляційної здатності легенів по змішаному типу 1 0 1 0 0 0Недостатність мітрального клапана I ст. 2 1 2 1 1 2Функціональна недостатність трикуспідального клапана 1 1 2 1 0 2
З метою рандомізації дослідження розподіл пацієнтів на групи проводився за допомогою таблиці випадкових чисел.
Спочатку 60 пацієнтів були розділені на чотири основні групи по 15 осіб, зіставні за статтю, віком, діагнозом, обсягом оперативного втручання й ступенем операційного ризику. Згодом були створені дві групи корекції, також по 15 осіб.
2.2. Основні групи пацієнтів
Характеристики пацієнтів чотирьох основних груп представлені в табл. 2.2
Таблиця 2.2
Розподіл пацієнтів основних груп
Параметри розподілуГрупи пацієнтівГрупа
1Група
2Група
3Група
4Кількість осіб у групі15151515Стать (кількість осіб): Ч
Ж14151514 1001Вік, роки
(M±m)34,6
±3,826,7
±2,629,9
±4,633,2
±4,5Клінічний діагноз (кількість осіб):
* локальна бульозна емфізема верхньої частки легені
* локальна бульозна емфізема нижньої частки легені
* двостороння верхньочасткова бульозна емфізема
* двостороння генералізована бульозна емфізема з формуванням гігантських булл. 99139010055161110Кількість хворих, оперованих на фоні
пневмотораксу7689Обсяг оперативного втручання (кількість осіб):
* аксилярна мініторакотомія, атипова резекція верхньої частки легені
* передньобічна торакотомія, атипова резекція частки легені
* бічна торакотомія, атипова резекція частки легені 118138 4726 0001Операціний ризик за В.А. Гологорським (кількість осіб):
* I Б
* III Б
* II Б Д1100 5876 7689
У всіх чотирьох основних групах забезпечення аналгезії, нейровегетативного гальмування й ШВЛ базувалося на єдиних стандартах. Різниця полягала в способі реалізації гіпнотичного компоненту анестезії. У першій групі хворих як гіпнотик використовувався кетамін, у другій групі хворих - пропофол, у третій групі - фторотан, що сполучався під час увідного наркозу з тіопенталом натрію, у четвертій групі хворих основним гіпнотиком був ГОМК, що сполучався під час увідного наркозу з тіопенталом натрію. Конкретні схеми проведення анестезії представлені нижче.
1 група: доза індукції становила 2 мг/кг 5% розчину кетаміну. Для підтримки анестезії кетамін уводився з розрахунку 2 мг/кг/год у сполученні із сибазоном 0,2 мг/кг/год.
2 група: індукція здійснювалася введенням 40 мг 1% розчину пропофолу кожні 10 сек, до наступу клініки стадії наркозу III1 (1,5-2,5 мг/кг). Після інтубації трахеї і переведення хворих на ШВЛ, пропофол уводився в/в краплинно з розрахунку 6-12 мг/кг/год.
3 група: індукція здійснювалася введенням 1% розчину тіопенталу-натрію в дозі 4-6 мг/кг (до досягнення хірургічної стадії наркозу), підтримка анестезії досягалася інгаляцією 1-1,5 % об. парів фторотану.
4 група: індукція здійснювалася введенням 10% розчину оксибутирату натрію в одному шприці з 1% розчином тіопенталу-натрію в дозах 100 мг/кг і 4 мг/кг відповідно. Для підтримки анестезії оксибутират натрію вводився щогодини в об'ємі 1/2 початкової дози [141, 142].
В усіх групах у премедикацію входили м-холінолітик (атропін у дозі 0,01 мг/кг) і транквілізатор (сибазон у дозі 0,2 мг/кг). Інтубація трахеї проводилася після м