Розділ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика обстежених хворих
До дослідженних груп увійшли 95 жінок у віці від 22 до 35 років (у середньому 33,6±1,18 років), котрі страждають на CЧВ. Хворі знаходилися на лікуванні в гінекологічному, ревматологічному і нефрологічному відділеннях Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання. В 47 з 95 хворих на СЧВ діагностовано хронічний сальпінгоофорит, що послужило підставою для поділу хворих на дві групи. До першої досліджуваної групи (I ДГ) ввійшли 47 хворих із ХСО при СЧВ, до другої досліджуваної групи (II ДГ) - 48 пацієнтів із СЧВ без запальних захворювань жіночих статевих органів.
В усіх хворих досліджуваної групи ХСО вперше був виявлений у середньому через 1,5±0,75 року після захворювання на СЧВ. Ступінь активності запального процесу придатків матки залежав від активності основного захворювання. Тривалість захворювання на ХСО в основній групі на момент дослідження склала в середньому 3,2±0,45 року.
Контрольну групу склали 35 хворих з хронічним сальпінгоофоритом у віці від 22 до 35 років (у середньому 33,4±1,2 роки) без екстрагенітальної патології.
Усі хворі досліджувальної та контрольної груп ведуть статеве життя. Пологи в анамнезі значилися в 10 (21,28%) хворих досліджувальної групи і в 6 (24%) контрольної, аборти в 28 (59,57%) і 14 (56%) відповідно, вагітність була відсутня в 17 (36,17%) і 9 (36%).
Щодо особливостей менструальної функції (табл. 2.1) в обстежених жінок, то слід зазначити, що середній вік настання менархе склав у контролі 12,76±1,47 року, у досліджуваній групі- 12,95±1,46 року. При цьому раннє менархе (до 11 років) відзначене в 2 (4,17%) і 3 (6,38%), а більш пізнє (15 років і більше)- в 1 (2,08%) і 1 (2,12%) випадках відповідно. Більшість жінок мали 28-денний менструальний цикл.
Таблиця 2.1
Особливості менструальної функції у хворих на СЧВ
ГрупаБолючіТриваліРясніНерегулярніАбс.%Абс.%Абс.%Абс.%ІІ ДГ918,7524502041,671837,5І ДГ1123,42553,192144,682042,55
Подовжений менструальний цикл виявлено в 50 % випадків у хворих ІІ ВГ і в 53,19 % - І ДГ. Тривалість менструальних кровотеч коливалася від 4 до 11 днів, при середньому значенні 4,78±0,6 дні. Більш ніж у третини хворих менструації супроводжувалися болями. В 42,55% в І ДГ і 37,5 % жінок ІІ ДГ відзначене порушення менструального циклу за типом гіперполіменореї, причому в більшості випадків подібне порушення пов'язували з проведенням терапії СЧВ.
Основними скаргами щодо жіночої статевої сфери у хворих І ДГ були: тягнучі болі внизу живота, слизові або гнійні виділення з піхви, дизуричні явища, білі.
Тривалість захворювання на СЧВ в І ДГ і ІІ ДГ становила від 5 до 10 років (у середньому 7,2±0,59 року). Гострий перебіг СЧВ констатовано в 2,1% спостережень, підгострий - в 42,1%, хронічний - в 55,8%. Активність патологічного процесу І ст. констатована в 17,9% пацієнток, ІІ ст. - в 29,5%, ІІІ ст. - в 52,6%.
В 60,0% хворих І та ІІ досліджуваних груп мала місце лихоманка (t>37оC), в 76,8 % - артрити або артралгії (суглобний рахунок склав 12,8±1,38, індекс Річі - 22,9±3,45 балів), в 47,4 % - міозит або міалгії, в 75,8 % - ураження шкіри (еритема, синдром Роуелла, дискоїдні осередки, васкулітний "метелик", папулосквамозні й кільцеподібні висипання, сітчасте ліведо), в 51,6 % - алопеція або інші ураження придатків шкіри, в 52,6% - лімфаденопатія, в 77,9% - міокардит або міокардіодистрофія, в 67,4% - ендокардит Лібмана-Сакса або клапанні вади серця, в 32,6% - перикардит, в 42,1% - пневмоніт (інтерстиціальний процес, дископодібні ателектази, високе стояння куполів діафрагми, легенева гіпертензія), в 35,8% - сухий, адгезивний або ексудативний плеврит, в 43,2% - гепатомегалія, в 19,0% - спленомегалія, в 81,1% - гломерулонефрит (з них в 6,5% - з нефротичним синдромом, в 25,6% - з ХНН І ст., в 2,6% - із ХНН ІІ ст.), в 54,7 % - церебрит або токсична енцефалопатія, в 16,8 % - периферична полінейропатія, в 31,6% - АФЛС. Ці дані представлені на рис. 2.1. В 72,5% обстежених в периферичній крові виявлено LE-клітини, в 85,3% - антитіла до нДНК.
Рис. 2.1. Частота окремих клінічних ознак у хворих на СЧВ (%):
1 - лихоманка;
2 - артрит, артралгії;
3 - міозит, міалгії;
4 - ураження шкіри;
5 - ураження придатків шкіри;
6 - лімфаденопатія;
7 - міокардит, міокардіодистрофія;
8 - ендокардит, клапанні вади серця;
9 - перикардит;
10 - пневмоніт;
11 - плеврит;
12 - гепатомегалія;
13 - спленомегалія;
14 - гломерулонефрит;
15 - церебрит, токсична енцефалопатія;
16 - периферична полінейропатія;
17 - АФЛС.
Систолічну артеріальну гіпертензію (>140 мм рт.ст.) констатовано в 19,0 % хворих, діастолічну (>90 мм рт.ст.) - в 31,6 %. Середній артеріальний тиск склав 107,9±2,27 мм рт. ст., а периферичний судинний опір - 2607,4±82,99 дин.с.см-5.
При електрокардіографічному дослідженні екстрасистолічну аритмію встановлено в 11,6 % спостережень, синдром укорочення PQ - в 24,2 %, блокаду правої ніжки пучка Гіса - в 12,6 %, блокаду лівої ніжки пучка Гіса - в 8,4 %, гіпертрофію лівого шлуночка - в 31,6 %, лівого передсердя - в 19,0 %, правого шлуночка - в 5,3 %, синдром ранньої реполяризації шлуночків - в 30,5 % (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Частота окремих електрокардіографічних ознак у хворих на СЧВ (%):
1 - екстрасистолічна аритмія;
2 - синдром укорочення PQ;
3 - блокада правої ніжки пучка Гіса;
4 - блокада лівої ніжки пучка Гіса;
5 - гіпертрофія лівого шлуночка;
6 - гіпертрофія лівого передсердя;
7 - гіпертрофія правого шлуночка;
8 - синдром ранньої реполяризації шлуночків.
Ехокардіографію виконано 67 хворим. Як видно з рис. 2.3, ураження мітрального клапана спостерігалося в 70,2 % випадків, аортального клапана - в 35,8 %, трикуспідального - в 6,0 %, мітральна регургітація - в 76,1%, аортальна - в 14,9 %, трикуспідальна - в 3