РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об’єкти дослідження
Вивчення морфофункціонального стану КМЦ, строми, кровоносних судин, ланок МЦР
серця в нормі та їх змін після отруєння організму токсинами блідої поганки
проводилося на 145 білих безпородних статевозрілих щурах-самцях, масою 170-190
г. Утримання тварин та експерименти проводилися у відповідності до положень
“Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для
експериментальних та інших наукових цілей” (Страсбург, 1985 р.), “Загальних
етичних принципів експериментів на тваринах”, ухвалених Першим Національним
конгресом з біоетики (Київ, 2001 р.).
76 білих статевозрілих щурів-самців становили експериментальну групу. Їм
внутрішньоочеревинно вводили екстракт блідої поганки у дозі 160 мг/кг і
виводили з експерименту через 72 год після початку дії отрути. Тварин розділили
на 3 підгрупи: 1-а підгрупа нараховувала серця 25 щурів (32,9 %) з
гіпокінетичним типом гемодинаміки, 2-а – серця 34 тварин (44,7 %) з
еукінетичним типом гемодинаміки, 3-я – 17 сердець (22,4 %) дослідних щурів з
гіперкінетичним типом гемодинаміки. Контрольна група включала 69 інтактних
практично здорових тварин і у відповідності до трьох типів гемодинаміки також
була розділена на підгрупи: 1-а підгрупа включала 23 серця (33,3 %) щурів з
гіпокінетичним типом гемодинаміки, 2-а – серця 31 тварини (45,0 %) з
еукінетичним типом гемодинаміки, 3-я – 15 сердець (21,7 %) щурів з
гіперкінетичним типом гемодинаміки. Визначення типу центральної гемодинаміки
здійснювалося методом реографії [125]. Матеріалом для дослідження служив
міокард різних відділів серця.
Вибір щурів, як біологічної моделі, обумовлений рядом спільних особливостей
будови та функції ССС вказаних тварин та людини [8, 143].
Усі маніпуляції з експериментальними тваринами проводилися з дотриманням правил
асептики та антисептики.
Евтаназію білих щурів здійснювали шляхом кровопускання в умовах
тіопентал-натрієвого наркозу.
2.2. Методи дослідження
Поділ тварин на підгрупи у залежності від типів центральної гемодинаміки
проводився за допомогою реографії. При цьому використовувався реограф РПГ2-02 і
реєструючий пристрій ЕЕГП4-02. Для характеристики змін гемодинаміки визначали
УО, ударний індекс (УІ), хвилинний об'м крові (ХОК), загальний периферичний
опір судин (ЗПО) [125].
Вивчення стану серцевих м'язових клітин, строми, кровоносних судин, ланок МЦР
здійснювали комплексом морфофункціональних методів.
Для цього проведені наступні дослідження:
1. Моделювання експериментального токсичного ураження міокарда блідою поганкою
у білих щурів.
2. Морфометричні виміри відділів і камер серця в нормі та при дії токсинів
блідої поганки.
3. Ін’єкційний метод дослідження кровоносного русла різних відділів серця в
інтактних та отруєних щурів.
4. Гістологічні, гістохімічні та гістостереометричні дослідження КМЦ, стінок
кровоносних судин у нормі та при дії токсинів блідої поганки.
5. Ультраструктурометричне дослідження серцевих м'язових клітин, кровоносних
судин, зокрема, ланок гемомікроциркуляторного русла серця, міоендокринних
клітин у нормі та після отруєння блідою поганкою.
6. Статистична обробка цифрових даних.
Виділення токсинів блідої поганки та отруєння ними експериментальних тварин
проводили за вдосконаленою нами методикою Б.Р.Бойчука [13] (деклараційний
патент на корисну модель “Спосіб моделювання токсичного ураження міокарда
токсинами блідої поганки”, № u200503082, G09В23/28). Через
72 год тварин виводили з експерименту та проводили вивчення структурних змін у
міокарді.
При морфологічному дослідженні серця проводилися наступні виміри: довжини,
ширини, товщини серцевого м’яза і загальної маси серця. Серце розкривали за
методикою Г.Г.Автанділова у модифікації І.К.Єсипової [37]. Для більш точного
визначення структури різних відділів органа використовувалися методи окремого
зважування частин серця у модифікації R.M. Fulton, Г.І. Ільїна, непрямої
планіметрії ендокардіальних поверхонь камер серця, гістостереометричні методи
[2, 37].
При проведенні кардіометрії враховувалися наступні морфометричні параметри:
чиста маса серця (ЧМС); абсолютна маса ЛШ (МЛШ); абсолютна маса ПШ (МПШ); ШІ;
маса ЛП (МЛП) та ПП (МПП); ІФ; СІ; відсотковий вміст маси шлуночків (% ЛШ, %
ПШ), передсердь (% ЛП, % ПП); площа ендокардіальної поверхні шлуночків і
передсердь (ПСЛШ, ПСПШ, ПСЛП, ПСПП); планіметричний індекс (ПІ); об’єми
притоку, відтоку та резервний ЛШ і ПШ (ОПЛШ, ОВЛШ, ОРЛШ, ОППШ, ОВПШ, ОРПШ);
діаметр кардіоміоцитів шлуночків та передсердь (ДКМЛШ, ДКМПШ, ДКМЛП, ДКМПП);
діаметр їхніх ядер (ДЯЛШ, ДЯПШ, ДЯЛП, ДЯПП); відносні об'єми кардіоміоцитів,
капілярів, строми та пошкоджених кардіоміоцитів усіх камер серця (ВОКМЛШ,
ВОКМПШ, ВОКМЛП, ВОКМПП; ВОКЛШ, ВОКПШ, ВОКЛП, ВОКПП; ВОСТЛШ, ВОСТПШ, ВОСТЛП,
ВОСТПП; ВОПКМЛШ, ВОПКМПШ, ВОПКМЛП, ВОПКМПП); ядерно-цитоплазматичні відношення
(ЯЦВЛШ, ЯЦВПШ, ЯЦВЛП, ЯЦВПП); стромально-кардіоміоцитарні відношення (СТКМВЛШ,
СТКМВПШ, СТКМВЛП, СТКМВПП); капілярно-кардіоміоцитарні відношення (ККМВЛШ,
ККМВПШ, ККМВЛП, ККМВПП); відносний об'єм мітохондрій і міофібрил шлуночків та
передсердь (ВОМТЛШ, ВОМТПШ, ВОМТЛП, ВОМТПП; ВОМФЛШ, ВОМФПШ, ВОМФЛП, ВОМФПП);
мітохондріально-міофібрилярний індекс (МТМФІ); відносний об'єм секреторних
гранул передсердь (ВОСГЛП, ВОСГПП); зовнішній та внутрішній діаметри
інтрамуральних судин середнього і дрібного калібрів шлуночків серця (ДЗЛШ,
ДВЛШ; ДЗПШ, ДВПШ); індекс Вогенворта (ІВЛШ, ІВПШ), висоту ендотеліоцитів (ВЕ),
діаметр їхніх ядер (ДЯЕ), ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах
(ЯЦВЕ), відносний об’єм пошкоджених ендо
- Київ+380960830922