РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Для вирішення поставлених у роботі завдань використовували такі методи:
6. Аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури;
7. Соціологічні методи: вивчення історій хвороби, опитування, анкетування;
8. Педагогічне спостереження;
9. Параклінічні методи дослідження: визначення ознак болю за шкалою Мак Гілла-Мельзака, вимірювання обводу сегментів ураженої кінцівки, гоніометрія, міотонометрія, мануальне м'язове тестування, тестування рівня порушення функції нижньої кінцівки за шкалою FAS, тестування рухових навичок за шкалою COVS;
10. Методи математичної статистики.
2.1.1. Аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури та вивчення історій хвороби
Аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури. З метою вивчення досліджуваної проблеми було проаналізовано науково-методичну літературу з питань виникнення травм проксимального кінця стегнової кістки, перебігу захворювання, методів лікування та методів функціонального відновлення за допомогою фізичних вправ.
Аналізували нормативні документи що регламентують заняття ЛФК в умовах стаціонару, методики ЛФК, що містять комплекси вправ рекомендовані для осіб після травм проксимального кінця стегнової кістки.
Аналіз літератури дозволив виявити ступінь вивчення даного питання, сформулювати робочу гіпотезу, мету, завдання дослідження, узагальнити результати власних даних дослідження.
2.1.2. Соціологічні методи дослідження
Вивчення історій хвороби. Аналіз історій хвороби жінок похилого віку після перелому проксимального кінця стегнової кістки за 2002-2003 роки дозволив отримати інформацію про причини виникнення травм, методики оперативного втручання залежно від локалізації травми, про наслідки травм та їх лікування, перебіг захворювання та виникнення ранніх і пізніх ускладнень.
Вивчення історій хвороби жінок похилого віку, що безпосередньо брали участь у практичній частині дослідження дало можливість ознайомитися з результатами медичного обстеження: дізнатися основний клінічний діагноз, супутні захворювання, отримати інформацію про методи лікування та перебіг захворювання. Дану інформацію ми вносили до історії рухового порушення (картки реабілітаційного обстеження) та брали до уваги при плануванні реабілітаційного втручання.
Опитування. При опитуванні жінок похилого віку після перелому проксимального кінця стегнової кістки отримували інформацію про пацієнта, наслідки травми та їх суб'єктивне сприйняття особою, що її постраждала. На цьому етапі налагоджували спілкування між реабілітологом та пацієнтом. На основі інформації отриманої з опитування пацієнта починали складати історію рухового порушення.
До історії рухового порушення вносили:
* загальну інформацію про пацієнта;
* головну скаргу;
* професію, рівень повсякденної активності;
* причину виникнення травми.
Аналіз даних зібраних у процесі опитування слугував основою для формування попередньої версії про рухове порушення.
Анкетування. З метою вивчення анамнезу та складання історії рухового порушення була розроблена анкета котра покликана акумулювати дані зібрані в результаті опитування пацієнта (складові історії рухового порушення) та з історії хвороби (додаток А). Дана анкета є складовою частиною картки реабілітаційного обстеження осіб після перелому проксимального кінця стегнової кістки. Результати анкетування аналізували та враховували при визначенні рухових проблем, формуванні завдань фізичної реабілітації індивідуально до потреб кожної особи.
2.1.3. Педагогічне спостереження
Спостереження продовжувалося протягом обстеження та всього курсу фізичної реабілітації в умовах стаціонару. У процесі обстеження ми застосовували формальне та неформальне спостереження, що дозволяло порівнювати інформацію та чітко визначати рухові проблеми.
Спостерігали за функціональними можливостями пацієнта, мотивацією до занять, руховою активністю, симетрією рухів, самопочуттям, настроєм, координаційними здібностями, рівновагою, набряками, рубцями, компенсаторними рухами.
Результатом педагогічного спостереження є послідовний аналіз і оцінка реабілітаційного процесу.
2.1.4. Параклінічні методи дослідження
Визначення ознак болю. Для оцінки ознак болю ми використовували шкалу болю Мак Гілла-Мельзака (додаток Б). Ця шкала рекомендована Світовою конфедерацією фізичних терапевтів для оцінки болю у осіб з порушеннями діяльності опорно-рухового апарату [189, 196].
Дана шкала дозволяє:
* визначити ділянку, де пацієнт відчуває біль;
* визначити ознаки болю, що дозволяють виявити структуру з якої він походить;
* визначити інтенсивність болю на момент реабілітаційного обстеження.
Аналіз результатів оцінки болю дозволяє визначити походження болю та вплив чинників, що посилюють чи полегшують його, а також вплив фізичних навантажень на його динаміку. Результати оцінки болю дозволяють визначити сприйняття та перенесення його пацієнтом.
Вимірювання обводу сегментів ураженої кінцівки. Для виявлення наявності набряку проводили порівняльне вимірювання сантиметровою стрічкою обводу стегна та гомілки на однакових симетричних рівнях нижніх кінцівок (додаток В). Результати вимірювання обводу сегментів ураженої кінцівки порівнювали з результатами обводу здорової кінцівки кожної особи [93, 113]. Різниця між показниками ураженої і здорової кінцівки дозволяє визначити розмір набряку. Набряк визначали у відсотках відносно здорової кінцівки. Вимірювання обводу сегментів дозволяє контролювати зміну показників і робити висновки про вплив реабілітаційного втручання.
Гоніометрія. Для вимірювання амплітуди руху у суглобах ми використовували метод гоніометрії [39, 105, 173, 198, 203]. У нашому дослідженні вимірювали амплітуду активних рухів у суглобах нижніх кінцівок, оскільки після перелому проксимального кінця стегнової кістки в післяо