РОЗДІЛ 2. СТАНОВЛЕННЯ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОЇ ДІАСПОРИ У США ТА ЇЇ ДІЯЛЬНІСТЬ У 1961 - 1976 РОКАХ
2.1. Кримськотатарська діаспора в світі: основні питання вивчення проблеми
Починаючи розгляд теми "Рух солідарності кримськотатарської діаспори у США з боротьбою співвітчизників за повернення на історичну батьківщину (1960-і-початок 2000-х років)", автор дослідження вважає за необхідне перш за все відповісти на питання: а що ж таке "діаспора", чи є "розсіяння" в різних країнах світу кримськотатарського народу діаспорою? Якщо так, то які характеристики їй властиві, протягом якого історичного часу і в яких географічних регіонах відбувалися її становлення і розвиток, які причини впливали на її генезис, і чи існують історичний взаємозв'язок і взаємодія діаспори з кримськотатарським національним рухом? Знання відповіді на поставлені запитання є корисним і актуальним для більш глибокого й усебічного осмислення даного дослідження.
Спочатку слід спинитися на інтерпретації терміна "діаспора" і характеристиці зарубіжної кримськотатарської діаспори.
Сьогодні, в умовах дедалі більшої діаспоризації світу: розширення в розмірах і пропорціях старих діаспор, поява нових, збільшення рівня їх різноманіття, - великої актуальності набуває проблема вироблення загальної дефініції, що охоплює суть сукупності різноманітних явищ, іменованих терміном "діаспора" (давньогрец. - diaspora - "розсіяння") [69, с. 75]. Навколо цього терміна точаться жваві дискусії, і дотепер не вироблено якогось універсального визначення, що охоплювало б це поняття. Проте, наведемо деякі формулювання, що розкривають суть цього терміна.
У різних вітчизняних і зарубіжних енциклопедіях та енциклопедичних словниках під терміном "діаспора" мається на увазі процес розсіяння по різних країнах єврейського народу, вигнаного з Палестини. В енциклопедії "Британника" це слово розглядається тільки крізь призму єврейської історії і стосується життя цього дійсно давнього народу. Інші енциклопедичні видання зазвичай додають, що з часом термін почав вживатися ширше - для позначення національних і релігійних груп, які живуть поза історичною батьківщиною, в інших державах (деякі словники додають - на становищі національно-культурної меншини) [70 - 73].
Справедливо зауважив російський дослідник В. Дятлов, що саме це похідне значення стає останніми роками найбільш уживаним, дещо відтісняючи первісне [74]. Подібне трактування поняття "діаспора", наприклад, сформулював Р. Шеффер. З його точки зору, діаспори утворилися шляхом насильної або добровільної міграції етнічних груп за межі своєї історичної батьківщини (homeland). Вони живуть як меншини у країнах, що їх приймають (host countries), зберігають свою етнічну або етнорелігійну ідентичність і общинну солідарність [75].
Схожу дефініцію дає професор Університету Колорадо, антрополог Вільям Сафран (1991), описуючи діаспору так: це етнічно свідома община, що була вигнана зі своєї етнічної батьківщини у зв'язку з якоюсь трагічною причиною і що зуміла зберегти вірність батьківщині і своїм співвітчизникам, які також були вигнані або продовжують жити на колишньому місці. Вірність батьківщині може бути жива або збережена у спільній пам'яті. Діаспора мріє про повернення на свою батьківщину і живе думками про її процвітання [26].
Виходячи з наведених вище інтерпретацій поняття "діаспора", спробуємо охарактеризувати кримськотатарську діаспору. Найточніше для її характеристики підходить визначення, запропоноване В. Сафраном. Трохи перефразувавши і змінивши дефініцію дослідника, отримуємо: кримськотатарська діаспора - це етнічно свідома община, вигнана зі своєї батьківщини (в результаті колонізаторської політики Російської імперії і депортації народу в радянський період). Вона зуміла зберегти історичну пам'ять і відданість своїй батьківщині та співвітчизникам, котрі живуть як на батьківщині, в Криму, так і за межами історичної батьківщини. Кримськотатарська діаспора прагне до процвітання своєї батьківщини, надає підтримку своїм співвітчизникам і мріє про повернення.
Для повнішої і глибшої характеристики та аналізу кримськотатарської діаспори спинимося на питанні генезису кримськотатарської діаспори. Потрібно сказати, що її становлення відбувалося протягом трьох історичних періодів: Кримського ханства, російського періоду, радянського часу. Виникнення діаспори сягає періоду Кримського ханства. Міграційні рухи з Криму на землі Московії, Польщі, Литви, Швеції, Османської імперії та інших держав почалися в кінці XIV століття і тривали час від часу в тісній залежності від дипломатичних відносин між країнами, протягом усього часу існування Кримського ханства (XV - XVIII ст.). Осідаючи на нових землях, кримські татари брали активну участь у суспільно-політичному, культурному, економічному житті цих країн, відіграючи важливу роль у подальшому етногенезі народів. У результаті розселення кримських татар (які пішли на військову службу до польського короля) на землях Речі Посполитої (Королівство Польське і Велике Князівство Литовське) утворилася етнічна група польсько-литовських татар.
Другий і третій періоди в історії формування діаспори позначені трагічними сюжетами в долі народу: початком вимушеної еміграції кримських татар з Криму в російський період унаслідок колонізаторської політики Російської імперії та депортацією 18 травня 1944 р. - в радянський. Отже, розсіяння кримських татар у зазначені періоди мало вимушений і насильницький характер.
Характерною особливістю діаспори кримських татар є її нерозривний взаємозв'язок і взаємодія з кримськотатарським національним рухом. Цей взаємозв'язок зумовлений історично, він сягає своїм корінням в російський період, тривав у радянський час, існує і по сьогоднішній день. Можна сказати, що масове переселення кримських татар в російський період3 і депортація4 1944 року за радянських часів стали однією з глибинних передумов, що генерують кримськотатарський національний рух протягом усієї історії свого існування. Отже, іс