РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Морфофункціональний стан кровоносної системи та структурних елементів плаценти досліджено в 102 породіль, серед яких у 36 випадках (35,3 %) вагітність протікала на фоні відносної недостатності плаценти, в 36 (35,3 %) - на фоні абсолютної ПН. У 30 спостереженнях (29,4 %), які склали контрольну групу, вагітність мала фізіологічний перебіг.
Антропометричні параметри та особливості адаптаційно-компенсаторних проявів структурної перебудови кровоносного русла легенів досліджено у 42 мертвонароджених плодів і померлих новонароджених, з яких 14 (1/3) народилось при вагітності, що протікала на фоні відносної плацентарної недостатності, 14 (1/3) - при вагітності, яка протікала на фоні абсолютної плацентарної недостатності. У 14 випадках (1/3), які склали групу контролю, ознак недостатності плаценти не виявлено.
Забір матеріалу проведено у відділенні дитячої патології Тернопільського обласного патологоанатомічного бюро. Дослідження здійснено на кафедрі патологічної анатомії з секційним курсом і курсом судової медицини Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського. Комісією з біоетики Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського порушень морально-етичних основ при проведенні досліджень не виявлено (протокол № 18 від 18.10.2006 року), робота виконана з дотриманням вимог щодо норм біоетики згідно Наказу МОЗ України № 281 від 01.11.2000 року.
Розподіл на вищевказані досліджувані групи проведено на основі класифікації недостатності плаценти, запропонованої М.В. Федоровой і Е.П. Калашниковой [206]. Згідно неї розрізняють первинну ПН, котра виникає до 16 тижнів вагітності і вторинну, яка проявляється в більш пізні терміни. Первинна плацентарна недостатність виникає під впливом генетичних, ендокринних та інфекційних чинників і морфологічно реалізується у вигляді вад розвитку посліду, дефектів васкуляризації хоріона і порушення його дозрівання. Це призводить до переривання вагітності під час першого триместру і загибелі зародка. Вторинна ПН розвивається у вже сформованій плаценті і поділяється на гостру і хронічну. Патогенез останньої є мультифакторним і пов'язаний з дією різноманітних пошкоджуючих агентів, а за станом компенсаторно-пристосувальних механізмів вона поділяється на абсолютну (яка несумісна з життям плоду і призводить до його антенатальної смерті) і відносну.
Нами досліджувалася вторинна хронічна плацентарна недостатність. Випадки абсолютної і відносної ПН розрізняли на підставі клінічних даних, а також враховуючи наявність гістологічних маркерів даної патології при мікроскопічному дослідженні послідів [71, 72].
2.1. Антропометричне дослідження
Для оцінки фізичного розвитку та дослідження динаміки змін основних параметрів тілобудови за умов ПН у мертвонароджених плодів і померлих новонароджених визначали такі загальноприйняті параметри, як маса тіла, довжина тіла, окружність голови, окружність грудей [5, 224]. Відомо, що маса і довжина тіла є основними соматометричними ознаками, які характеризують фізичний розвиток. Крім того на всіх етапах онтогенезу маса тіла пропорційна до габаритних розмірів, але схильна до різних середовищних впливів [80, 226].
Масу тіла вимірювали на спеціальних дитячих вагах з максимально допустимим навантаженням до 10 кг.
Визначення довжини тіла проводили за допомогою горизонтального ростоміра. При вимірюванні голова фіксувалася в положенні, при якому латеральний кут очної щілини і верхній край слухового проходу знаходились в одній вертикальній площині, а верхівкова точка голови щільно торкалась нерухомої поперечної планки ростоміра. Нижні кінцівки випрямлялись і до п'ят щільно притискали рухому планку. Відстань між двома планками ростоміра відповідала довжині тіла.
Окружність голови визначали накладанням сантиметрової стрічки, таким чином, щоб спереду вона проходила по надбрівних дугах, а ззаду - по зовнішньому потиличному горбу.
Окружність грудей вимірювали у найширшій частині на рівні нижніх кутів лопаток ззаду (при відведених верхніх кінцівках), і на рівні сосків спереду.
2.2. Органоскопічне дослідження плаценти і легенів
Огляд плаценти проводився у наступній послідовності: плодова поверхня, плідні оболонки, пуповина, материнська поверхня. Визначали форму плаценти, вид прикріплення пуповини, оцінювали колір, а також наявність, розміри і локалізацію патологічних вогнищ - білих і червоних інфарктів, петрифікатів, кіст, ділянок гіалінозу. Візуально також вивчали ступінь кровонаповнення плаценти в різних ділянках, звивистість судин та ділянки їх варикозного розширення.
Для визначення маси плаценти використовували дитячі ваги. Зважування проводилося після відділення пуповини та плідних оболонок і змивання згустків крові фосфатним буфером (рН - 7.4).
Плацентарно-плодовий коефіцієнт обчислювали як співвідношення маси плаценти до маси плоду.
Діаметри плаценти визначалися з боку материнської поверхні. Вимірювався найбільший по довжині розмір і перпендикулярний до нього мінімальний.
Товщину планети визначали в місці прикріплення пуповини, біля краю плаценти, і посередині між цими точками. Вимірювання проводили за допомогою розміченої голки.
Для визначення площі плаценти робився відбиток материнської поверхні на міліметровому папері з наступним підрахунком співпадіння окремих квадратиків на ній та з додаванням подвійних міжчасточкових зон з усіх боків окремих котиледонів [245].
Об'єм плаценти розраховували за обсягом рідини, яка витіснялась при зануренні в широку проградуйовану посудину з водою.
При органоскопічному дослідженні легенів мертвонароджених плодів і померлих новонароджених вивчався стан і правильність розміщення великих магістральних судин (легеневих артерій, легеневих вен, аортальної протоки), оцінювався характер тканини легенів на розрізі: ступінь кровонаповнення, наявність патологічних вогнищ. Для визначення маси п