РОЗДІЛ II
ОСНОВНІ ДОГОВОРИ ВАЛЮТНОГО ДИЛІНГУ
2.1. Договір валютного форварду
Поняття і види валютних форвардів. Валютний форвардний контракт або договір
валютного форварду є одним із видів договорів валютного дилінгу, з притаманними
загальними та особливими ознаками договору валютного дилінгу. Валютний
форвардний контракт є видом форвардного контракту і тому має розглядатися як
правочин, що засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) товар у певний час
і на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час
укладання такого контракту [11, C. 195; 68, C. 6] [107Бобкова А. Г., Мосеєв Ю.
О. Біржове право: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури. –
2005. – С. 195; Насадюк А. Товарные биржи по-новому // Юридическая практика. –
2007. – № 12 (482). – 20 марта. – С. 6.].
З дотриманням зазначених загальних підходів має формулюватися поняття валютного
форварду, специфіка якого обумовлена предметом такого цього виду форвардних
правочинів у вигляді валюти як базисного активу. У зв’язку з цим заслуговує на
увагу визначення поняття валютного форварду як правочину між двома сторонами,
умови якого передбачають взаємну передачу прав та обов’язків щодо валюти як
базисного активу з відстроченим строком виконання від дати виконання [34; C.
40] [108Ибрагимова Л. Ф. Рынки срочных сделок. – М.: Русская деловая
литература, 1999. – С. 40.]. При цьому, будь-яка сторона форвардного контракту
має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої
сторони контракту або у випадках, передбачених законодавством. Претензії щодо
невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть
пред’являтися виключно емітенту такого форвардного контракту. Продавець
форвардного контракту не може передавати (продавати) зобов’язання за цим
контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту. Покупець
форвардного контракту має право без узгодження з іншою стороною, у будь-який
момент до закінчення терміну дії (ліквідації) контракту продати такий контракт
будь-якій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту [11; C. 196]
[109Бобкова А. Г., Мосеєв Ю. О. Вказ. праця. – С. 195–196.].
Залежно від спрямованості на проведення поставки фінансового активу (валюти)
виділяють два види форвардних контрактів: поставочні (передбачають реальну
поставку валюти і розрахунок за неї) і непоставочні або розрахункові валютні
форварди (поставка валюти не відбувається, розрахунок проводиться різницею в
курсах конверсійних валют).
У вітчизняній правозастосовній практиці знайшли застосування два різновиди
форвардних контрактів на курс української гривні до долара. До першого
звертаються на внутрішньому ринку, до другого – за його межами. Постановою №
281 від 10 серпня 2005 року НБУ дозволив фінансовим організаціям укладати
форвардні контракти з клієнтами лише на міжбанковському валютному ринку,
заборонивши фінансовим організаціям проводити між собою подібні правочини. При
цьому, витрати на сплату збору до Пенсійного фонду повністю покладаються на
клієнта. За відгуками дилерів і казначеїв, цей інструмент поки залишається
невитребуваним. Всіх цікавить хеджування ризиків за головною валютною парою
долар – гривня, а стабільність цього курсу гарантується НБУ. За іншими валютами
хеджуватися на внутрішньому ринку немає сенсу, оскільки в умовах прив’язаності
курсу гривні до долару відсутня потреба хеджувати ризики по парі євро – гривня
всередині країни. Простіше працювати на ринку ФОРЕКС, інших закордонних ринках
строкових інструментів.
Другий вид строкових контрактів з українською гривнею – так звані NDF
(англійська абревіатура безпоставочних форвардів) – укладаються в основному в
Лондоні (обсяги правочинів у Москві мізерні). За твердженнями дилерів, великі
міжнародні банки рингу Citibank, HSBC і Morgan Stanley укладають правочини між
собою і зі своїми клієнтами. Українські фінансові установи торгувати NDF не
можуть, оскільки для цього потрібна не лише індивідуальна ліцензія НБУ, але й
ліміти за ціновими ризиками на тривалі строки, відкриті на українських
контрагентів міжнародними банками. Однак у великих міжнародних фінансових груп,
які відкрили в нас дочірні банки, все таки є доступ до цього ринку валютних
деривативів. Вважається, що в перспективі вони зможуть укладати одночасно два
правочини: один – за кордоном, інший – в нашій країні. Однак об’єднати їх в
єдине ціле можна буде лише в рамках звітності своєї фінансової групи [46; C.
36] [110Лямец С. В узком коридоре // Эксперт. – 2007. – 16–22 июня. – № 28
(125). – С. 36.].
Поняття і сутність договору розрахункового (безпоставочного) валютного форварду
на міжнародному валютному ринку. Міжбанківський валютний ринок і ФОРЕКС ринок
функціонують шляхом вчинення правочинів валютного дилінгу, різновидом яких
виступають договори розрахункового валютного форварду (розрахункові форвардні
контракти) чи безпоставочні форварди, [36; C. 128] [111Иванова Е. В. Расчетный
форвардный контракт как срочная сделка // М.: Волтерс Клувер, 2005. – С. 128;
Мельничук Г. В. Правовая природа расчетных форвардных сделок и сделок РЕПО //
Законодательство. – 2000. – № 2.] які передбачають розрахунок виплатою різниці
курсів валютних активів.
Валютні форварди є правочинами, що вчиняються на міжнародному валютному ринку
(Foreign Exchange Operation), зобов’язання за якими визнаються специфічним
видом строкових правочинів. Зазначені зобов’язання характеризуються тим, що
здача, прийняття і оплата товара відбувається в строк, відокремлений певним
проміжком часу від дня укладання правочину [14; C. 115] [112Бухвальд Б. Техника
банковского дела. Справочная книга и руководство к изу
- Київ+380960830922