Ви є тут

Авторське право на твори архітектури

Автор: 
Греков Євген Анатолійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U005303
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ПРАВА СУБ’ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА
НА ТВОРИ АРХІТЕКТУРИ
2.1. Суб’єкти авторського права на твір архітектури
Визначенню правового становища суб’єкта авторського права приділено достатньо
уваги майже всіма правознавцями, котрі досліджували інститут авторського права
[148; 183; 238; 286]. На теперішній час цивільно-правова наука виробила чітку
позицію майже з усіх дискусійних питань стосовно суб’єктів авторського права,
що також позитивно сприяло розвитку національного авторського законодавства.
Зокрема, при формулюванні поняття суб’єкта авторського права в юридичній
літературі не виникає істотних розбіжностей з нормативним визначенням,
наведеним у законодавстві України, а лише наголошується, що поняття суб’єкта
авторського права є ширшим за поняття автора твору і включає в себе останнє [8,
с. 65–66; 67, с. 32]. Так, О. А. Підопригора зазначає, що „право на твір
належить його дійсному творцеві, справжньому автору – тому, хто написав книгу,
картину, створив музику, виліпив скульптуру. При цьому поняття автора твору і
поняття суб’єкта авторського права не тотожні як за змістом, так і за
значенням. Автором твору завжди буде його творець. Суб’єктом авторського права
може виступати як автор, так і його спадкоємці та інші правонаступники
незалежно від громадянства” [183, с. 33–34].
Закон України „Про авторське право і суміжні права” суб’єктами авторського
права вказав авторів творів, їх спадкоємців та осіб, яким автори чи їх
спадкоємці передали свої авторські майнові права (ст. 7 Закону). Правову норму
приблизно такого самого змісту містить і Цивільний кодекс України, проте
перелік суб’єктів авторського права, наведений у ЦК України є більш вдалим,
оскільки досить повно враховує всіх осіб, які можуть мати суб’єктивне авторське
право на твір. За Цивільним кодексом первинним суб’єктом авторського права є
автор твору; інші фізичні та юридичні особи можуть набувати авторських прав на
твір відповідно до договору або закону (ст. 435 ЦК України).
Проте загальні норми, які регулюють авторсько-правові відносини, хоча і
розповсюджуються на галузь архітектурної діяльності, на практиці мають свої
особливості застосування, обумовлені специфікою праці архітекторів і його
реалізацією, зокрема:
– творча діяльність зі створення твору архітектури часто передбачає колективну
працю декількох співавторів;
– у зв’язку з тривалістю процесу створення зазначених творів збільшується
імовірність припинення роботи одного зі співавторів ще до закінчення твору, і в
зв’язку з цим залученням нових осіб до творчого колективу, що інколи спричиняє
спори щодо визнання авторських прав у повному обсязі за особами, які вийшли з
колективу;
– велика трудомісткість робіт зі створення вказаних об’єктів обумовлює
залучення до співпраці значної кількості осіб, які надають автору технічну,
консультаційну чи організаційну допомогу, або таких, які здійснюють організацію
проектування і будівництва (реконструкції, реставрації, капітального ремонту),
контроль за виконанням зазначених робіт;
– потреба достатнього технічного оснащення та виконання вимог, які ставляться
законодавством до господарської діяльності в галузі архітектури, зумовлює
необхідність роботи авторів творів архітектури як працівників спеціалізованих
проектних (архітектурних) підприємств, установ та організацій;
– робота авторських колективів у складі юридичних осіб-проектувальників
передбачає наявність обов’язкового суб’єкта архітектурної діяльності –
головного архітектора проекту, який займає досить невизначену позицію, з
погляду авторського права, по відношенню до авторів твору.
Врахування зазначених особливостей при дослідженні правового становища суб’єкта
авторського права на твори архітектури дозволить виявити та вирішити на
науковому рівні проблемні аспекти у регулюванні даної правової категорії.
Спираючись на загальні норми авторського законодавства та враховуючи, що
поняття „суб’єкт авторського права на твір архітектури” є похідним від поняття
„суб’єкт авторського права”, можна дійти висновку: суб’єкт авторського права на
твір архітектури – особа, якій належить суб’єктивне авторське право на цей
твір. Відповідно до класифікації суб’єктів права інтелектуальної власності,
проведеної на основі підстав створення результатів творчої діяльності та
набуття таких прав [286, с. 225], можна виділити дві категорії осіб, які можуть
бути віднесені до суб’єктів авторського права на твори архітектури: по-перше,
автор (співавтори) твору архітектури, авторське право якого (яких) виникає
внаслідок створення результату творчої діяльності; по-друге, фізичні та/або
юридичні особи, у яких виникнення прав на твір відбувається на підставі
правочинів, інших юридичних фактів або за законом.
У даному підрозділі роботи найбільшу увагу буде приділено визначенню
особливостей правового становища саме авторів творів архітектури як
найважливіших суб’єктів авторського права, що дозволить на якісному рівні
дослідити їх специфіку та обґрунтувати вирішення теоретичних проблем,
характерних саме для сфери архітектурного мистецтва.
Закон України „Про авторське право і суміжні права” визначає, що автор –
фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. За відсутності доказів
іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або
примірнику твору (презумпція авторства). Якщо твір опубліковано анонімно чи під
псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує
автора), видавець твору (його ім’я чи назва мають бути зазначені на творі)
вважається представником автора і має право захищати права останнього. Як
зазначає віце-президе