РОЗДІЛ 2
МОДЕЛЬ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ КУРСАНТІВ У ВИЩІЙ ВІЙСЬКОВІЙ
ШКОЛІ
2.1. Особистісно орієнтована самостійна робота курсантів: система та її основні
складові
Запропоновані у попередньому розділі концептуальні підходи до особистісно
орієнтованої самостійної навчально-пізнавальної діяльності курсантів та
розроблена на їх основі модель самоуправління особистісним розвитком суб’єкта
учіння визначають теоретико-методологічні та практичні основи особистісної
орієнтації самостійної роботи тих, хто навчається і зумовлені необхідністю
переосмислення попереднього досвіду організації підготовки курсантів у ВВНЗ.
В основу проектування ВПП має бути покладено визнання його реальної
дуальності – наявності двох рівноправних складових: навчання та учіння. Учіння,
як зазначалось, за теперішніх освітніх тенденцій, все більше стає особистісно
значимим та дієвим джерелом розвитку та самоактуалізації особистості курсанта.
Дослідження ООСР на викладених засадах дозволяє розглядати та аналізувати її,
на відміну від функціонального підходу, як цілісність і системну категорію щодо
підготовки майбутнього військового фахівця, його розвитку як особистості.
Враховуючи це, в основу подальшого дослідження ООСР курсантів доцільно покласти
системний підхід з відповідним йому алгоритмом. У процесі такого дослідження,
потрібно, по-перше, розкрити системну сутність ООСР, по-друге, визначити цілі
та завдання, закономірності та принципи, суперечності та основні функції ООСР,
по-третє, проаналізувати основні структурні складові ООСР як системи, а також
внутрішні зв'язки між цими складовими і зв'язки останніх з елементами
зовнішнього середовища; по-четверте, розробити модель ООСР як педагогічної
системи учіння, що дозволить на основі комплексного аналізу розвитку процесів
та отриманих результатів коригувати функціонування системи в цілому, стан її
елементів та характер зв'язків між ними, управляти зазначеними процесами.
Системний підхід є поняттям, що підкреслює значення комплексності, широти
охоплення й чіткої організації у дослідженні, проектуванні та плануванні. “У
системних дослідженнях (у рамках єдиного системного підходу) будується
розгалужена мережа... моделей систем з урахуванням різної спільності, різних
типів, класів організації і предметних галузей явищ” [324, с. 236]. На нашу
думку, таке визначення надає теорії систем функцію дієвого апарату для
наукового дослідження проектів, процесів, явищ, проблем гуманітарного,
соціально-економічного, політичного, освітнього, діалектичного чи
синергетичного походження. Цінність системного підходу заключається ще й в
тому, що його застосування сприяє підвищенню ефективності управління. Системний
підхід, – на думку У.Р. Ешбі, – дає нам надію на створення ефективних методів
для вивчення систем надзвичайної внутрішньої складності та управління ними
[350, с. 19].
Перш ніж розглянути практичне використання системного підходу у дослідженні
ООСР слід проаналізувати відповідні категорії і поняття. Процес системного
пізнання має свої закономірності – як загальні для всього циклу взаємодії з
об’єктом (суб’єктом), так і окремі, притаманні кожному етапові. Виділення
загальних закономірностей розвитку системи означає оволодіння методологією її
пізнання та перетворення, що має важливе практичне значення, особливо для
аналізу процесів у багатокритеріальних системах, до яких відноситься і ООСР
курсантів. Як слушно зауважив І.Д. Андрєєв, – "наукове пізнання не може
здійснюватися хаотично, невпорядковано; воно має відповідну систему і
підпорядковується певним закономірностям" [134, с. 79]. Системність світу та
його руху є підґрунтям методології системного пізнання. Сам "системний рух" у
процесі свого розвитку диференціювався й розділився на відповідні напрями.
Основними з них є загальна теорія систем, системний аналіз, філософія
системного осмислення світу. На сьогодні розробці цих проблем присвячено велику
кількість наукових праць у різних галузях знань. Проте, серед них є найбільш
фундаментальні, які складають основу для поглибленого дослідження проблем,
систем, процесів, подальшого розвитку багатьох наук і наукових напрямів.
Теоретичні засади системного підходу щодо дослідження ООСР курсантів, аналізу
військово-педагогічного процесу склали дослідження із загальної теорії систем
[3, 30, 52, 69, 351, 169, 331]; системного аналізу [21, 35, 194, 287–288,
352,]; педагогічних систем [19, 32, 44, 70, 119, 133, 152, 183, 196–197, 354,
356]; теорії управління освітніми системами, педагогічного менеджменту [20,
120, 154, 296, 303, 320]; теоретичних та дидактичних основ самостійної роботи
тих, хто навчається, [7, 46, 117, 225, 312].
В системних дослідженнях центральне місце належить категорії “система” (від
грецьк. – ціле, складене з частин; поєднане). Аналіз філософських робіт показує
важливість надання цьому поняттю наукової значущості, чіткості й виразності. Ф.
Енгельс писав: “Уся... природа становить певну систему, певний сукупний зв’язок
тіл, розуміючи під словом тіло всі матеріальні реальності...” [161, с. 392].
Французький просвітитель Е.Б. Кондільяк писав: "Будь-яка система є не що інше,
як розташування різних частин якого-небудь мистецтва чи науки у відповідному
порядку, у якому вони всі разом підтримують одна одну і в якому останні частини
пояснюються першими" [122, с. 6]. І. Кант тлумачив поняття “система” відносно
категорії знань. "Під системою, – писав він, – я розумію єдність різноманітних
знань, об'єднаних однією ідеєю" [109, с. 680]. У Г.В. Гегеля система як
філософська категорія, розглядається як предмет дослідження, як система, що
сама розвивається, бо явл
- Київ+380960830922