РОЗДІЛ 2
ДОКУМЕНТ ЯК ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО ПРАВОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРИ РОЗГЛЯДІ НОТАРІАЛЬНОЇ СПРАВИ ЩОДО ОПРОТЕСТУВАННЯ ВЕКСЕЛЯ
У Законі України "Про нотаріат" зазначено, що метою нотаріальної діяльності є надання юридичної вірогідності правам та юридичним фактам, а вчиняються нотаріальні провадження після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів (ст.ст.1, 42). Отже, основним джерелом правової інформації для підтвердження права особи або юридичного факту в нотаріальному проваджені є саме документ.
У науковій літературі існує чимало підходів до визначення документа. Зокрема науковці вживають його в широкому та вузькому значеннях. Так, Г. Швецова-Водка кваліфікує документ як будь-який матеріальний об'єкт, яким можна скористатися для передачі інформації в суспільстві [209]112. Г.М. Іванов трактує документ як створений людиною матеріальний об'єкт, який є результатом людської культури і свідчить про рівень її розвитку [125]113. На думку Ю.М. Столярова, документом є будь-яка нооінформація (інформація, створена людським розумом, на відміну від інформації, зафіксованої в діях неживої природи чи біології), зафіксована в просторі та часі з метою її використання, передачі й зберігання [187]114. Витоки цієї концепції базуються на термінології французьких істориків перших десятиліть ХХ століття, які називали всі історичні джерела (письмові та неписьмові) документами [162]115.
Слід зазначити, що саме ці наукові погляди покладено в основу визначення поняття "документ" у ст. 1 Закону України "Про обов'язковий примірник документів" [31]116. Документ - це матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску або іншому носієві. Однак, у Законі України "Про інформацію" [17]117 визначено інформацію як документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. З останнього визначення зрозуміло, що інформація може бути документованою або недокументованою. Отже, не будь-яка інформація може бути документом, а документ завжди містить відповідне інформативне навантаження.
А. П. Вершинін зазначає, що документи зумовлюють діяльність публічних установ та громадян і водночас породжують юридичні наслідки. Будь-який документ може стати об'єктом правозастосовної діяльності, і тому в законодавстві використовується загальне поняття "документ". При цьому дослідник наводить як приклади документів зміст газет, журналів тощо, стосовно яких порушують судові справи. У цьому випадку правоохоронні органи використовують документи як докази, які підлягають правовій оцінці [109]118. Практика ж нотаріальних органів є дещо іншою. Нотаріуси також надають документам правової оцінки і використовують їх як підтвердження не просто тих чи інших відомостей, а певних юридичних фактів, наявності прав чи обов'язків тощо. Саме тому об'єктом нотаріальної юридичної діяльності не може бути юридичний документ у широкому розумінні цього поняття.
Під документами у вузькому значенні зазвичай розуміють письмові документи. С.Г. Кулешов визначає документ як запис, що є залишком людської діяльності і свідчить про її існування [140]119. Так, на думку М. Будзієвського, це письмові документи, що відповідають встановленим нормам, засвідчують факти, права, обов'язки, слугують їх доказами [105]120. Така ж позиція відображена і в словниках української мови: "документ - діловий папір, що посвідчує певний юридичний факт, підтверджує право на що-небудь, служить доказом чого-небудь..."[108, 163]121; документ - письмове свідоцтво, письмовий твір, грамота..."[182]122
Перелік документів, які необхідно подати для вирішення нотаріальної справи, визначає нотаріус, як правило, самостійно залежно від обставин справи та вимог законодавства.
Законодавство про нотаріат не передбачає спеціального переліку документів, які необхідно подати для вчинення протесту векселя. Але такий перелік можна визначити з аналізу загальних правил вчинення нотаріальних проваджень та основних правил посвідчення правочинів. Умовно документи можна поділити на дві групи:
1. Документи, що встановлюють особу учасників нотаріального провадження, підтверджують їх правоздатність, дієздатність та повноваження представника.
2. Документи, що підтверджують наявність вексельних правовідносин між заявником і зобов'язаною за векселем особою, стосовно якої він пред'являє вимогу.
Аналізуючи документи, необхідні для вчинення нотаріального провадження про протест векселя, нотаріус зобов'язаний враховувати загальні вимоги стосовно документів, які зафіксовано в законодавстві про нотаріат.
Так, нотаріуси не повинні приймати для вчинення нотаріальних проваджень документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, текст яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також ті, що які написані олівцем.
Дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є в документах, що подаються для вчинення нотаріальних проваджень, повинні бути застережені підписом посадової (уповноваженої на те) особи і печаткою установи, підприємства або організації чи особи, яка видала документ. При цьому виправлення повинні бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім виправлене чи викреслене.
Не приймаються для вчинення нотаріальних актів документи, у яких не можна прочитати все в них написане в первісному написанні, як, наприклад, документи, залиті чорнилом, потерті та ін.
Не приймаються порвані документи та документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, якщо аркуші не прошнуровано, не пронумеровано і кількість прошнурованих аркушів не завірено підписом посадової (уповноваженої на те) особи та печаткою юридичної чи фізичної особи, що видала документи.
Заяви повинні бути написані зрозуміло і чітко; дати і строки, що стосуються змісту нотаріальних проваджень, мають бути п