Вы здесь

Зміни показників спеціальної фізичної підготовленості та фізичної працездатності курсантів-жінок протягом навчального року.

Автор: 
Тьорло Олена Ігорівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U003687
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
Проведення занять зі спеціальної фізичної підготовки з курсантами-жінками в навчальних закладах системи МВС України недостатньо обґрунтовано. Відтак постає виправдане питання розробки удосконаленої, науково-обґрунтованої навчальної програми зі спеціальної фізичної підготовки курсантів-жінок, яка б враховувала функціональні можливості їх організму, рівень фізичної підготовленості та фізичної працездатності, можливості застосування адекватного фізичного навантаження, прийомів рукопашного бою тощо.
Типова навчальна програма зі спеціальної фізичної підготовки, для вищих навчальних закладів системи МВС на сьогодні ще не розроблена, а в нормативних документах визначаються лише види нормативів, які повинні виконувати курсанти-жінки. Крім того, в цих документах не враховуються відмінності в методиці та організації проведення занять зі спеціальної фізичної підготовки з курсантами-чоловіками та курсантами-жінками, хоча жінки в системі органів внутрішніх справ України навчаються й працюють вже протягом багатьох років.
Виникає також потреба у розробці науково-обґрунтованих навчально-тренувальних завдань для самостійної та індивідуальної підготовки курсантів-жінок, практичних рекомендації з урахуванням функціонального стану їх організму, рівня спеціальної фізичної підготовленості та фізичної працездатності, які сприятимуть більш швидкому та оптимальному засвоєнню прийомів рукопашного бою та ефективному розвитку фізичних якостей протягом навчання у вищому навальному закладі системи МВС України та у професійній діяльності.
Враховуючи цей факт, постає потреба у необхідності проведення: відповідних наукових досліджень, детального наукового аналізу педагогічних явищ, випробування запропонованої програми, запровадження цієї програми у навчальний процес для курсантів-жінок.
Таким чином, у цьому розділі ми дамо детальну характеристику контингенту, який брав участь у дослідженні та опишемо методи, які застосовувались під час проведення досліджень.

2.1. Методи дослідження фізичної підготовленості, фізичної працездатності та функціонального стану організму студенток та курсантів-жінок
2.1.1. Методика визначення фізичної підготовленості та фізичної працездатності.
Контроль за фізичною підготовкою студенток та курсантів-жінок було організовано шляхом внесення отриманих індивідуальних результатів у "Карту дослідження" (додаток А), яка була розроблена нами на основі існуючої зведеної відомості виконання державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України. До робочого протоколу фізичної підготовленості (додаток Б) заносилися отримані результати тестування студенток та курсантів-жінок за вимогами "Державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України" до особового складу Збройних Сил, органів внутрішніх справ, інших військових формувань [143; 175]:
- біг на 100 м, с;
- біг на 3000 м, хв,с;
- човниковий біг (10 х 10 метрів, с); [176, 177], (додаток В, Е)
- стрибок в довжину з місця, см;
- згинання та розгинання рук в упорі лежачи, кількість разів;
- піднімання тулуба із положення лежачи (кількість разів за 1 хв).
Для успішного вирішення завдань на заняття з фізичної підготовки були задіяні мотиваційні важелі стабільної оціночної системи, а саме "Шкали оцінки результатів випробувань фізичної підготовленості" [143; 175].
При дослідженні за основу було взято Постанову Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 р. № 80 "Про державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України". Відповідно до Постанови, зокрема, дотримувались такі вимоги:
- до виконання державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості (далі - тестування) допускалися треновані особи, які пройшли медичне обстеження і були допущені лікарем до тестування, чітко усвідомили мету своєї участі в ньому, ознайомлені з технікою і правилами безпеки під час їх виконання. У разі незадовільного самопочуття брати участь у тестуванні не рекомендувалося;
- тестування проводилося протягом одного дня із такою послідовністю: на швидкість (біг на 100 м), силу ніг (стрибок з місця в довжину ), на силу рук (згинання і розгинання рук в упорі лежачи на підлозі), спритність (човниковий біг), піднімання тулуба із положення лежачи (кількість разів за 1 хв), витривалість (біг на 3000 м);
- тестування проводилось у формі змагань, що значною мірою забезпечило достовірність результатів;
- особи, що підлягали тестуванню, були одягнені у спортивний одяг і взуття. Не дозволялось використовувати взуття із шипами;
- перевірка фізичної підготовленості студенток та курсантів-жінок проводилась в одні й ті ж терміни, в належних санітарно-гігієнічних і погодних умовах.
Ми виходили з того, що фізична працездатність (ФПр) являє собою інтегральну величину, що залежить від безлічі різноманітних чинників, серед яких найважливішим є функціональний рівень кардіореспіраторної системи. Оцінка фізичної працездатності - обов'язкова складова комплексного вивчення впливу фізичних вправ на організм, необхідна умова об'єктивної діагностики рівня тренованості організму.
У наших дослідженнях для розрахунку показників фізичної працездатності студенток та курсантів-жінок використовувався навантажувальний тест PWC170 [242], який виконувався на велоергометрі 6-го Київського виробничого об'єднання "Авторемонт" системи ВЕ-02 при температурі в лабораторії 18-22 С?, що знаходиться у зоні комфорту, в другій половині дня, через 60-90 хвилин після занять, в умовах, що виключали негативні емоції [19].
Велоерґометричне навантаження виконувалось у положенні сидячи, швидкість обертання педалей становила 60 об/хв. Відповідно до рекомендацій ВООЗ ми використовували початкове навантаження 300 кГм/хв (0,45 Вт/кГм/хв) з подальшим сходинкоподібним нарощуванням через 3 хвилини без відпочинку на 300 кГм/хв (на 0,45 Вт/кГм/хв) -"до відмови" від викон