РОЗДІЛ 2
ВИХІДНИЙ МАТЕРІАЛ, МЕТОДИКА ТА УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Вихідний матеріал
Основою для створення нового селекційного матеріалу були лінії різних
генетичних плазм (Ланкастер, Рейд, Лакауне), контрастні за групами стиглості.
Для створення гібридів F1 підбиралися лінії з альтернативних груп стиглості: як
материнська форма використовувався більш ранньостиглий компонент схрещування.
Всього було залучено 15 ліній, які умовно були поділені на дві групи за
тривалістю вегетаційного періоду: «скоростиглу» та «пізньостиглу». До першої
групи увійшли S72, F2, F7, Со191, 4015/26 та Ер1, до другої – 902, Мо41, В76,
В87, SD15, LH51, ДК18, PV192 та В55. Для синхронізації цвітіння батьківських
ліній, які схрещувалися, сівбу проводили у зміщені строки. В перший строк
висівали пізньостиглі лінії, а через кожні п’ять діб у три строки висівали
лінії з ранньостиглої групи. Було створено 20 гібридних комбінацій F1 для
вивчення прояву, мінливості та успадковуваності основних адаптивних ознак
(«висота рослин», «висота кріплення качана», «тривалість періоду сходи –
цвітіння 50% качанів»), продуктивності та її елементів. Реципрокні ефекти не
вивчалися. За показниками врожайності та стійкості до хвороб було виділено 6
кращих гібридних комбінацій, які в подальшому підлягали самозапиленню і
фенотиповому добору на ранньостиглість та пізньостиглість, елементи
продуктивності, комбінаційну здатність. Для вивчення особливостей формотворчого
процесу та подальших самозапилень серед гібридів F1 проводилося 50-100
самозапилень серед кожної вихідної гібридної комбінації. В подальшому серед
кожної сім'ї проводили фенотипові добори за вищеназваними показниками та
вивчалася фенотипова, генотипова та модифікаційна мінливість серед інбредних
сімей на протязі поколінь S1–S5. Для недопущення значного розростання зразків,
що вивчалися, проводили вибракування гірших, а для добору використовували від
15 до 50 рослин залежно від дати цвітіння качанів. У поколінні S3 паралельно з
добором та подальшим самозапиленням було проведено схрещування кращих форм з
гібридами-тестерами для вивчення їх комбінаційної здатності. Тестерами були
прості гібриди Крос175м, Крос221м, Крос2637м та Крос714м – для ліній, добраних
на ранньостиглість; Крос427м, Крос411м та Крос2637м – для ліній, добраних за
показником пізньостиглості. Тестери були підібрані з альтернативної
гетерозисної групи Айодент та змішаної плазми. Стандартами для тест-гібридів
ліній, добраних на ранньостиглість, використовували Борисфен191МВ та
Борисфен250МВ. Для тест-гібридів ліній, серед яких добір вівся на
пізньостиглість, гібридами-стандартами були Борисфен380МВ та Борисфен433МВ.
Після вивчення тесткросних гібридів за показниками врожайності кращі лінії
підлягали вивченню у розширеній топкросній матриці із залученням більшої
кількості тестерів. Кращі комбінації підлягали більш детальному вивченню у
конкурсному сортовипробуванні.
2.2. Методика досліджень
Польові та лабораторні досліди проводили протягом 2000-2007 рр. на дослідних
полях сівозміни відділу селекції зернових культур Інституту землеробства
південного регіону УААН, розташованому в зоні Інгулецької зрошувальної системи.
Дослідження проводились за методикою польового досліду Б.А. Доспехова [170].
При закладці польових дослідів, проведенні фенологічних, біометричних
спостережень та вимірювань, використовували рекомендації, викладені в «Методике
государственного сортоиспытания сельскохозяйственных культур», «Методических
рекомендациях по экологическому сортоиспытанию кукурузы», «Унифицированых
методах селекции кукурузы» та «Методических рекомендациях по проведению опытов
с кукурузой» [171-174].
У селекційно-генетичних дослідах використовували технологію вирощування
кукурудзи, що рекомендована для умов зрошення південного Степу України [175].
Попередником була соя на зерно. Під передпосівну культивацію вносили гербіцид
Фронтьер із розрахунку 1,5 л/га. Сівба проводилася при стійкому прогріванні
ґрунту до 10-12 0С вручну, з подальшим формуванням густоти рослин у фазі 4-5
листків для гібридів 80, а для ліній ліній 60 тис. рослин на гектар.
Повторення контрольного розсадника триразове, конкурсного випробування –
чотириразове. Облікова площа ділянок для селекційного розсадника – 4,9 м2,
контрольного розсадника – 9,8 м2, конкурсного – 14,7 м2.
Фенологічні спостереження проводили на усіх етапах селекційного процесу.
Відмічали дати появи сходів, цвітіння чоловічих та жіночих суцвіть. Біометричні
виміри включали в себе висоту рослин та висоту кріплення качана, підрахунок
полеглих рослин та рослин, уражених хворобами. Структуру врожаю визначали за
такими ознаками, як довжина та діаметр качана, число зерен у ряді та кількість
рядів зерен, маса 1000 зерен, вихід зерна з качана, збиральна вологість зерна.
Генетико-статистичний аналіз отриманих даних проводили за методиками П.Ф.
Рокицкого [52]. Визначали мінливість генотипову (Vg), фенотипову (Vph),
модифікаційну (Vm) та коефіціент успадковуваності (Н2).
Оцінку параметрів комбінаційної здатності в системі неповних тесткросів
оцінювали за методикою Г.К. Дремлюка, В.Ф. Герасименка [176]. Показники
істинного (Гіст) та гіпотетичного (Ггіп) гетерозису розраховували згідно
рекомендацій по програмованому вивченню генетики [177]. Статистичну
достовірність експериментальних даних середніх значень величин ( ), їх похибки
() та величину НІР05 визначали за допомогою дисперсійного аналізу за Б.А.
Доспеховым [170]. Математичну обробку даних проводили на персональному
комп’ютері з використанням програм Microsoft office Ex
- Київ+380960830922