РОЗДІЛ 2
ДОГОВІРНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБМЕЖЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇ У ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ
2.1. Угода про неконкуренцію та її основні характеристики
Створення звільненим працівником власного підприємства та використання у
процесі своєї діяльності виробничої, фінансової, технологічної та іншої
інформації, збереження якої у таємниці має принципове значення для колишнього
роботодавця, безпосередньо загрожує економічним інтересам останнього. Більше
того, найманий працівник може умисно ініціювати припинення трудових
правовідносин з метою наступного використання отриманих під час роботи
відомостей, що становлять зміст комерційної таємниці. Або ж паралельно з
основною працею за трудовим договором займатися підприємницькою діяльністю, і
завдяки цьому, користуючись досягненнями роботодавця, без надмірних зусиль
отримувати переваги над іншими учасниками ринкових відносин.
Як свідчить практика, такі випадки не є рідкістю. Наведемо один із них. Дочірнє
підприємство T. подало позов до суду проти своєї колишньої співробітниці Г.,
яка створила спільне підприємство Ф., звинувативши її у використанні
комерційної таємниці для відкриття власного бізнесу [97].
Відповідно до матеріалів справи, російське товариство з обмеженою
відповідальністю А. з 2002 року проводила переговори з українським дочірнім
підприємством T. про створення спільного підприємства в Україні. І компанія під
назвою Ф. таки з’явилася в Києві, але вже не як спільний проект двох агенцій, а
як приватна ініціатива колишньої співробітниці T. Керівництво дочірнього
підприємства Т. звернулося до суду з позовом про відшкодування колишнім
працівником коштів, затрачених на підготовчий етап створення СП. А саме:
витрати щодо проведення переговорів, підготовки проектів документів, оренди
офісних приміщень для майбутнього підприємства, підготовки персоналу та ін. За
підрахунками T., вони витратили на підготовчий етап понад 100 тис. грн., тому
через суд вимагали відшкодування цієї суми. Моральну шкоду дочірнє підприємство
T. оцінило у 400 тис. грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що
шкода заподіяна з вини їх колишньої працівниці, яка використала конфіденційну
корпоративну інформацію у власних цілях, а саме задля створення спільного
товариства Ф. Володіючи інформацією про зміст майбутнього договору між колишнім
роботодавцем і російською компанією, Г. змогла запропонувати росіянам вигідніші
умови.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначала, що термін дії її трудового
договору завершився, на момент звільнення колишнім роботодавцем жодних
претензій їй не було пред’явлено. Крім цього, на думку відповідача, щодо неї
втратив чинність внутрішньо-корпоративний документ „Наказ про
конфіденційність”.
Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено, однак ухвалою
апеляційного суду його скасовано за недоведеністю обставин, якими позивач
обґрунтовував свою позицію.
Цілком зрозуміло, що ці два підприємства на ринку України є конкурентами.
Оскільки одним із напрямів діяльності дочірнього підприємства T. є PR, то
природно, що фірма конкуруватиме зі спільним товариством Ф. [97].
Крім цього, до новоствореного підприємства Ф. перейшло працювати кілька
співпрацівників Т. [97]. Працюючи за трудовим договором на конкурента
колишнього роботодавця, такі працівники можуть самостійно використати
комерційну таємницю, що стала відома їм під час роботи на дочірньому
підприємстві Т., з метою одержання кращих кількісних чи якісних результатів
тощо. Це, наприклад, може сприяти їх просуванню по службі, підвищенню
заробітної плати, або ж вони з інших особистих мотивів хочуть отримати будь-які
матеріальні чи нематеріальні переваги. Такими своїми діями вони сприятимуть
чужій конкуренції.
Треба звернути увагу на те, що перехід працівника на роботу до конкуруючої
компанії, як правило, пов’язаний з ризиком неминучого розголошення, а також
використання комерційної таємниці. Виконання працівником роботи чи надання
послуг на основі цивільно-правових договорів на користь конкурентів роботодавця
теж створює можливість виникнення у нього негативних наслідків. І не має
значення, чи в результаті таких дій буде зміцнена власна позиція працівника, чи
покращиться становище третьої особи у конкурентній боротьбі. Головне, що свої
переваги у цій змагальній діяльності, на які було затрачено значні зусилля та
грошові кошти, втратить роботодавець.
Усвідомлюючи небезпеку, яку створюють такі дії працівників (колишніх
працівників), роботодавці уже сьогодні практикують підписання з найманими
працівниками зобов’язань зі збереження комерційної таємниці, угод про
дотримання режиму таємності та конфіденційності, трудових договорів з умовами
про нерозголошення комерційних таємниць, договорів (угод, зобов’язань) про
неконкуренцію тощо.
Аналіз положень таких угод, які бути вивчені під час проведення цього
дослідження, дозволяє стверджувати наступне. В Україні вже сьогодні
практикується підписання найманими працівниками односторонніх зобов’язань
(розписок) про неконкуренцію як при прийнятті на роботу, так і при звільненні.
Такі зобов’язання з більшою чи меншою мірою конкретизації передбачають, що
працівнику упродовж певного строку забороняється працювати на підприємствах з
аналогічним профілем діяльності, давати консультації з питань, які були
предметом діяльності підприємства, створювати власне підприємство та інші
подібні обмеження. Цікавим є те, що відповідні обмеження встановлюються і на
період після припинення
трудового договору. Зокрема, посадові особи ВАТ «Свіча» * з повним доступом до
комерційної
- Київ+380960830922