Розділ 2
Матеріали та методи досліджень
Представлена робота за своїм дизайном відноситься до експериментального
проспективного контрольованого дослідження (експериментальна частина); та
аналітичного проспективного і ретроспективного неконтрольованого відкритого
дослідження (клінічна частина).
2.1. Загальна характеристика експериментальної частини роботи
2.1.1. Вибір експериментальної тварини. Оскільки досліджується провідникова
анестезія плечового сплетення, критерії відбору роду тварин для експериментів
були наступні: ссавці, які легко привчаються до неволі, мають розвинену верхню
кінцівку достатніх розмірів, для яких накопичено досвід утримання, лікування та
експериментів. Цим критеріям відповідають собаки. Для наших експериментів
використовувались безпородні собаки, без ознак хвороби, вагою 7 – 18 кг. Період
адаптації в віварії від 1 до 5 діб. Умови утримання: суха чиста клітка,
температура повітря біля +15 0С, годування 1 раз на ніч, без обмежень у воді
[[cxcii]].
2.1.2. Створення експериментальної моделі ноцицептивного болю в верхній
кінцівці. Для вирішення етичних протиріч при моделюванні болю слід звернути
увагу на наступне. В клінічних дослідженнях моделюється біль при виконанні
інвазійних процедур: інтубації трахеї, канюляції вени, пункційної біопсії тощо.
Ці процедури давно увійшли в клінічну практику, і знеболення під час їх
виконання не викликає етичних протиріч.
Добровольці, на яких досліджується біль, мають можливість в будь-яку мить
запобігти дії фактору, що викликає біль: холоду, тепла, електроструму,
розтягненню суглоба, хімічному подразненню шкіри.
Більш жорсткі умови випадають на долю піддослідних тварин. Як правило, метод,
що викликає біль – незворотній: перетин та здавлювання нерва, формалін
підшкірно, запальна мікстура інтраартикулярно.
Одна з звичайних моделей болю, що застосовується в клінічних дослідженнях –
операційна хірургічна травма в умовах попередньої анестезії, тобто: “знеболення
> операційна травма”. При моделюванні процесу “біль при пошкодженні >
знеболення” виникають етичні протиріччя, які важко вирішити, особливо в умовах
експерименту над твариною. Піддослідна тварина не може дати згоду на проведення
досліджень, і експериментатор звично орієнтується на рекомендації національного
етичного комітету щодо методології експериментів. У 1959 році William Russell
та Rex Burch оприлюднили “Принципи гуманної експериментальної техніки”:
заміщення, скорочення та вдосконалення [[cxciii]]. Ці правила підтверджені
Європейською конвенцією про гуманне ставлення до тварин [[cxciv]].
Всі етапи власного експерименту проведено згідно названих етичних норм, що
підтверджено на засіданні Комітету з питань біоетики Дніпропетровської
державної медичної академії (протокол № 13 від 20.11.2006 р.).
Серед вітчизняних авторів найбільш деталізований опис моделей болю для вивчення
місцевої анестезії у піддослідних тварин наведено В.Й. Мамчуром та ін.
[[cxcv]]. Але прототипом для власного дослідження вирішено обрати модель болю,
що застосовувалась на волонтерах (людях-добровольцях) [71, 72]. Застосовані
методи викликання ноцицептивного болю однаково безпечні і для волонтерів, і для
тварин.Таким чином, піддослідні тварини знаходяться на рівних умовах з людьми,
і етичних протиріч не виникло.
У моделі, що обрано за прототип, волонтер отримував експериментальну травму –
розтин тканин передпліччя довжиною 4 мм через шкіру до кістки. У власному
дослідженні застосована подібна до названої експериментальна травма. Це
механічна травма стерильною сталевою "англійською" булавкою, що заводиться
перпендикулярно через spatium interosseum antebrachii в середині передпліччя,
як це наведено на мал. 2.1; при цьому обов’язково пошкоджувались шкіра, m.
abductor digiti I. longus, m. pronator quadratus та відповідні фасції; можливо
– надкісниця, m. flexor digitorum profundus, m. flexor carpi radialis, a.
mediana, a. radialis, n. medianus [[cxcvi]].
Мал. 2.1. Експериментальна травма передпліччя.
Первинним альгетиком є чужорідне тіло (сталева булавка) в м’яких тканинах
передпліччя. Вторинна альгезія викликається індукованим запаленням та
механічним подразненням тканин. Тривалість експериментальної травми – 1 доба.
Після виведення з експерименту тварини лікувалися та спостерігались протягом до
3-х тижнів та відпускалися на волю. Жодна тварина не зазнала шкоди здоров’ю.
Біль у ссавців відрізняється від болю у людини лише видовими та соціальними
особливостями [[cxcvii]]. Дослідники звично орієнтуються на такі ознаки болю:
вокалізація, зміни в поведінці, висмикування, депресія, відмова від їжі,
вилизування болючої ділянки, спотворена поза, підвищена або знижена фізична
активність, фізіологічні зсуви (частота дихання, пульсу), біохімічні зсуви
(рівень глікемії, катехоламінів, кортикостероїдів) [[cxcviii], 195].
2.1.3. Методика провідникової анестезії плечового сплетення у собак. Перед
проведенням основного експерименту була розроблена оригінальна методика ПАПС у
собак [[cxcix]]. Методика відпрацьована на 6-ти собаках. Болючі маніпуляції
проводилися під внутрішньом'язовим наркозом кетаміном в дозі 7 - 10 мг/кг
[[cc]]. Застосування внутрішньом'язової нейролепсії, внутрилегеневого
тіопенталового мононаркозу, інгаляційного ефірного мононаркозу [[cci], 192] для
цього експерименту вважається недоцільним. Кетамін ін'єктувався у м’язи шиї,
без премедикації. Клініка кетамінового наркозу у собак подібна до людської.
Збудження не спостерігали. Після досягнення необхідної глибини наркозу тварина
укладається на операційний стіл, голиться операційне поле. Місце пункції і
катетеризації плечового сплетення вибирал
- Київ+380960830922