РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА МАТЕРІАЛІВ І МЕТОДІВ
ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дійсне дослідження присвячене вивченню причин нагноєння рани після операцій з приводу гострих запальних захворювань органів черевної порожнини на прикладі гострого апендициту, обґрунтуванню та розробці нових методів запобігання мікробної контамінації операційної рани під час операції та комплексному лікуванню гнійно-запальних захворювань м'яких тканин. У відповідності з поставленими завданнями, виконана робота складається з клінічної та експериментальної частин. Матеріали цих двох частин різні. Що стосується методик, то деякі з них використовувалися як в експерименті, так і в клініці, маючи певну специфіку. Відповідно до цього, ми вважали за доцільне дати окремо опис матеріалів і методів клінічних та експериментальних досліджень.
2.1. Матеріали і методи клінічних досліджень
В клініці кафедри загальної хірургії Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова, яка розташована на базі міської клінічної лікарні №4 м. Вінниці, за період з 1983 по 1992 рр. знаходилися на лікуванні 28191 хворий (рис. 2.1), серед яких 2964 були з гострими гнійно-запальними процесами м'яких тканин, що дорівнювало 10,5% від загальної кількості. Група пацієнтів з гострими гнійно-запальними процесами м'яких тканин складалася з 1615 чоловіків і 1349 жінок у віці від 15 до 92 років. Аналіз динаміки кількості хворих по роках за період спостережень показав, що захворюваність на гостру хірургічну інфекцію м'яких тканин на протязі 10 років практично не зменшувалася і коливалась від 8,8% до 14%, а в 1985-1987 рр. навіть спостерігалося її зростання, яке перевершило показники інших років на 100-150 осіб.
Рис. 2.1 Розподіл хворих, що проходили лікування в хірургічному стаціонарі з 1983 по 1992 роки
Нами було також проведено дослідження смертності у стаціонарі за період з 1983 по 1992 рр. (рис. 2.2). Звертає на себе увагу той факт, що починаючи з 1985 року спостерігався ріст як загальної, так і післяопераційної летальності, в структурі якої у 40,1% випадків смерть пов'язана з хірургічною інфекцією, яка була безпосередньою її причиною або сприяла погіршенню перебігу основного захворювання та декомпенсації супутніх захворювань. Від генералізації місцевого інфекційного процесу померли 15 хворих, що склало 0,5% від загальної кількості хворих з гнійними ураженнями м'яких тканин.
Рис. 2.2 Структура летальності в хірургічному стаціонарі за період з 1983 по 1992 роки
Аналіз кількісного складу хворих за характером гнійно-запального осередку в м'яких тканинах приведено в таблиці 2.1. З наведеної таблиці видно, що чільне місце серед гнійно-запальних процесів займали захворювання шкіри і підшкірної клітковини, на долю яких випадало 63,2% від загальної кількості. В цій групі захворювань звертає на себе увагу велика кількість абсцесів - 758 (40,5% від загальної кількості гнійників), з яких кожний другий (51% від загальної кількості абсцесів) утворився внаслідок введення лікарських засобів або наркотиків. Друге по частоті місце посідають інфіковані рани - 15,6% від загалу. Сюди входять як випадкові інфіковані рани, так і післяопераційні. Поглиблений аналіз частоти нагноєння післяопераційної рани в залежності від характеру гострої патології органів черевної порожнини, яка потребувала оперативного лікування, проведено з 1989 по 1991 рік. За цей період в клініці проходили лікування 1037 осіб з гнійно-запальними процесами м'яких тканин, з яких 186 (17,9%) були повторно госпіталізовані з нагноєнням післяопераційної рани. Ці хворі були оперовані в різних лікувальних закладах з приводу гострої хірургічної патології органів черевної порожнини. При аналізі історій хвороби виявилося, що більшу половину (55,37%) складають хворі з нагноєнням рани після апендектомії (табл. 2.2).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих в залежності від характеру
гнійно-запального процесу по роках
Характер гнійного осередкуКількість випадків по роках1983198410851986198719881989199019911992ВсьогоФурункул36304263785340324049463Карбункул30152747333519272222277Флегмона32284735333126293038329Абсцес40225641452836323635371Післяін'єкцій- ний абсцес24294647533945313538387Мастит1417373732871974182Парапроктит97111012111410813105Панарицій31304743222130243129308Гнійний бурсит7410121110648981Інфікована рана15286255534352545249463Всього2362103853903722792752622692862964Таблиця 2.2
Частота випадків повторної госпіталізації хворих з нагноєнням операційної рани в залежності від характеру захворювання
Характер захворюванняКількість хворихn%Гострий апендицит10355,37Гострий холецистит147,53Защемлена грижа147,53Гостра кишкова непрохідність52,68Перфорація виразки шлунку та дванадцятипалої кишки63,23Інші операції4423,66Всього186100
Тому для вивчення частоти та основних причин нагноєння післяопераційної рани при гострих процесах органів черевної порожнини проводилося на прикладі гострого апендициту, як найбільш поширеного захворювання. З цією метою ми проаналізували 553 карти стаціонарних хворих, оперованих в 1991 році з приводу даної патології, і 103 карти повторно госпіталізованих з нагноєнням рани після апендектомії, виконаної в різних лікувальних закладах міста.
В зв'язку з тим, що в науковій літературі з'явилися повідомлення про зменшення захворюваності на гострий апендицит, нами був проведений аналіз захворюваності по Вінницькій області. Необхідні дані були отримані зі звітів хірургічних відділень лікувальних установ Вінницької області.
За період з 1975 по 1980 рр. щороку гострий апендицит діагностували у 8-9 тис. хворих, після 1991 р. - у 4-5 тис., або відповідно 3,8-4,3 та 2,1-2,8 на 1000 населення. Максимальний рівень захворюваності було зареєс
- Київ+380960830922