Ви є тут

Система бухгалтерського обліку в комерційних банках: методологія та практика

Автор: 
Кіндрацька Любомира Максимівна
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2003
Артикул:
3503U000090
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ
БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В КОМЕРЦІЙНИХ БАНКАХ
2.1. Системний підхід та бухгалтерський облік
Розвиток дії ринкових відносин у господарській практиці потребує глибокого
розуміння здійснюваних економічних процесів і механізму їх впливу на управління
банком, серед функцій якого провідне місце належить бухгалтерському обліку.
Дослідження бухгалтерського обліку привертають увагу науковців та практиків.
Великою мірою це пояснюється постійними процесами оновлення, а відтак і
вдосконаленням його облікових механізмів.
Виокремлення системи бухгалтерського обліку як об’єкта дослідження в
методологічному розумінні означає не просто зовнішню реальність (таке значення
відповідає загальнофілософському значенню поняття «об’єкт»), а реальність, яка
окреслена в своїх межах наукою. На побудову методології бухгалтерської науки,
як зазначає Ф. Ф. Бутинець, впливають інтереси різних суспільних груп, втім,
облікова методологія не повинна бути упередженою, та це мають розуміти всі
суспільні групи, залучені до господарської діяльності [67, с. 18].
Бухгалтерський облік — це прикладна система, яка значною мірою залежить від
«правил гри» на ринку, від системи законодавства… [67, с. 20].
Це особливо актуально відносно банківських установ, що дає вагомі підстави
розглядати систему бухгалтерського обліку в банках з позицій системного
підходу.
Системний підхід до розв’язання проблем бухгалтерського обліку означає аналіз і
узагальнення всіх аспектів його функціонування і можливих напрямів
удосконалення через вивчення і моделювання певного технологічного циклу обробки
інформації, починаючи з її отримання і до прийняття відповідного управлінського
рішення. Сутність системного підходу у розв’язанні проблем будь-якого характеру
розглядається як метод визначення об’єктів, що обираються за систему, і способи
їх дослідження (описування, пояснення, передбачення, контролювання) [68, с.
5].
Сучасний банк функціонує як велика людино-машинна система, в межах якої
виробляється і опрацьовується значний обсяг різнопланової економічної
інформації. З позицій системного підходу всі реальні інформаційні
потоки необхідно розглядати синтезовано і у взаємозв’язку, а прийняття
виважених управлінських рішень можливе тільки на основі відповідної
інформації.
Використання інформації забезпечує доступність процесу осмислення рішення через
аналіз її структури, обсягів, активізацію механізмів формування, подання і
встановлення закономірностей впливу на ефективність діяльності банку. Отже, це
означає корисність системного підходу не взагалі, а стосовно до розв’язання
абсолютно конкретних задач діяльності банку. Найповніше сутність системного
підходу сформульовано В. Г. Афанасьєвим. Він виокремив низку взаємопов’язаних
аспектів, які у своїй сукупності та єдності узагальнюють системний підхід у
його марксистському розумінні:
системно-елементний, що дає відповідь на запитання, з чого (яких компонентів)
утворена система;
системно-структурний, який розкриває внутрішню організацію системи, спосіб
взаємодії компонентів, що її утворюють;
системно-функціональний, що показує, які функції виконує система та її складові
компоненти;
системно-комунікаційний, що розкриває взаємозв’язок даної системи з іншими як
по горизонталі, так і по вертикалі;
системно-інтегрований, що узагальнює механізми, фактори збереження,
вдосконалення і розвитку системи;
системно-історичний, що відповідає на запитання яким чином виникла система, які
етапи проходила у своєму розвитку, які її історичні перспективи
[69, с. 133].
Відомий радянський математик і логік Г. А. Грузінцев ще 1928 року системний
підхід характеризував трьома основними моментами
[70, с. 272—273].
Системною точкою зору, для якої характерний рух від системи до елементів, так
як вона включає уявлення про те, що властивості елементів повністю визначають
властивості системи. Вивчення будь-якого об’єкта — складного чи простого —
нерозривно пов’язане із вивченням тієї системи, до якої він входить.
Релятивізмом (логічним), сутність якого полягає у перенесенні акценту з
вивчення властивостей на вивчення відносин.
Екзактністю, яка передбачає, по-перше, встановлення і формулювання найменшої
системи, вивчення якої необхідне для пізнання даного об’єкта, і по-друге,
маневрування тільки в межах системи.
Ці твердження переконливо свідчать, що Г. А. Грузінцев в оцінці змісту і ролі
системних ідей займав таку методологічну позицію, яка зберігає свою цінність і
до наших днів [71, с. 10].
Поняття «підхід» можна визначити як точку зору, з якої розглядається об’єкт
вивчення (спосіб визначення об’єкта), як поняття або принцип, який керує
загальною стратегією дослідження [72, с. 47]. Системний підхід являє собою одну
із форм методологічного пізнання, пов’язаного з дослідженням, проектуванням і
конструюванням об’єктів як систем. До основних завдань системного підходу
відносяться: 1) розробка концептуальних (змістовних і формальних) засобів
подання досліджуваних об’єктів як систем; 2) побудова узагальнюючих моделей
систем; 3) дослідження методологічних основ теорії систем [72, с. 42].
Усі ці завдання не виходять за межі конкретно-наукового знання.
Це означає, що системний підхід сам по собі не є стороною чи гранню діалектики.
Втім для свого розвитку системний підхід потребує використання філософських
загальнометодологічних знань, зокрема принципу системності.
За принципом системності явище об’єктивної дійсності, що розглядається з
позиції закономірностей системного цілого і взаємодії його складових, утворює
особливу гносеологічну призму. Йдеться про філософський принцип, зміст якого
формують філософські уявлення про