РОЗДІЛ 2
СОЦІАЛІЗАЦІЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В КОНТЕКСТІ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ
2.1. Концептуальні ідеї створення соціально-педагогічної моделі соціалізації студентства
У першому розділі ми охарактеризували історичний, семантичний, історіографічний аспекти соціалізації, визначивши тим самим передумови побудови окремої соціалізаційної теорії студентства в умовах регіонального освітнього простору.
Розмаїтість теоретичного й емпіричного матеріалу який може бути класифікований як біогенетичний, соціогенетичний, когнітивістський, інтеракціоністський, психоаналітичний, соціально-екологічний підходи, не завжди відповідає логіці соціально-педагогічного дослідження. Указані підходи десятки окремих теорій соціалізації, які функціонують на їх основі, у більшості своїй мають суттєвий недолік - вони, як правило, абсолютизують той чи інший бік процесу, не охоплюючи його в цілому, і для них характерна відсутність вираженого педагогічного аспекту. Це цілком можна пояснити, оскільки процес пізнання пов'язаний з різноманітними способами його теоретико-методологічного осмислення, з традиціями й інструментарієм, які складаються в рамках тієї чи іншої науки. Ми впевнені, що ситуація навколо соціалізації й виховання студентської молоді потребує не конкуренції підходів, а іншої методології, яка ґрунтується на поліконцептуальному баченні проблеми, багатомірному просторі ідей, їх педагогічній інтерпретації й енергійному впровадженні в практику роботи ВНЗ.
Унаслідок цього логічно припустити, що організація й функціонування виховного процесу як провідного чинника соціалізації студентства потребують власної концептуальної основи, яка б не тільки пояснювала природу явища, що вивчається, але й визначала характер педагогічного впливу на нього. Побудова оригінального теоретичного конструкту важлива й тому, що в педагогіці теорія розглядається не як самодостатня структура, а як зразок розв'язання конкретних дослідницьких завдань, і від рівня її розробки залежить ефективність застосування педагогічних технологій.
Зрозуміло, студенти можуть соціалізуватися й без передачі їм педагогічно організованого досвіду, розвитку їх активності, креативності, формування позитивної мотивації діяльності, відповідальності й інших соціально значимих якостей. Більше того, ці процеси можуть проходити без участі в них спеціально підготовлених професіоналів-педагогів. Але в такому випадку розгляд процесу соціалізації не є власне педагогічним, а результати дослідження не можуть бути використані для його вдосконалення в умовах вищої школи. Однак, оскільки нас цікавить саме педагогічний аспект, то решта теорій і підходів розглядаються нами як "обслуговуюче" педагогіку теоретичне знання.
Специфіка педагогічного підходу полягає також у тому, що соціалізація студентства вивчається не у вигляді застиглого фрагмента, а як динаміка руху до певної цілі. Успішність такого просування фіксується за допомогою розробленої єдиної системи критеріїв соціалізованості студентів.
Педагогічний аспект у нашому дослідженні зумовлений розробленою й експериментально перевіреною системою педагогічної підтримки соціалізації студентства з боку кураторів, викладачів, громадськості. Її теоретичне ядро становлять соціалізаційні моделі й розроблені на їх підставі педагогічні технології, в основу яких покладено принцип особистісно орієнтованого підходу. Такий суто педагогічний погляд на проблему соціалізації студентства зумовлює особливості нашого дослідження, виділяючи його із загальної низки робіт, присвячених проблемам соціалізації особистості.
Говорячи про соціалізаційні теорії, хочемо відзначити нюанс, на який звернули увагу Е.Бєлінська й Т.Стефаненко. На їхню думку, більшість дослідників останнім часом відмовились від створення загальної теорії соціалізації, але активно займаються розробкою окремих моделей - політичних, статево-рольових, професійних, етнічних, від себе додамо - педагогічних [22, 14].
На сьогодні загальновизнаних педагогічних теорій соціалізації студентства не існує, тому ми розробляли власну теоретичну конструкцію, яка забезпечить побудову системи педагогічної підтримки процесу соціалізації студентів в умовах регіону. В основі розробленої теорії й відповідних їй моделей лежить низка концептуальних положень, аналізу яких присвячено цей параграф. Попередньо зробимо кілька зауважень, які розкривають особливості концептуальних побудов у педагогіці.
По-перше, слід визначитись із поняттям "педагогічна концепція". У загальному плані вона трактується як сукупність основоположних ідей, які лежать в основі теоретичної моделі [311, 110]. На таке визначення можна натрапити в Українському педагогічному словнику, де педагогічна концепція тлумачиться як "провідна ідея педагогічної теорії" [81, 177]. С.Харченко вважає, що педагогічна концепція "виступає як сукупність теоретичних положень, які спираються, з одного боку, на вихідні соціальні й педагогічні передумови, з іншого - на методологічні основи дослідження, які дозволяють приймати науково обґрунтовані педагогічні рішення" [360, 31]. У згаданих трактуваннях чітко простежується розуміння педагогічної концепції як складової, вихідної частини більш широкого поняття - педагогічної теорії.
По-друге, процес соціалізації залежно від апарату науки, у якій він розглядається, має різну концептуально-понятійну структуру. Ми описуємо його в рамках предмета педагогіки за допомогою таких категорій, як мета, зміст, підходи, етапи, моделі, а також конкретні педагогічні технології, що входять до їх складу, і критерії ефективності соціалізаційного процесу.
По-третє, концепція соціалізації студентської молоді передбачає виявлення нового педагогічного змісту вказаних категорій і тим самим задає внутрішні регулятиви перетворення педагогічної практики.
По-четверте, теоретичне призначення концептуальних положень полягає в тому, що вони є "будівельним матеріалом" для теоретичної моделі соціалізації студентства, вони інтерпретують й адаптують ф