Вы здесь

Флюїдний режим мінералогенезу породно-рудних комплексів України (за включеннями у мінералах типових парагенезисів)

Автор: 
Наумко Ігор Михайлович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2006
Артикул:
0506U000694
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
КРИСТАЛОГЕННІ І МЕТОДИКО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ
ВИВЧЕННЯ ВКЛЮЧЕНЬ ПАЛЕОФЛЮЇДІВ
2. 1. Кристалогенез включень
Загальні міркування. Відокремлення летких компонентів від відносно збагаченого
ними магматичного розплаву, враховуючи дані експериментальних робіт, стає
можливим вже на ранніх стадіях його кристалізації [65, 5]. Сліди їхнього впливу
на парагенні асоціації мінералів магматогенного генезису у вигляді змін
породоутворювальних мінералів під дією метасоматичних розчинів та відособлень
пегматитових або кварцових тіл фіксуються в мінералах у їхніх дефектах –
флюїдних включеннях. Тому термін “флюїдні включення” характеризує не лише
включення з леткими складовими (зокрема, з водними розчинами), він, загалом,
відображає основну властивість речовини середовища мінералогенезу – його
мобільність, максимальну неупорядкованість структури, текучість [15]. Це
стосується як рідкого або газового стану легколетких компонентів (газовий,
водний розчин), так і розплаву магматичної (силікатної, сольової, карбонатної)
речовини. Ще немає остаточних доказів поступового переходу за високих
РТ-параметрів у насичених системах розплав–водний розчин, тоді як для систем
сіль(NaCl)–вода і SiO2–H2O безперервність змін доведено. Інша річ, що можливі
високі РТ-параметри такого стану не реалізуються для верхніх оболонок Землі і
тому відокремлена фаза істотно водних флюїдів існує поряд з силікатним
розплавом.
У дисертаційній роботі наведено результати вивчення властивостей включень
флюїдів, переважно не заторкуючи питань участі магматичного розплаву як
середовища кристалізації. Для встановлення останнього у нас не виявилося
достатньо переконливих даних. Тому серед досліджуваних включень можливі як
такі, що утворилися до остаточної розкристалізації розплаву, так і після нього.
Однак серед них, безсумнівно, різко переважають включення, захоплені з істотно
водного чи газового флюїду. Зважаючи на такі передумови, відповідно треба
розуміти вирази “флюїди постмагматичних утворень”, “постмагматичні утворення”.
Включення флюїдів у мінералах досліджених породно-рудних комплексів виявилися
придатними для вивчення, головно, у кварці і рідше у топазі, берилі, апатиті,
гранаті, турмаліні, сподумені, кальциті. Як відомо, необхідно дослідити ступінь
зв’язку включень з мінералом-господарем, елементами його кристалічної будови,
зонами відкладання речовини, ділянками регенерації тощо. Всі ці питання
об’єднують поняттям “кристалогенез включень” [3].
Частинки середовища, що оточує мінерал, захоплюються в порожнини дефектів
кристала лише у процесі його росту або регенерації, тобто під час утворення
мінералу. Звідси термін – включення мінералоутворювальних середовищ (флюїдів).
Включенням можна назвати будь-яку з усіх боків ізольовану в процесі
кристалізації ділянку в тілі мінералу, що фазово відмежована від останнього, а
в структурному плані є простором внутрішнього дефекту кристалічної гратки
(вакансії або сукупності вакансій), заповненим в процесі кристалізації
мінералоутворювальним флюїдом або іншою речовиною [3], що звичайно
розглядається як анатомічна недосконалість (неоднорідність) кристалів [130].
Генетичні типи включень у мінералах виділено за критеріями [131, 132, 1, 5, 3].
Оскільки реальний кристалогенез супроводиться виникненням об’ємних дефектів у
кристалічній структурі мінералу, то дефекти, пов’язані з початковими первинними
шарами наростання, започатковують первинні включення, а ті, що виникають
пізніше, відносно первинних зон росту при повторній регенерації пошкоджень
кристала (головним чином тріщин), – слугують зародками вторинних включень.
Пошкодження кристалів і утворення вторинних порожнин-дефектів може відбуватися
як до, так і після закінчення формування кристала, тому серед вторинних
дефектів-включень доцільно виділяти два різко відмінні за ступенем
спорідненості з мінералом-господарем – ранньо- і пізньовторинні. Включення,
моменту ізоляції якого відповідає певна зона росту кристала і яке дотикається
до цієї зони або знаходиться в ній, називається первинним. Включення, які
утворюються з залікованих тріщин або інших регенерованих дефектів кристалів, що
перетинають зони первинного росту, є вторинними. Вторинні включення, що виникли
до закінчення формування кристала і пов’язані з відповідною сингенною зоною
росту в ньому, – ранньовторинні, а пізніше утворені без відповідної сингенної
зони – пізньовторинні. Отже, “первинні включення завжди приурочені до певної
зони росту кристала і знаходяться в контакті з нею. Ранньовторинні включення
контакту з такою зоною не мають. Пізньовторинні включення утворюються при
заліковуванні тріщин внаслідок перевідкладення матеріалу, за суттю, без
привнесення його ззовні. Сингенної зони росту кристала тут немає” [3, с. 23].
Генетичний тип включень в окремих огранених кристалах визначається досить
просто. Складніше, а нерідко неможливо, встановити зв’язок включень з певними
віковими зонами росту в мінералах порід чи масивних утворень. В таких
кристалозернистих агрегатах треба звертати увагу на малопомітні особливості
взаєморозташування включень і меж зерен, сліди перетворення вакуолей. Особливу
роль в цьому відводять дослідженням відносного віку окремих індивідів мінералів
за онтогенічними та іншими ознаками (текстура агрегатів, генерації мінералів,
псевдоморфні заміщення, метасоматичні перетворення, загальна зональність будови
геологічного об’єкта тощо) [133]. Порівняльний аналіз і типізація включень для
даного геологічного об’єкта сприяють з’ясуванню еволюції процесу його
формування.
Включення, які відтворюють зональність будови кристала певного мінерал