РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОЦЕСУ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ
2.1. Економічна сутність ціни
Перехід України до ринкової економіки, активне формування нових економічних
відносин обумовили кардинальні зміни в сфері ціноутворення. Можна без
перебільшень стверджувати, що в системі ринкової економіки центральне місце
належить саме ціноутворенню. Ефективне управління процесами ціноутворення
потребує вдосконалення його теоретичного базису, і, перш за все,
категоріально-понятійного апарату. Основною з цих категорій безумовно є
категорія ціни.
В системі економічних категорій ціна вважається однією із найскладніших, що
досліджується представниками різних економічних шкіл та течій протягом багатьох
віків. При цьому дослідження категорії ціни завжди пов’язувались із характером
економічних відносин в суспільстві, а також з розвитком таких категорій, як
обмін, гроші, товар тощо.
Ціни, безсумнівно, являють собою тонкий, гнучкий інструмент і в той же час
досить могутній важіль управління економікою [224, с.7].
Теоретичний базис ціни як економічної категорії становить теорія цінності.
Економічний напрямок цієї теорії характеризує процес і методологію оцінювання
різних благ, що необхідні для існування людей і виробляються для задоволення їх
потреб. Визначення цієї проблеми науковцями має глибокий генезис і
характеризується неоднаковими (і навіть такими, що протирічать одне одному)
підходами. З цього приводу можна привести наступний вислів одного з перших
істориків політичної економіки Ад. Бланкі: «Немає іншого питання, яким би так
опікувались економісти і про яке було б написано так багато висловів, як
питання про те, що таке цінність» [77, с.29].
В той же час слід відзначити, що хоча теорія цінності як базис визначення
категорії ціни, а також форми зв’язків між цими поняттями досліджується
світовою економічною наукою вже декілька століть, в науковому апараті
пострадянської економіки ці питання почали розглядатися лише в останні
десятиріччя. До цього (в радянській економіці) таким теоретичним базисом ціни
вважалася теорія вартості, яка визначає лише один із напрямків теорії цінності
на базі так званої трудової вартості. Зв’язок теорії цінності і теорії ціни був
предметом детальних досліджень як класиків економічної теорії, так і
представників сучасної економічної школи [3; 28; 68; 77; 110; 167; 185; 216;
217]. Автор одного з таких досліджень – відомий російський фахівець з цієї
проблеми Лушин С.І., так відзначає цей зв’язок у своїй монографії: «Для
виникнення ціни дуже важливим є процес оцінювання благ тими людьми, які їх
потребують. В процесі цього оцінювання і виникає цінність товару, яка при
певних умовах перетворюється у ціну» [110, с.7]; і далі: «Ніяких протирічь між
ціною і цінністю немає. Цінність – загальне поняття, а ціна – конкретне» [110,
с.16].
Джерела становлення теорії цінності виходять ще із економічної думки Давньої
Греції, зокрема з праць Демокріта, який першим сформулював проблему цінності як
проблему відносин різних благ із потребами людей. Але поняття «благо» він
розглядав з позиції лише єдиної мети – «бути у доброму настрої» [77, с.104], за
якою він вимірював межу цінних для людини предметів задоволення потреб. При
цьому він вважав, що найвищим благом є не будь-яке задоволення потреб людини, а
лише таке, яке пов’язане із корисністю для неї. «Відмовляйтеся від будь-якого
задоволення, яке не корисно», - закликав він [77, с.105].
Ці погляди були розвинені пізніше в працях Ксенофонта (який вважав, що цінність
є те, від чого можна отримати користь і виклав відоме положення, що «благом є
все, що корисно», тобто задовольняє потреби людини), а також Платона (який
визначав, що «цінність... є сама сутність блага»).
Таким чином, в економічних поглядах Демокріта, Ксенофонта та Платона щодо
означеної проблеми можна визначити, що:
1) цінність як економічна категорія вперше отримала системний науковий аналіз;
2) цінність розглядається як якість, що притаманна благам, які служать для
задоволення потреб людей;
3) цінність має конкретний прояв в умовах обміну конкретними благами.
Ці положення вважаються першим кроком у становленні наукової теорії цінності як
об’єктивної економічної категорії, хоча прямого зв’язку із теорією ціни в цих
підходах ще не визначено.
Першим, хто такий зв’язок визначив, вважається Аристотель. Йому належить
першість в економічному аналізі категорії ціни, зокрема «справедливої ціни».
Таку «справедливу ціну» він розглядав як умову справедливого обміну, або
справедливих пропорцій, за якими одне благо має обмінюватись на інше. Як
визначають сучасні історики економічної думки, найбільший інтерес з позицій
теорії ціни викликає положення Аристотеля про те, що в загальному (або
суспільному) процесі обміну об’єктивно існує певне рівняння між окремими
благами і це рівняння неможливе без вимірювання їх цінності; в основі такого
вимірювання лежать потреби людей у певних благах; мірилом цінності благ можуть
виступати гроші (конкретна кількість яких і є за своєю сутністю ціною блага)
[77, с.20].
Ці висновки Аристотеля пізніше були покладені в основу двох протилежних
концепцій теорії цінності та ціни, які отримали найбільший свій розвиток у
XVII-XIX століттях.
Однією з перших таких ґрунтовно розроблених концепцій теорії цінності та ціни
була теорія трудової вартості, що визначала ці категорії. Розробка цієї
концепції пов’язана, перш за все, з такими економістами, як У. Петі, А. Сміт,
Д. Рікардо, К. Маркс та деякими їх послідовниками.
У. Петі в своєму «Трактаті про податки та збори» (1662 р.) в процесі
дослідження цінності окремих благ,
- Київ+380960830922