РОЗДІЛ 2
НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗМІСТ ВІДНОСИН У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ
2.1. Зміст та особливості правовідносин у сфері державного боргу
Відносини у сфері державного боргу є одним із видів фінансових правовідносин. Проте це твердження потребує відповідного обґрунтування, адже плутанина таких категорій, як "державний борг" та "державний кредит" не дає змоги чітко визначити роль цих відносин у системі права та предмет правового регулювання за ознакою однорідності відповідного виду відносин. Актуальність проблеми, що стосується визначення правової природи відносин у сфері державного боргу, пояснюють також необхідністю вдосконалення класифікації державного боргу, визначенням об'єкта цих відносин; інструментів формування, погашення та обслуговування державного боргу, тобто, предмета інституту; методів правового регулювання тощо. Взаємозаміна різних за своїм змістом понять призводить до різних позицій у науковців та деяку розгубленість у нормотворця, оскільки немає чіткості у визначенні всіх цих питань.
Аналіз відносин у сфері державного боргу потрібно розпочати із визначення об'єктивних критеріїв зарахування цих відносин до певної галузі права. Аналіз проблеми державного боргу в перспективі відносин, що виникають у сфері державних запозичень, які здійснюються у формі державних цінних паперів, дає підстави вважати, що вони не належать до предмету фінансового права. Зокрема, М.В. Карасьова у своєму монографічному дослідженні "Финансовое правоотношение" пише, що на її погляд, відносини з приводу державних та муніципальних цінних паперів між боржниками та відповідними кредиторами не є фінансово-правовими. Незважаючи на те, що виникають у процесі фінансової діяльності, вони не регулюються з допомогою владних приписів [62]129. Така позиція є дискусійною адже цінні папери - це інструмент цього виду відносин, а не його зміст. Зміст відносин у сфері державного боргу становлять права та обов'язки їхніх суб'єктів, що виникають у зв'язку з необхідністю балансування бюджету, а також здійснення розрахунків за борговими зобов'язаннями Уряду, тобто державні цінні папери тут виступають навіть не об'єктом, а предметом. Природа відносин у сфері державного боргу є фінансово-правовою, адже вони виникають винятково у сфері публічних фінансів і з приводу фінансової діяльності держави. Як наголошує професор Л.К. Воронова, фінансові правовідносини в механізмі правового впливу виконують три основні функції: 1) вказують на коло осіб, на яких у конкретний час розповсюджується дія фінансово-правової норми; 2) закріплюють конкретну поведінку юридичних осіб і громадян у галузі мобілізації, розподілу та використання фондів коштів, якої вони повинні додержуватись; 3) є умовою для можливості приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб'єктивних прав і правових обов'язків учасників правовідносин [162]130. Спробуємо проаналізувати ці функції через визначення характерних особливостей відносин у сфері державного боргу (зокрема, у п. п. 2.2, 2.3, 2.4).
Здійснюючи науково-теоретичні узагальнення базових положень фінансово-правової науки, зазначимо, що фінансові правовідносини виникають у специфічній сфері діяльності держави та органів місцевого самоврядування, а саме: з приводу утворення, розподілу (перерозподілу) та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів [223]131. Ці відносини мають свої характерні особливості, що їх визначали юристи, фінансисти. Акцентуючи на загальних особливостях фінансових правовідносин, спробуємо проаналізувати відносини у сфері державного боргу з метою визначення і доведення їхньої фінансово-правової природи.
Першою характерною ознакою фінансових правовідносин є те, що вони виникають тільки у сфері публічних фінансів і є складовою змісту фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування, тобто, планомірного утворення, розподілу і використання державних та місцевих фондів грошових коштів.
Відносини у сфері державного боргу виникають як необхідність балансування бюджету. Їхньою характерною особливістю є те, що під час фінансування бюджету, а відтак утворення державного боргу, здійснюється їхня акумуляція - як метод фінансової діяльності держави. З іншого боку, в процесі обслуговування і погашення державного боргу відбувається їхній розподіл і використання. Отже, відносини у сфері державного боргу особливим способом (методом) реалізуються у сфері фінансової діяльності держави - у всіх складових її змісту: мобілізації, розподілі та використанні фондів грошових коштів.
Відносини державного боргу не можна зводити винятково до кредитних, так само як і до розрахункових відносин, оскільки вони становлять специфічний вид управлінської діяльності держави в особі уповноваженого нею органу з приводу формування боргу та визначення його структури; управління боргом, боргових операцій тощо. Особливістю розрахунків є сплата відсотків за користування позиченими коштами.
Фінансові правовідносини є різновидом публічних майнових відносин і мають грошовий характер, оскільки виникають із приводу грошових коштів, а саме: державних та місцевих фінансових ресурсів, які використовують на загальнозначущі потреби.
Особливістю відносин у сфері державного боргу є те, що надходження від бюджетних запозичень (формування боргу) відображено в доходній частині бюджету, хоч насправді це не доходи, а надходження. Ці суми, в перспективі, є видатками бюджету, які скеровують на обслуговування і погашення державного боргу, тобто державний борг завжди показує, скільки грошових коштів було запозичено на фінансування бюджетного дефіциту і скільки грошових коштів необхідно виплатити взагалі та в поточному році, зокрема. Про це свідчить Бюджетна класифікація, якою передбачено у Розділі ІІ в частині функціональної класифікації видатків бюджету, - видатки на обслуговування боргу - код 0170 (внутрішнього - 0171 і зовнішнього - 0172) [637]132, а також Порядок відображення операцій, пов'язаних з державним боргом, при плануванні та виконанні