РОЗДІЛ 2
ДІАГНОСТИКА МОТИВАЦІЇ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНИХ
СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
2.1. Методика дослідження мотивації навчальної діяльності студентів
Відомо, що методи дослідження – це інструмент пізнання істини. Успішність
наукової роботи визначається як досконалістю такого інструменту, так і рівнем
майстерності вченого, що його застосовує. Крім того, як наголошує М.М.Скаткін,
методика дослідження повинна відповідати його конкретним завданням і правиль-но
відображати специфіку явищ, що вивчаються, а не привноситися в дослідження
ззовні, довільно і не запозичуватися механічно з інших наук [229, с. 86].
Своїм першочерговим завданням на констатуючому етапі дисертаційного
до-слідження ми вважали відбір і розробку психодіагностичних методик та
оволодіння найбільш адекватними з них для досягнення цілей експерименту.
Розробка якісних методик, спрямованих на діагностику мотивації особистості,
являє собою надзвичайно складне завдання через низку об’єктивних і суб’єктивних
причин.
1. Об’єктивні труднощі дослідження мотивації породжуються самою приро-дою
даного психологічного феномена, про що, зокрема, пише О.В.Сидоренко: “Ефективне
розв’язання мотиваційних завдань ускладнюється тим, що мотивація як система
мотивів певної людини існує згідно з власними законами, не завжди зрозу-мілими
і тим більше не завжди доступними для регуляції ззовні. Мотиваційні сили
виникають, розвиваються, зіштовхуються і борються одна з одною, слабшають і
згасають за своїми власними законами, як сили природної стихії” [227, с. 17].
2. Динамічна природа психічного життя людини і, зокрема, ситуаційний ха-рактер
мотивів діяльності вимагають використання специфічних підходів до їх
діагностування. При цьому, як зауважує М.В.Савчин, проблема полягає в
неймовір-ній складності побудувати такий експеримент, в якому можна було б
простежувати головні етапи мотиваційного процесу, зафіксувати індивідуально
неповторні пси-хічні явища [222, с. 40-41].
Аналогічної точки зору дотримується Є.П.Ільїн: “Методів, котрі б дозволили
простежити весь процес побудови мотиву, виявити його суттєві моменти і тим
са-мим – структуру мотиву конкретної дії або вчинку, практично немає. В
основному методи спрямовані на виявлення особистісних диспозицій (властивостей
особис-тості, установок), що, як домінуючі тенденції, можуть вплинути на
прийняття рі-шення й формування наміру, але аж ніяк не відомо, чи вплинули вони
на рішення конкретно в даному випадку” [98, с. 339-340].
3. Діагностика мотивів ускладнюється існуючою в психології мотивації
поня-тійною плутаниною. Приймаючи за мотив окремі елементи мотиваційної сфери,
ав-тори методик насправді часто вивчають різного роду “псевдомотиви”
(мотиватори).
4. Мотиваційна сфера особистості, утворюючи її ядро, зазвичай приховується
людиною (свідомо чи підсвідомо) від стороннього проникнення. Тому для вивчен-ня
мотивації пропонують складні та дуже трудомісткі методики так званого
проек-тивного типу, що вимагають надзвичайно високої кваліфікації від
спеціаліста-психолога. Невипадково серед фахівців існує навіть вузька
спеціалізація щодо ро-боти з тією чи іншою конкретною проективною методикою
(ТАТ, тест Роршаха, тест Хекхаузена та ін.).
5. Низький рівень психологічної культури і, відповідно, неспроможність
сту-дентів адекватно інтерпретувати свої почуття і стани є однією з причин
недостовір-них даних.
Традиційно вивчення мотивації спирається на її формально-змістовий і
дина-мічний аналіз. Перший передбачає з’ясування змісту системи наявних
мотивацій-них утворень, їхньої структури та ієрархії. Другий полягає у
вимірюванні сили та стійкості мотивів, визначенні динамічності мотиваційної
сфери обстежуваних. Таке поєднання кількісних та якісних психодіагностичних
аспектів покликане надати до-слідженню більшої об’єктивності.
Втім, формалізація психолого-педагогічних даних шляхом кількісного аналізу та
математичних моделей психологічних явищ пов’язана з проблемами методоло-гічного
характеру. Невипадково Є.П.Ільїн зазначає, що вимірювання сили мотиву, тобто,
по суті, енергетичної характеристики потреби, до цього часу зустрічає значні
труднощі [98, с. 300].
Більше того, серед науковців немає згоди стосовно принципової можливості
кількісно описати мотиваційний процес особистості. Так, наприклад, А.К.Маркова
запевняє: “Мотивацію учіння можна не лише вивчати, але й “вимірювати”. Це
на-дає вивченню більшої об’єктивності, дозволяє порівнювати характер виконання
завдання школярами на різних етапах навчання”. Вона наголошує на тому, що
спроби кількісного вимірювання мотивів, інтересів учнів обов’язково повинні
спи-ратися на якісний аналіз [154, с. 9].
Протилежної точки зору дотримується О.В.Сидоренко, результатом багаторіч-них
наукових пошуків якої став висновок про те, що “вимірювати мотивацію, скоріш за
все, неможливо” [227, с. 10]. Спроби встановити кількісний коефіцієнт рівня
мотивації викликає заперечення і в інших авторів. Так, Л.М.Фрідман стверд-жує:
“Виражати рівень розвитку мотивації навчальної діяльності у вигляді числово-го
коефіцієнта – це вводити себе в оману” [255, с. 115].
Отже, ми зіткнулися з науковою проблемою, суть якої полягає в наступному:
“Унікальна специфіка психологічного дослідження поки все ще зводиться до
тра-диційного приписування рангів і чисел явищам настільки тонким, невловимим і
ди-намічним, що, очевидно, до них може бути застосована принципово інша система
реєстрації та оцінки. Психологія ж не змогла поки що довести, що будується на
принципово інших засадах” [226, с. 6].
У зв’язку з цим фахівці в галузі психодіагностики зазначають, що “явища, я
- Киев+380960830922