Розділ 2
Методика та умови проведення досліджень
2.1. Методика досліджень
Властивості ґрунтів визначали загальноприйнятими методами [1]:
- вміст гумусу – за Тюріним в модифікації Симакова;
- гідролітичну кислотність – за Каппеном;
- суму обмінних основ – за Каппеном-Гільковіцем;
- ємність поглинання – за Бобко-Аскіназі;
вміст обмінних катіонів кальцію та магнію комплексометричним (трилонометричним)
методом;
гранулометричний склад – за Качинським з підготовкою ґрунту розтиранням з
пірофосфатом натрію;
ступінь насиченості основами – розрахунково: СНО=·100, %;
гігроскопічну вологу шляхом висушування й зважування ґрунту до постійної маси
при t 105°С;
- вміст важких металів –атомно-абсорбційною спектрофотометрією на
спектрофотометрі КАС 120 М1 згідно методики ЦІНАО (1991): валовий – на основі
азотнокислої витяжки з наступним випаровуванням пероксиду водню; рухомі форми –
на основі ацетатно-амонійного буферного розчину з рН=4,8. Аналітичне визначення
вмісту важких металів проводилося старшим науковим співробітником кафедри
аналітичної хімії хімічного факультету ЧНУ В.Т.Білоголовкою, якому автор
висловлює найщиріші слова вдячності.
Індекс насиченості ґрунтів важкими металами та міграційний індекс, а також
коефіцієнт радіальної диференціації визначали за запропонованою Ю.М.Дмитруком
методикою [61]. Математико-статистичну обробку результатів аналізів проводили
за допомогою пакетів програмного забезпечення "Excel-2003" та "Statistica 6.0".
При цьому проводився статистичний аналіз для визначення середніх величин,
середньоквадратичного відхилення, коефіцієнта варіабельності; для визначення
нормальності розподілу використовували показники асиметрії та ексцесу, а також
тест Шапіро-Уілкінсона. У разі відхилення вибірки від нормального розподілу для
її характеристики використовували середнє геометричне.
При кореляційному аналізі до уваги брали істотно значущі коефіцієнти кореляції
з рівнем значущості p<0,05. На такому ж рівні розраховувалися рівняння
регресії. Тренд часової динаміки встановлювали шляхом підбору за найвищим
показником коефіцієнта детермінації (D=R2).
З багатовимірних методів використовували метод кластерного аналізу, в якому
спорідненість між показниками визначалася шляхом побудови дерев зв'язків на
основі методу Варда з використанням коефіцієнта Пірсона.
Розраховували:
1. Абсолютний розмах: максимальне значення показника віднесене до його
мінімальної величини;
2. Показники розвитку ґрунтових профілів, а саме відношення потужностей: Н/Р –
верхнього гумусового горизонту до профілю ґрунту; Г/Р – гумусованих горизонтів
до профілю ґрунту; Г/П – гумусованих до перехідних горизонтів; П/Р – перехідних
горизонтів до профілю;
3. Відношення показників різновікових ґрунтів: В/Ф – величин показників ґрунтів
на валу до цих же показників фонового ґрунту; П/Ф – величин показників
похованого ґрунту до таких же фонового ґрунту; * те ж по відношенню до середніх
величин показників всіх фонових ґрунтів ґрунтово-часової катени; П/В –
відношення величин показників похованого і ґрунту на валу; у випадку двох
фонових розрізів розраховується ще одне відношення (**);
4. Відсотковий вміст рухомих форм важких металів – відношення вмісту рухомих
форм до його валового вмісту у відсотках.
2.2. Фізико-географічні умови території досліджень
Траянові вали розміщені в трьох місцях: на правому березі нижньої течії річки
Збруч, в межиріччі Дністра-Прута та Збруча-Смотрича [92]. Найпоширеніші та
найпотужніші вали, які і заслуговують на назву «Траянові» – це, насамперед, 4
вали на правому березі нижньої течії річки Збруч. Тому територія дослідження
називна нами Надзбруччя (рис. 2.2.1).
Територія дослідження (рис. 2.2.2) приурочена до Західно-Подільської височинної
області (згідно удосконаленої схеми фізико-географічного районування України
[98, 99]) – це частина Подільської височини здебільшого в межах Тернопільської
області, складена потужною товщею ордовицьких, девонських, крейдових і
неогенових осадочних відкладень (вапняки, мергелі, пісковики). Антропогенові
відклади, які малопотужним шаром перекривають корінні породи, представлені
продуктами їх вивітрювання, лесоподібними суглинками, алювіальним відкладами
річкової системи Дністра [98].
Загальний ухил поверхні з півночі на південь. Центральна частина – майже
ідеальна рівнина з ослабленою природною дренованістю. Плоскі, витягнуті з
півночі на південь межиріччя чергуються з глибокими каньйоноподібними долинами.
Ця область характеризується ландшафтами з високим землеробським освоєнням: орні
землі складають тут 75–80 % угідь, залісеність – 10 %. В історичний час тут
переважали широколистянолісові ландшафти, їх залишки наявні на грядах і
горбогір'ях. Плоскі вододільні рівнини були вкриті лучними степами зі злаками,
різнотрав'ям, бобовими, які донині майже не збереглися.
У сучасній ландшафтній структурі поєднуються широколистянолісові, лісостепові й
лучно-степові ландшафти ПТК. Значні площі займають терасові місцевості з
темно-сірими лісовими і сірими лісовими ґрунтами під грабовими лісами. Терасові
місцевості розчленовані глибокими долинами річок Серет, Нічлава, Збруч, тому
утворилися хвилясті межирічні рівнини, між якими пролягають глибокі рівнини
меридіонального напрямку. Верхів'я схилів вкриті низькорослими лісами і
чагарниками з граба, в'яза, липи, ліщини, які запобігають ерозії [98, 121].
Історія розвитку. У голоцені на території сучасної України сформувалася сучасна
структура широтної зональності на рівнинній частині та вертикальної ландшафтної
поясності в гірських областях. Протягом голоцену відбулося глобальне потепління
клімату, зникли покривні зледеніння, сформувалася гідрографічна мережа,
визначилис
- Киев+380960830922