РОЗДІЛ 2
ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ ФІЗИЧНОГО СТАНУ ҐРУНТІВ
Передкарпаття - регіон тривалого сільськогосподарського освоєння ґрунтів. Різноманітний та багатоплановий антропогенний вплив, який за своєю природою провокує деструктивні зміни ґрунтового покриву, вимагає одночасного виявлення негативних процесів у ґрунтах, їх аналізу та шляхів запобігання. Ґрунт - це частина симбіозу, він є основою існування людини, рослин та тварин, задовольняючи їх потреби [153]. Головною частиною цієї основи є сукупність ґрунтових процесів і пов'язаних з ними фізичних властивостей, що разом складають фізичний стан ґрунтів.
Фізичний стан ґрунтів, як найбільш вразливий елемент ґрунтової системи, зазнає змін домінантного характеру внаслідок антропогенного впливу. Вивчення процесів таких деструктивних змін повинно носити першочерговий характер у системі моніторингу ґрунтів України, оскільки, в умовах інтенсивної антропопресії людина контролює провідні функції регулювання взаємодії між ґрунтом та культурною рослинністю, впливає на характер ґрунтоутворення [95, с. 100].
Тривале екстенсивне господарське використання ґрунтів, яке наклалося на процеси їх природної еволюції, зумовило порушення природної рівноваги між ґрунтом та іншими компонентами екосистеми. Визначенню поняття деградації ґрунтів, деградації їх фізичного стану приділяється велика увага у вітчизняній та зарубіжній літературі. Для інтенсифікації, універсалізації та раціоналізації заходів, спрямованих на усунення деструктивних процесів у ґрунтах та їх станах, дослідники справедливо надають особливе значення визначенню поняття деградації ґрунтів та її видів.
Історія формування уявлень про деградацію ґрунтів досить детально подана у працях С.В. Зонна, А.П. Травлєєва (1989), Г.В. Добровольського (1984, 1985), М.І. Полупана (1987), В.В. Медведєва, Г.М. Кривоносової, П.І. Кукоби (1989), І.В. Кузнєцової (1977, 2002), І.В. Кузнєцової, А.Г. Бондарєва (2002) та ін.
С.В. Зонн і А.П. Травлєєв пов'язують агропромислове освоєння земельних ресурсів з розвитком таких процесів: деградація ><реградація, деструкція><реструкція. Хоча процеси деградації і деструкції зворотні, ця їх риса не приводить до якісно однотипних або однонаправлених результатів. Інтенсивність та різноманітність впливу людини на ґрунт постійно зростають і переростають у якісно різні, часто зовсім непередбачені форми та результати [94, с. 41].
Поняття "деградація" та "реградація" введені в науку з початку 20-го століття. Спочатку деградацію трактували та пов'язували з погіршенням властивостей елювіальних горизонтів вилуговуваних чорноземів, появою кремнеземистої присипки та більш чітке вираження горизонту Е в результаті винесення мулу з верхньої товщі. Такі чорноземи відносили до деградованих.
З 1948 року термін і поняття "деградація" були скасовані на основі висунення тези про те, що природа і людина не можуть змінити ґрунти у гірший бік. Деградація була звужена до розуміння опідзолення як природного процесу, який проходить під впливом лісу. Але починаючи з 60-х років 20-го століття термін деградація знову увійшов у науковий лексикон у більш широкому значенні. Він відроджений Б.Г. Розановим (1975) у попередньому трактуванні.
У зарубіжній науковій літературі та практиці до деградованих відносять ґрунти, освоєні людиною (Дюшофур, 1970). З огляду на сучасний хід процесів взаємозв'язку людина - ґрунт, це трактування слід вважати як обґрунтованим, так і недостатньо обґрунтованим.
Сучасне вираження деградаційних процесів часто пов'язане з погіршенням фізичних та фізико-механічних властивостей ґрунтів, що проявляється в ущільненні орних та підорних горизонтів, збільшення брилуватості, тріщинуватості орних та більш глибших горизонтів. Все це призводить до погіршення водно-повітряного режиму ґрунтів. Примітивні системи землеробства типу підсічно-вогняного супроводжувались істотним відчуженням поживних елементів без їх повернення, що приводило до швидкого зниження вмісту поживних речовин, дегуміфікації, обезструктурення та цементації ґрунтової маси, ерозії. При цьому порушувалась будова ґрунтового покриву і повністю втрачалась потенційна родючість, що вимагало великого проміжку часу для її відновлення у природних умовах (Добровольський, 1985).
На сучасному етапі розвитку наукових досліджень, коли вирішення екологічних проблем має першорядне значення, еколого-функціональні особливості фізичного стану ґрунтів, як найбільш вразливої ланки педосистеми, повинні вивчатися на локально-регіональному рівні з урахуванням особливостей усієї сукупності природних умов. Проблема вивчення властивостей і режимів ґрунтів, які зазнають деградаційних та деструктивних змін під впливом антропогенної дії набуває все більшої ваги. Важливість фізичної деградації ґрунтів у погіршенні екологічної ситуації ландшафтів підтверджується багатьма вченими. В ряді прогресуючих видів деградації ґрунтів та ґрунтового покриву деградації головних фізичних властивостей цілком обґрунтовано відводиться провідне місце [151; 79]. Автори на зональному рівні оцінили ступінь деградації орного шару дерново-підзолистих, сірих лісових, чорноземних та каштанових ґрунтів за фізичними властивостями.
Вивчення антропогенного впливу на навколишнє середовище показало, що сільськогосподарське використання ґрунтів призводить до суттєвих змін у їхній будові, властивостях і динаміці ґрунтотвірних процесів, значно впливає на стан родючості [128, с. 33; 1]. Медвєдєв В.В. зазначає, що трансформація фізичних властивостей - найбільш яскравий приклад деградації ґрунтів у сучасних умовах [83; 87].
Зараз є багато визначень деградації ґрунтів, що розглядається у багатьох аспектах: еколого-функціональному, природоохоронному, агровиробничому тощо.
Деградація ґрунтів є сукупністю процесів, які ведуть до зміни функцій ґрунту як елемента природного середовища, кількісного та якісного погіршення його властивостей і режимів, зниження природно-господарської значимості земель [113, с. 349]. Деградація ґрунтів означає нездатність їх викону
- Київ+380960830922