розділ 2.5 )‚ та розчинялися в 7% оцтовій кислоті - тобто дійсно складалися з солей кальцію.
Рис. 10.6. "Комплекс Нєхорошкова" сферичної форми з пунктату папілярної карциноми щитовидної залози . В - вакуолізовані клітини‚ К - кальцифікат‚ Ф - фолікулярний епітелій‚ Е - еритроцити. Фарбування за методом MGG. Об. 20‚ ок. 3‚3.
Оточуючі кальцифікат клітини в "комплексах Нєхорошкова" мали призматичну або кубічну форму та базофільну, вельми вакуолізовану цитоплазму. Ядра в цих клітинах були розташовані здебільшого центрально, мали пиловидний хроматин і кілька маленьких ядерець. Клітини утворювали навколо кальцифікатів від одного до 6-7 шарів. При розташуванні в 1-2 шари вони були радіально орієнтовані відносно кальцифікату. В залежності від кількості клітин навколо кальцифікату‚ діаметр "комплексів Нєхорошкова" коливався від 50 до 500 мкм.
Вакуолі в цитоплазмі клітин "комплексів Нєхорошкова" мали розмір у 2-4 мкм і містили матеріал, що фарбувався суданом чорним Б та мав здатність до подвійного світлозаломлення. Ці властивості зникали після екстракції препаратів метанол-хлороформом (2:1) протягом 1 години, що свідчить про ліпідну природу цих цитоплазматичних утворень.
Морфологічні особливості клітин в "комплексах Нєхорошкова" (базофілія та надзвичайна вакуолізація цитоплазми) можуть бути притаманні як епітеліальним клітинам з ознаками жирової дистрофії, так і макрофагам. Тому для визначення їх походження ми провели імуноцитохімічні дослідження "комплексів Нєхорошкова" з використанням антитіл проти епітеліальних (цитокератини 8 ‚17 та Pan Ck) та макрофагального ( антиген ЕВМ 11) маркерів.
а б
Рис. 10.7. Реакція клітин "комплексів Нєхорошкова" з антитілами проти цитокератину 8 (а ) та 17 ( б) (брунатне забарвлення ). Об. 20‚ ок. 3‚3.
З'ясувалося, що в більшості випадків кальцифікати були оточені лише епітеліальними клітинами, що зв'язували антитіла до цитокератину 8 та Pan Ck (рис.10.7‚ а ). Значна кількість цих клітин також реагувала з антитілами до цитокератину 17 ( рис. 10.7‚ б ). Рідше до складу "комплексів Нєхорошкова", крім епітеліальних клітин, входили в невеликій кількості також макрофаги, що відзначалися експресією антигену ЕВМ 11.
Комплекси Нєхорошкова відрізняються від відомих епітеліальних сферичних утворень в папілярних карциномах - епітеліальних перлин. Останні складаються з багатошарового плоского епітелію без ознак жирової дістрофії та не містять у собі кальцифікатів.
Нами було проведено ретроспективний аналіз результатів доопераційних пункційних біопсій та післяопераційних патогістологічних діагнозів 1697 пацієнтів із злоякісними і доброякісними новоутвореннями щитовидної залози. 562 з них мали папілярну карциному‚ 22 -фолікулярну‚ 28 - медулярну та 8 - Б-клітинну карциноми. Серед злоякісних пухлини "комплекси Нєхорошкова" відмічались лише в пунктатах папілярних карцином з частотою 11,4% (від загального числа папілярних раків дослідженої групи). Серед 1077 доброякісних уражень щитовидної залози (вузлових зобів‚ фолікулярних‚ папілярних та трабекулярних аденом‚ кістаденом та вогнищ тиреоїдиту) лише в одному випадку кістозно-дегенеруючого вузла було знайдено структуру‚ подібну до "комплексу Нехорошкова". Цей випадок складає менше 0‚1% всіх досліджених утворень доброякісної природи. . Інакше кажучи‚ "комплекси Нєхорошкова" зустрічаються в папілярних карциномах з частотою принаймі в 100 разів більшою‚ ніж у доброякісних новотворах щитовидної залози. Це дозволяє розглядати "комплекси Нєхорошкова" як надійний цитоморфологічний маркер папілярного раку.
Відомо‚ що існує декілька гістологічних варіантів папілярних карцином. Цікаво було дізнатись‚ чи відносяться карциноми з "комплексами Нєхорошкова" до якогось одного з них. Для цього ми проаналізували 51 випадок папілярного раку в пункційному матеріалі якого зустрічались "комплекси Нєхорошкова". Післяопераційні патогістологічні діагнози цих новоутворень складали :
Типові папілярні карциноми - 18 пухлин‚
фолікулярний варіант папілярної карциноми - 10‚
солідний варіант папілярної карциноми - 2‚
змішаний варіант папілярної карциноми - 14‚
дифузно-склерозуючі папілярні карциноми - 5‚
поганодиференційовані карциноми - 2.
Як бачимо‚ "комплекси Нєхорошкова" зустрічаються в пунктатах папілярних карцином різних гістологічних варіантів. Це означає‚ що утворення "комплексів" є загальною рисою папілярних раків і не зв'язане з певним типом гістоархітектоніки пухлини. В той же час‚ існують експериментальні дані‚ які вказують на присутність певної епігенетичної запрограмованості клітин папілярних раків до утворення сферичних комплексів. Так‚ при культивуванні in vitro епітелію доброякісних новоутворень та папілярного раку була відмічена суттєва різниця між доброякісними і злоякісними пухлинами за типом морфогенезу колоній клітин у колагеновому гелі [ 279]. Тиреоцити з нормальної щитовидної залози або аденом формували колонії відростчатого типу. В той же час‚ тиреоцити з папілярних карцином окрім відростчатих колоній утворювали сфероїди. При цьому пухлини з більшим інвазивним потенціалом формували білше сфероїдів. "Комплекси Нєхорошкова" за своєю архітектонікою також є сфероїдами і,можливо,утворюються в папілярних раках in situ з тих же причин‚ що і сфероїди в культурах in vitro.
Важливим є питання‚ чи залежить поява "комплексів Нєхорошкова" від наявності інших маркерів малігнізації ? За даними літератури найбільш надійний цитоморфологічний маркер малігнізації для папілярних раків - псевдовключення цитоплазми у ядро - відсутній приблизно в 20% всіх папілярних карцином [44, 45]. В дослідженій нами загальній групі папілярних раків ( див. вище ) пухлини з відсутністю псевдовключень складали 30%. Так само і серед папілярних ра