РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
У відповідності з метою та задачами даного наукового дослідження було проведено клініко-лабораторне та функціональне обстеження 100 вагітних жінок з діагностованим бактеріальним вагінозом та розроджених шляхом операції кесарева розтину у віці від 18 до 35 років. Всі вони були розподілені на дві групи:
I група - 50 жінок з БВ, які розроджені шляхом операції кесарева розтину та одержували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи.
II група - 50 жінок з БВ, розроджених шляхом операції кесарева розтину за методикою "Stark" та одержували запропоновану нами лікувально-профілактичну схему;
Контрольну групу склали 30 першородящих жінок того ж віку, акушерсько та соматично здорових, розроджених через природні пологові шляхи.
Для оцінки клінічних результатів проведених досліджень була розроблена спеціальна карта, до якої заносились основні особливості преморбідного фону, клінічного перебігу вагітності, пологів і післяпологового періоду.
Ехографічні дослідження під час вагітності та в післяпологовому періоді проводили апаратом "Aloka SSD-120" фірми "Toshiba" (Японія) "Sonoscope-20" фірми "Kranzbuhler" (Германія) за допомогою трансабдомінального сканування датчиком по 5,0 МгГц та 3,5 МгГц за методом M.Hamori et al. (1988) [55, 66].
Кардіотокографічні дослідження проводилися на кардіомоніторі фірми "Kranzbuhler-Feta Safe 6" (Германія). Запис кардіотокограми (КТГ) проводилась протягом 20 хвилин в першу половину дня після їжі у положенні вагітної на лівому боці. Характер серцевої діяльності плода оцінювався по базальній частоті, амплітуді коливань, частоті осциляцій, акцелерацій, децелерацій та рухової активності плода [51, 129]. При оцінці КТГ розглядалась наявність реактивного або нереактивного нестресового тесту. Реактивним вважався тест при наявності в запису двох або більше акцелерацій тривалістю не менше 15 секунд та амплітудою до 15 ударів в хвилину. Тест, що не відповідав вказаним критеріям, вважався нереактивним. Також дані КТГ оцінювались за шкалою W.Fischer. Оцінка 8-10 балів характеризувала задовільний стан плода, 6-7 балів - компенсоване та менш 6 балів - декомпенсоване порушення стану плода [53, 84].
Відбір проб для мікробіологічного дослідження здійснювали з використанням правил асептики та антисептики. Матеріалом для мікробіологічних досліджень стали: вміст піхви, піхвові змиви, мазки та зскрібки зі слизової оболонки піхви, з цервікального каналу та уретри; зскрібки-відбитки зі стінок піхви, присінка піхви та малих статевих губ. Вміст піхви відбирали за допомогою стерильного одноразового шприця з приєднаним до нього стерильним підключичним катетером одноразового застосування. Одержаний матеріал, у кількості 1 мл поміщали в пробірку, що містить транспортне середовище СКС-199, яку щільно закривали гумовим корком та впродовж 1,5-2 годин доставляли у лабораторію.
Мікроскопічні методи дослідження включали світову та люмінісцентну мікроскопію одержаного матеріалу. За допомогою світової мікроскопії досліджували вологі ("роздавлена" крапля) та пофарбовані препарати. Вологі препарати для виявлення рухомих трихомонад, псевдоміцелія грибів, мікроорганізмів роду Mobiluncus sp., ключових клітин та лейкоцитів готовили шляхом ретельного переміщування краплі виділень з краплею 0,9 % фізіологічного розчину. Ці препарати розглядали в декількох полях під збільшенням ? 400.
Для приготування пофарбованих препаратів нативний матеріал наносили щіткою або стерильним ватним тампоном на 3 знежирених предметних скла, які після підсушування на повітрі та фіксації фарбували: 1 - метиленовим синім, 2 - за Грамом та 3 - за Грамом в модифікації Kopeloff (для попередньої оцінки бактеріальної флори - грампозитивної, грамнегативної або варіабельної; паличкової, кокової або змішаної, наявність кандидозу; оцінювали ступінь вираженості фагоцитозу). Тип біоценозу піхви оцінювали за класифікацією Є.Ф.Кіри [36].
Для люмінісцентної мікроскопії нативний матеріал наносили щіткою, шпателем або ложечкою Фолькмана на 2 знежирених, промаркірованих предметних скла, розділених на три сектори (1 - хламідії; 2 - мікоплазми та 3 - уреаплазми). На 1 скло матеріал брали з цервікального каналу в 1 та 2 сектори та з піхви в 3 сектор; на 2 скло - у всі сектори з уретри. Для виявлення хламідій, мікоплазм та уреаплазм використовували відповідні тест-системи.
Мікроскопічна діагностика вірусної інфекції передбачала дослідження матеріалу, пофарбованого імуноглобулінами, що люмінісцюють, проти вірусу простого герпесу типа 1 та 2 методом прямої імунофлюоресценції. Матеріалом для дослідження стали зскрібки епітелію в області заднього склепіння піхви, піхвової частини шийки матки та цервікального каналу. При наявності уражень шкіри в області вульви та промежини для дослідження проводились мазки-відбитки з поверхні підозрілих на вірусне ураження ділянок. Діагностичну ефективність бактеріоскопічного методу оцінювали відносно до результатів мікроскопічного дослідження.
З метою діагностики гонорейної, трихомонадної, хламідійної, мікоплазменної, уреаплазменної інфекції та визначення антибіотикочутливості мікрофлори виконували культуральні дослідження. Матеріалом для посівів служили вміст цервікального каналу, піхви та сеча. Виділення Cl. trachomatis проводили на змішаній клітинній культурі (LLC-MK2+L-929+BHK-21), а M. hominis, Ur. urealyticum та N. gonorreae на селективне харчове середовище.
Якісний та кількісний аналіз мікрофлори піхви проводили за такою схемою: змив зі слизової оболонки заднього склепіння піхви 0,9 % розчином NaCl у кількості 1 мл відбирали у пробірку з 9 мл стерильного середовища СКС-199. Пробірку з одержаним матеріалом щільно закривали гумовим корком та впродовж 1,5-2 годин доставляли в лабораторію. В лабораторії з доставленого матеріалу готували ряд десятикратних серійних розведень (від 102 до 108) в пробірках з середовищем СКС-199. Потім з кожного розведення матеріал засівали по 0,1 мл на чашки з харчовими середовищами за такою схемою:
* агар Ендо з метою вияв
- Київ+380960830922