РОЗДІЛ 2.
ВИРОБНИЦТВО І ФОРМУВАННЯ РИНКУ МОЛОКА В ПРИМІСЬКІЙ ЗОНІ М. КИЄВА
2.1. Ресурсний потенціал підприємств приміської зони м. Києва та його відповідність розвитку молочного скотарства
Вирішення продовольчої проблеми та підвищення добробуту населення України значною мірою залежить від розвитку сільського господарства, зростання його ефективності. Молочне скотарство входить до числа найбільш інтенсивних сільськогосподарських галузей. Воно вимагає значних матеріальних затрат і трудових ресурсів. Однією з його особливостей є те, що молоко - продукт, який швидко псується і є малотранспортабельним, для запобігання його невиробничих втрат при доставці до місць споживання і переробки треба прикласти значні зусилля і затрати. Тому молочне поголів'я розміщують, перш за все, в районах із високою густотою населення - у приміських зонах великих міст. Розвиток приміських сільськогосподарських підприємств є важливою народногосподарською проблемою.
Щорічно населення міст і промислових центрів споживають десятки і сотні тисяч тон сільськогосподарської продукції, серед якої основну частину займає малотранспортабельна. На сьогоднішній день більша кількість цієї продукції завозиться в міста з віддалених районів. Дальні транспортні перевезення потребують значних матеріальних коштів і знижують якість продукції.
В зв'язку з цим виникає об'єктивна необхідність в забезпеченні міського населення в достатній кількості малотранспортабельними продуктами харчування, такими як незбиране молоко, яйця, овочі, картопля та іншими, головним чином за рахунок виробництва їх в сільськогосподарських підпрємствах, які розташовані в безпосередній близкості від споживача.
Сільськогосподарська приміська зона виділяється на основі врахування природних умов (клімат, ґрунти, рослинність), природних ресурсів та економічних факторів (земельних, водних, трудових ресурсів, розвитку промислових комплексів і транспортних вузлів, міст і інших великих поселень), розміщення, спеціалізації та концентрації сільськогосподарського виробництва [25].
Під приміською зоною слід розуміти економічний район, який територіально розташований навколо великого міста, склад і співвідношення певних видів виробництв якого інтегрують аграрні, промислові, інфаструктурні й торгово-реалізаційні види діяльності, які організаційно замикаються в єдиних циклах на території міста з метою задоволення потреб міських жителів у продуктах харчування, які швидко псуються, при максимальній утилізації речово-енергетичних відходів міста і використання його науково-виробничого потенціалу.
Сільськогосподарське виробництво і молочне тваринництво підпорядковуються загальним економічним законам, однак мають і свої особливості в порівнянні з промисловістю. В сільському господарстві суттєву роль відіграють природні умови, тому в ньому процес відтворення в більшій мірі залежить від конкретних для кожної зони природних умов.
Київська область у цілому характеризується неоднорідністю умов сільськогосподарського виробництва. У ній три чверті площ сільськогосподарських угідь і чотири п'ятих площі орних земель входять до Лісостепу, а решта до Полісся. Звичайно, що райони перехідної смуги поблизу Києва, які відносяться до приміської зони, також неоднорідні. Так, Бориспільський, Броварський, Києво-Святошинський, Обухівський райони, становлять частину лісостепової зони, а Вишгородський - Полісся.
У господарствах лісостепової зони переважають опідзолені чорноземи, дерново-слабопідзолисті та сірі опідзолені грунти. Грунти ж господарств поліської зони - дерново-підзолисті, які найдоцільніше використовувати в кормових і овочевих сівозмінах [94].
Досліджувані господарства приміської смуги м. Києва належать до зони достатнього зволоження. Річна сума опадів 500-600 мм, 60-70% із яких припадає на теплий період року. Сума середніх добових температур у Лісостепу становить 3000? , у господарствах зони Полісся - 2400-2600?. Тобто теплозабезпеченність у зоні цілком достатня для вирощування багатьох сільськогосподарських культур, зокрема, ранніх сортів кукурудзи - культури, яка в сукупності досліджуваних господарств є основою для виробництва силосу. В цілому природно - кліматичні умови Лісостепу і Полісся сприятливі для розвитку сільського господарства та, зокрема, молочного скотарства.
Основним засобом сільськогосподарського виробництва являються земельні ресурси. Вивчаючи розміри і структуру сільськогосподарських угідь у господарствах приміської зони м. Києва, встановлено, що площа сільськогосподарських угідь за останні десять років зменшилась на 50 тис. га або на 18,7%, площа ріллі - на 8%, сінокосів - на 16,6%, пасовищ - на 22,9% ( табл. 2.1).
Особливість землекористування в приміській зоні полягає у тому, що основною причиною зміни площі угідь сільськогосподарських підприємств є забезпечення присадибними ділянками міських жителів, а також передача земель селянським, фермерським господарствам або переведення їх в інші види угідь несільськогосподарського призначення.
За період з 1997 по 1999 роки в структурі сільськогосподарських угідь питома вага ріллі зменшилась на 5,9%, що негативно вплинуло на відповідність між поголів'ям ВРХ і наявною кормовою базою. Питома вага ж сінокосів і пасовищ зросла відповідно на 2,3 та на 1 відсоток.
Таблиця 2.1
Розміри і структура сільськогосподарських угідь у господарствах приміської зони м. Києва
Земельні угіддя, гаРоки1999р. в % до 1986-1990 рр.1986-1990
1991-1994
1997
1998
1999
Всього с/г
угідь, тис. га26722823521621781,3в т.ч., в % до с/г угідь:
рілля72,274,672,376,466,492сінокоси15,114,310,613,012,985,4пасовища9,67,26,46,97,477,1інші види угідь3,13,910,73,713,3в 4,3 рази
Значну частину в земельному балансі займають природні кормові угіддя. Зелена маса природних пасовищ та сіножатей і продукти їх консервування (сіно, силос, сінаж) є основою літнього і зимовог