РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИКА РОБОТИ
В основу даного дослідження покладені власні збори і спостереження за
жуками-мертвоїдами (Coleoptera, Silphidae ) в різних областях України протягом
1996–2000 років та критично опрацьовані літературні джерела. Фактичний матеріал
зібраний під час виїзних експедицій по Україні і на стаціонарах ( в околицях
Києва, а також в с. Веселий Кут Таращанського району і с. Рожни, Броварського
району Київської області ).
Крім власних зборів, в роботі використано також фондові матеріали Інституту
зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України, Зоологічного інституту РАН (м.
Санкт–Петербург), Київського університету імені Тараса Шевченка, Ужгородського,
Дніпропетровського і Харківського універси-тетів, Ніжинського педагогічного
університету імені М. В. Гоголя, Національного природничого музею України (м.
Київ ), Львівського і Кременецького природничих музеїв. Були опрацьовані також
особисті збори ентомологів Надворного В. Г., Сумарокова М. Н., Шешурака П. М.,
Гонтаренка А. А., Бригадиренка В. В., Подобівського С. С. і
Кравченка М. М.
При польових зборах жуків-мертвоїдів використовували загальноприйняті методи
збору і обліку комах [ 14, 20, 21, 116 ]. Це збір на трупи хребетних, а саме:
котів, собак, кротів, кролів, курей, диких видів птахів, жаб і ящірок.
Використані також куски м’яса і окремі органи цих тварин, які ми розміщали на
певних ділянках в різноманітних біотопах. Крім цього, проведено ручний збір з
використанням ґрунтових пасток [ 54, 113 ]. Це були 0,5–літрові банки з
діаметром отвору 72 мм, які закопували в землю і наливали в них фіксуючу
рідину: насичений сіллю розчин, 4% розчин оцтової кислоти або формальдегіду.
Для лову живих жуків використано пластикові пляшки з багатьма отворами, в
середину яких закладали м’ясну приманку. На стаціонарних ділянках в багатьох
біотопах виставляли по 7–10 пасток і 2–3 пляшки для лову живих жуків.
У лісових екосистемах Присамар’я одночасно функціонувало понад 150 пасток на 29
пробних ділянках в різних типах заплавних і аренних лісів. У різних типах лісу,
в залежності від їх поширення, в Самарському бору були вибрані від 1 до 5
експериментальних ділянок. Система експери-ментальних ділянок прийнята за
типологією природних лісів степової зони України, запропонованої А. Л.
Бельгардом [ 8 ]. У згаданій праці наведено їх геоботанічний опис.
Щільність популяцій жуків-мертвоїдів визначали за кількістю відловлюваних
особин на 100 пасткодіб за один–двотижневий період зборів. За результатами
зборів встановлювали графічну залежність активності жуків-мертвоїдів по
сезонах.
Для визначення щільності імаго Xylodrepa quagdripuntata L., яка більшість часу
знаходиться в кроні дерев, використовували візуальний підрахунок.
Дорослих жуків відловлювали в природі і тримали в сажках для дослідження
особливостей біології і преімагінальних фаз розвитку. Для цього користувались
сажками–0,5- і 0,25–літровими банками, які зверху закривали тканиною. Вологість
підтримували за допомогою серветок, які постійно змочували водою. В сажки
поміщали самця і самицю. В деяких сажках залишали тільки самицю. При
дослідженні преімагінальних фаз у жуків pоду Nicrophorus сажки спеціально
затіняли темним папером і забезпечували личинок їжею. Для живлення в сажках
використовували невеликі куски мўяса, трупи жаб і мишей. Для визначення
продуктивності самиць відкладені яйця підраховували з 24- денним інтервалом.
Для контролю в природі розміщували трупи тварин. На них, протягом їх
розкладання, фіксували зміну ентомофауни і тривалість розвитку преімагінальних
фаз жуків-мертвоїдів. Для дослідження впливу факторів навколишнього середовища
на тривалість розвитку преімагінальних фаз жуків використовували контрольні
сажки, які виставляли безпосередньо в природі.
Всього протягом терміну дослідження згаданими методами було зібрано і
опрацьовано близько двадцяти тисяч жуків і однієї тисячі личинок.
При вивченні особливостей будови тіла дорослих жуків і їх преімагінальних фаз
використовували бінокуляри МБС – 9, МБС – 1 і мікроскоп “Біолам”. Геніталії
жуків відпрепаровували і виварювали у 4 % розчині КОН [ 53 ], після чого їх
підклеювали на платівці під жука. При описі геніталій жуків використано
термінологію В. Таннера [267 ] і
Ю. Франсена [ 156 ].
Яйця, личинки і лялечки ошпарювали кип`ятком і фіксували в 70 % водному розчині
спирту. Описували їх за зафіксованим серійним матеріалом. Личинок препарували у
гліцерині [ 140 ]. Для вимірювання довжини і окремих частин тіла
використовували окуляр-мікрометр. При необхідності матеріал замальовували і
фотографували за допомогою малювальної сітки і дзеркальної фотокамери ,,
Зеніт–112“ з використанням подовжувальних кілець і спеціальної насадки, яка
поєднувала фотоапарат і бінокуляр. Графічне відтворення малюнків зроблено з
використанням кольорового планшетного сканера (UMAX Astra 1220S).
Подібність видового складу жуків-мертвоїдів фауни України з деякими іншими
країнами і територіями визначали за коефіцієнтом Жакара
К= С / ( а + в –С).
Де а і в–кількість видів у фауні обох регіонів, С–кількість спільних для обох
фаун видів [ 86 ].
Малюнки в роботі оригінальні, виконані автором. Частково вони запозичені з
літературних джерел, на що в тексті зроблено посилання.
Для визначення жуків-мертвоїдів використані загальні визначники твердокрилих [
13, 25, 38, 47, 51, 57, 78, 158, 161, 162, 163, 176, 177, 226 та інші ].
Достовірність визначення жуків перевірено за типовими колекціями Зоологічного
інституту РАН.
Обробку експериментальних даних проводили за стандартними
математично-статистичними методами. В тому числі викори
- Київ+380960830922