РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ ТА МЕТОДИ ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Клінічна характеристика обстежених хворих
Для реалізації поставленої мети та завдань нами проведено обстеження 105 хворих на ССД різної форми та ступеня важкості, які знаходились на лікуванні в клініках загальної та факультетської хірургії Тернопільської медичної академії за період 1997-2000 років. I тип діабету діагностовано у 9 пацієнтів (8,6 %), II - у 96 (91,4 %). Це відповідає даним по відсотковому співвідношенню між цими групами хворих, які приводять інші автори [173]. 23 (21,9 %) пацієнти поступили в стадії декомпенсації захворювання, 80 (76,2 %) - субкомпенсації. Лише у 2-х (1,9 %) ЦД був компенсованим. В стаціонарі ЦД у всіх пацієнтів був субкомпенсованим, із середнім рівнем глікемії 7-8 ммоль/л. Важкий перебіг ЦД встановлено у 34 (32,4 %) випадках, середньої важкості - у 69 (65,7 %), легкої - у 2 (1,9 %) хворих. Тип діабету, ступені компенсації та важкості ми визначали згідно критеріїв ВООЗ. Чоловіків було 52 (49,5 %), жінок - 53 (50,5 %). Віковий склад обстежених хворих представлений в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 - Віковий склад обстежених хворих
Вік (в роках) Кількість хворихабсолютнавідносна20-30??31-4043,841-501716,251-602725,761-703634,3>702120 Тривалість захворювання до поступлення в стаціонар коливалась від випадків вперше виявленого ЦД до 32 років, в середньому (12,90+0,63) років. Середня тривалість від появи перших симптомів некротично-запального ураження стопи до поступлення в стаціонар становила (19,96?1,50) днів.
В своїй роботі ми користувались загальноприйнятим поділом ССД на 3 форми, в залежності від домінуючої причини виникнення - ішемічно-гангренозна, нейропатично-інфікована, змішана.
Для характеристики поширеності та глибини ураження користувались класифікацією Meggitt-Wagner [187], згідно якої існує 6 ступенів патологічного процесу. Розподіл хворих за формою та ступенем важкості ураження стопи зображено в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 - Розподіл хворих за формою та ступенем важкості ураження стопи
Форма ураженняСтупінь ураженняВсього012345Абс.%Ішемічно-гангренозна-11113218 17,1Нейропатично-інфікована--519-125 23,8Змішана
--82030462 59,1ВсьогоАбс.-11440437105 (100)%-0,9513,338,141,06,65
На нашу думку наведена класифікація не є бездоганною і не може задовольнити всі вимоги щодо постановки топічного діагнозу. Одним з таких недоліків є відсутність повної характеристики поширеності некротично-запального процесу та його локалізації на стопі. В одних випадках оперативне втручання може обмежитись розкриттям та хірургічною обробкою вогнища ураження, в інших ? виникають показання для проведення "високої" ампутації. Тому, після зазначення ступеня процесу, детально вказували його характер, локалізацію та поширеність.
В 11 (10,5 %) випадках ЦД діагностований вперше. При зборі анамнезу встановлено, що такі суб'єктивні ознаки захворювання, як відчуття спраги, надмірне вживання рідини, частий сечопуск, турбували хворих і раніше, проте ураження стопи стало першою причиною для звертання за медичною допомогою. Повторно, внаслідок проблем із ступнею, звернулось 10 хворих.
Із супутніх захворювань найчастіше діагностували ураження серцевосудинної системи у вигляді різних форм ішемічної хвороби серця. У 23 (22 %) хворих виявлено симптоматичну артеріальну гіпертензію, у 58 (55 %) - клінічні ознаки недостатності кровообігу різного ступеня важкості. Діагноз стенокардія виставлено 10 (9,5 %) хворим. Із захворювань органів дихання найчастіше діагностували дифузний пневмофіброз, емфізему легень, дихальну недостатність різного ступеня. Дана патологія мала місце в 17 (16 %) хворих. Рідше зустрічались хронічний пієлонефрит (7 %), ожиріння ІІ-ІІІ ступеня (4 %), зріла катаракта одного або обох очей (3 %).
Для порівняння результатів лікування хворих основної групи, принципи якого розроблені з врахуванням даних наших досліджень, проведено аналіз хірургічного лікування 75 хворих на ЦД, ускладнений розвитком некротично-запального ураження стопи, які знаходились на стаціонарному лікуванні в клініці загальної хірургії в 1995 році. Вони склали контрольну групу. Розподіл хворих обстежених груп за віком приблизно однаковий (рисунок 2.1).
Рисунок 2.1 - Розподіл хворих обстежених груп за віком
Як видно із діаграми захворюваність хворих на ССД із віком зростає. Найбільший відсоток становили хворі у віці 61-70 рр. Зменшення кількості хворих старших 70 років, очевидно, пов'язано із тривалістю їх життя.
Розподіл хворих за статтю також приблизно однаковий. В основній групі 52 (49,5 %) хворих були чоловіки, 53 (50,5 %) - жінки. В контрольній ці показники склали відповідно 40 (53,3 %) та 35 (46,7 %).
Середня тривалість захворювання на ЦД до поступлення в стаціонар в хворих контрольної групи становила - (12,8?0,7) років, тривалість ураження стопи до поступлення в стаціонар ? (15,7 ?1,4) днів.
Розподіл хворих обстежених груп за типом ЦД, важкістю перебігу та стадією зображено відповідно на рисунках 2.2, 2.3, 2.4.
Рисунок 2.2 - Розподіл хворих обстежених груп за типом ЦД
В обстежених групах відмічається неідентичність розподілу хворих стосовно типу ЦД, ступеня важкості та стадії при поступленні. В контрольній групі відносно вищий відсоток становлять пацієнти з ЦД І-го типу, важким перебігом захворювання, та декомпенсацією. Проте, як було сказано в огляді літератури, розвиток патологічних змін тканин стопи в більшій мірі залежить не від типу захворювання, ступеня важкості чи стадії, а від його тривалості [24-29,53,59]. В обстежених нами групах хворих тривалість захворювання на ЦД до появи перших ознак ураження стопи приблизно однакова і становить (12,90+0,63) років в основній групі та (12,8?0,7) років - в контрольній.
Рисунок 2.3 - Розподіл хворих обстежених груп за важкістю перебігу ЦД
Рисунок 2.4 - Розподіл хворих обстежених груп за стадією ЦД