РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ КУРСАНТІВ ВИЩИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ МВС УКРАЇНИ
2.1. Особливості структури професійно-прикладної фізичної підготовки працівника правоохоронних органів
Вивчення, аналіз та узагальнення літературних джерел та педагогічного досвіду, основних тенденцій розвитку національної системи освіти дозволили встановити, що в даний час першочерговим завданням вищої школи є підвищення якості підготовки спеціалістів, здатних до активної творчої діяльності. Оскільки розвиток науки і техніки невпинно зростають, тому сучасні спеціалісти повинні постійно працювати над поповненням знань, розвитком професійних умінь. Ці вимоги ставляться і до підготовки фахівців у сфері правоохоронної діяльності.
Згідно з наказом МВС України № 759 від 21 жовтня 2000 року "Про стан професійної підготовки та безпеки особового складу органів внутрішніх справ України і заходи щодо їхнього вдосконалення відповідно до завдань Президента України з питань забезпечення належного громадського порядку та протидії злочинності в державі" та додатком 3 цього наказу "Настанова з організації фізичної підготовки рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України" до загальних завдань фізичної підготовки працівників ОВС входять: формування всебічно розвиненої особистості, зміцнення її здоров'я, оптимізація фізичного та психічного стану курсантів під час навчання.
До спеціальних завдань фізичної підготовки входять: формування практичної готовності до дій щодо затримання злочинця чи групи злочинців, а також дій в інших нетипових ситуаціях; дій в реальних оперативних обставинах із забезпечення законності та правопорядку. Даний наказ передбачає, що заняття з фізичної підготовки усіх категорій особового складу органів внутрішніх справ слід проводити в службовий час (урочні форми занять), а фізкультурно-оздоровчі, спортивні заходи та змагання слід організовувати у вільний від служби та навчання час (позаурочні форми занять).
Беручи до уваги особливості спеціалізації випускників вищих закладів освіти МВС України, фізична підготовленість працівників міліції забезпечується:
- ранковою фізичною зарядкою (обов'язковим використанням загально-розвиваючих та спеціальних вправ по рукопашному бою, подоланням перешкод та прискореним пересуванням);
- навчальними заняттями (раціональним розподілом навчального часу, тем за програмою фізичної підготовки та необхідної послідовності її проходження);
- системою занять спортивної секції (тренування з спеціально-прикладних видів спорту);
- самостійним тренуванням (розвитком і вдосконаленням фізичних якостей та спеціальних технічних дій у поєднанні із самоконтролем за функціональним станом організму);
- системою перевірки загальної та спеціальної фізичної підготовки.
Планування занять має забезпечувати виконання програми з фізичної підготовки з урахуванням основних принципів спортивного тренування та організації занять у вищих закладах освіти МВС України (з них пріоритетним є безперервність та систематичність навчально-тренувального процесу; єдність загальної та спеціальної фізичної підготовки) [196].
Педагогічні основи ППФП курсантів спеціальних середніх шкіл міліції на широкому фактичному матеріалі розкриває О.Я.Слєпньов у своєму дисертаційному дослідженні. У зазначеній роботі вперше розроблені педагогічні основи ППФП курсантів середніх спеціальних шкіл міліції, які ґрунтуються на особливостях службової діяльності працівників системи органів внутрішніх справ, виявленому рівні розвитку рухових якостей, розробленої методики вибірково-спрямованого виховання рухових якостей, умінь та навичок. Автор зазначає, що в сучасних умовах професійної підготовки співробітників органів внутрішніх справ провідним розділом змісту навчально-тренувального процесу є фізична підготовка, яка за своїм ранговим значенням випереджує такі розділи професійної підготовки, як технічна, вогнева, стройова та інші, поступаючись лише спеціально-теоретичній підготовці [219].
У структурі фізичної підготовленості курсантів найбільшою ужитковою значущістю характеризується рівень розвитку швидкісних, швидкісно-силових і силових якостей. До найбільш значущих умінь та навичок автор відносить комплекс елементів володіння засобами самооборони (захист від ударів, знешкодження суперника, нанесення ударів, бойові прийоми тощо). Встановлено, що найбільш типовими методами ППФП, які сприяють ефективному розвитку необхідних фізичних якостей і навичок, є заняття такими видами спорту як самбо, дзюдо, карате, легка атлетика, вільна і класична боротьба, бокс і т.д.
Автор у практичних рекомендаціях наводить конкретні пропозиції щодо оптимізації процесу ППФП по семестрах, узгоджуючи засвоєння навчального матеріалу із специфікою навчання в даних закладах освіти.
Досліджуючи психофізичну підготовку працівників органів МВС України, А.Р. Лущак вважає, що вона є провідним напрямом у навчально-тренувальному процесі і обов'язковою складовою фахової підготовки. Він також обґрунтовує потребу в удосконаленні психофізичної підготовленості курсантів на основі врахування їхніх індивідуальних особливостей, експериментально доводить ефективність методів оцінки академічних занять на основі експрес-оцінки психофізичного стану та розробки нормативів і шкал оцінки фізичної підготовленості курсантів [126].
Проблемою удосконалення професійно-прикладної фізичної підготовки також займаються працівники поліції різних країн світу: Англії, США, Франції та Німеччини. Особливу увагу зарубіжні спеціалісти зосереджують на навчанні дій у різних модельних ситуаціях контактів з підозрюваними та заняттями різними видами єдиноборств [46].
В основі спеціальної фізичної підготовки англійських поліцейських знаходиться використання різних видів спортивної боротьби та східних єдиноборств. Крім того, заняття єдиноборствами займають важливе місце у професійній та спеціальній тактичній підготовці затримання правопорушників та злочинців при патрулюванні на транспорті та