РОЗДІЛ 2
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО РОЗМІЩЕННЯ
ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНФРАСТРУКТУРИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ
В УКРАЇНІ
2.1. Особливості розміщення та організації кредитної системи в регіонах України і розвитку послуг кредитно-фінансових установ регіонів
Побудова дворівневої банківської системи в Україні була першою помітною ознакою переходу до економічної системи, орієнтованої на ринок, оскільки вона є важливою ланкою, яка поєднує макроекономічні явища та мікроекономічні процеси і, таким чином, істотно впливає на успішність перехідного процесу.
Розвиток комерційних банків на початку 1990-х років зміцнів завдяки ліберальній ліцензійній політиці ? низькі вимоги щодо обсягу статутного капіталу, майже повна відсутність регулювання банківської діяльності, недосконалість законодавства і низькі професійні вимоги до керівників нових банків. Зокрема, зростання кількості банків із незначним розміром капіталу, які досить успішно функціонували за рахунок гіперінфляції (рівень інфляції 1994 року становив 501%), пояснювалось тим, що до середини 1994 р. відкриття банку в Україні можна було порівняти, з юридичного погляду, із відкриттям приватного підприємства [97, с. 55].
Аналізуючи основні економічні показники за той період, слід зазначити стійкі темпи погіршення економічного стану України. Суттєве погіршення відбулося в період 1992?1994 рр. Так, зменшення ВВП у період 1992?1993 рр. становило 14,2%, а за період 1993?1994 рр. ? 22,9%. У 1993?1994 рр. скорочення виробництва промислової продукції становило 27,3%, продукції сільського господарства - 16,5%, виробництва товарів народного споживання ? 25%, збільшилась питома вага збиткових підприємств ? із 8,3% у 1993 році до 11,4% (Додаток Б, табл. Б.1) [18, с. 44?45].
В умовах зниження ділової активності в усіх сферах господарської діяльності, спаду виробництва і ВВП у країні йшов зворотний процес у банківській сфері і кількість банків зростала, а саме ? кількість зареєстрованих банків 1994 року становила 228 банків (станом на 1991 р. ? близько 60) [18, с.140].
Умови, в яких відбувалося становлення банківської системи, а саме ? несприятливий інвестиційний клімат, украй обмежена наявність простору для маневрування ресурсами, надмірний податковий тиск (55% із доходу), відсутність ринку цінних паперів і недостатньо розвинений кредитний ринок, ? призвели до початку періоду банкрутств (1994?1996 р.р.), який був зумовлений активним створенням НБУ чіткої системи регулювання діяльності комерційних банків, призупиненням зростання інфляції. Таким чином, комерційні банки, які були не готові до жорсткого регулювання з боку Національного банку, до зміни кон'юнктури фінансового ринку, до управління банківськими процесами зісередини, опинилися на грані банкрутства. Так, 1994 року було ліквідовано 11 комерційних банків, серед яких найбільші ? "Інко", "Відродження", "Економбанк", "Лісбанк"; 1995-го ліквідовано один банк, а 20 банків фактично не функціонували; 1996-го з 229 зареєстрованих прямими банкрутами стали 45 банків та 60 опинилися в стадії прихованого банкрутства, проте ліквідовано лише 11 [9, с. 41].
Основним показником кризи більшості банків була наявність у кредитному портфелі проблемних кредитів. За деякими оцінками, такі кредити в банківській системі України становлять близько 20% кредитного портфеля. Проте у світовій практиці навіть 8?10% вважають загрозливою межею, за якою можлива системна банківська криза. У Мексиці, наприклад, за часів банківської кризи 1998 року частка проблемних кредитів становила 19%, в Аргентині - 12% [136, c. 341].
Неспроможність одного банку заплатити за своїми борговими зобов'язан-нями створювала проблеми для всієї економіки: при цьому збитків зазнали вкладники, акціонери банку та бюджет. Так, унаслідок банкрутства п'яти банків ("Християнського", "Центральноєвропейського", "Геобанку", "Лісбанку", "Відродження") прямі втрати економіки становили 86,3 млн грн (рис. 2.1).
Джерело: Сугоняко О. Реформування банківської системи як державна проблема // Вісник НБУ. ? 1997. ? № 1. ? С. 28.
Рис. 2.1. Заборгованість п'яти банків, діяльність яких припинено 1996 року
Таким чином, банкрутство комерційних банків відбувалось унаслідок таких причинно-наслідкових зв'язків: спад виробництва --> неплатоспроможність підприємств --> криза ліквідності банків --> неможливість отримання кредитів --> подальший спад виробництва.
Починаючи з 1997 року, спостерігались такі позитивні тенденції [18,
с. 44?49]:
* сповільнення темпів спаду реального ВВП (1998 р. реальний ВВП становив 98,1% ВВП 1997 р.; 1999-го, відповідно, 99,6% ВВП 1998 р.);
* зростання обсягу промислової продукції. Темп зростання 1998 р. до попереднього року становив 99,0%, а через рік ?104,0%;
* зростання виробництва товарів народного споживання. Так, темп зростання виробництва товарів народного споживання у порівнянних цінах становив 1998 р. 100% до попереднього року, 1999-го ? 107,2%);
* сповільнення темпів спаду виробництва продукції сільського господарства. Темп зростання виробництва продукції сільського господарства у порівнянних цінах становив 1998 року 90,2% до аналогічних даних 1997 р., а 1999-го ? 93,1%;
* зростання інвестицій в основний капітал 1998 р. ?106,1% до даних 1997-го, а через рік ? 100,4%.
У той же час відчутно взаємозв'язок розвитку банківської системи та виробничого сектора економіки, оскільки після лавини банкрутств банків 1996 року і кризи 1998-го спостерігається збільшення частки збиткових підприємств: 1997 р. ? 45%, 1998 р. ? 54,5%, 1999 р. ? 55,7% (Додаток Б, табл. Б.1). І в той же період помітна тенденція до зменшення загальної кількості зареєстрованих банків. Так, кількість зареєстрованих комерційних банків на початок 1997 року становила 227, з них 189 - діючі; 1998 року кількість зареєстрованих банків зменшилась на 13 банків, діючих на 11; 1999 р. ? зменшення на 11 зареєстрованих і 14 діючих [113, c. 212].
А на початок 2001 р. у Державному реєстрі банків, їх філ