РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
2.1. Динаміка розвитку сфери житлово-комунальних послуг міського господарства
Сфера житлових і комунальних послуг являє собою територіально інтегрований
багатогалузевий виробничо-господарський комплекс підприємств, організацій і
органів управління, що забезпечують задоволення повсякденних потреб населення.
Виробнича структура міського житлово-комунального господарства України донині
інтегрує більше 30 видів діяльності, основні з яких – житлове господарство,
водопостачання, водовідведення й очищення стічних вод, теплопостачання,
електропостачання, озеленення населених пунктів, ремонт доріг, мостів і
набережних, берегоукріплювальні роботи, літнє і зимове прибирання вулиць,
збирання, вивезення і утилізація побутових і радіоактивних відходів, готелі,
бані, пральні, ритуальні послуги.
Цей сектор соціальної інфраструктури нині є сферою активно впроваджуваних
інституціональних перетворень [61, с. 81]. Їх зміст, основні завдання і форми
були запропоновані в 1991 р. Урядом України в межах нової державної житлової
політики, що передбачала розмежування прав володіння і управління
житлово-комунальною власністю; створення ринку житла за рахунок приватизації і
зміни структури житлового фонду за формами власності; введення договірних
відносин у сфері експлуатації і ремонту житла й об’єктів інженерної комунальної
інфраструктури, перехід житлово-комунального господарства в режим беззбиткового
функціонування і розширеного відтворення основних фондів шляхом поетапного
підвищення платежів населення за житло і комунальні послуги при забезпеченні
соціального захисту незаможних груп населення; структурну перебудову управління
житлово-комунальним господарством і перенесення центру ваги щодо організації
господарсько-фінансової діяльності функціонуючих у цій сфері економіки
підприємств на місця [113, с. 14].
В останнє десятиліття в міському житловому будівництві частка багатоповерхових
будинків значно скоротилася за рахунок малоповерхових будинків (котеджів). Якщо
у 80–ті роки Україна випереджала розвинуті країни за масштабами житлового
будівництва на душу населення, то в 90–ті роки ситуація значно погіршилася, а
на кінець 2002 р. взагалі становить 91,1 % від розмірів житлового будівництва в
цілому по Україні за 2001 р. (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Введення в експлуатацію житлових будинків та кількість збудованих квартир в
цілому по Україні
(на 1000 населення)
Рік
Введено в експлуатацію загальної площі, кв.м
У тому числі в міських поселеннях
Кількість збудованих квартир
У тому числі в міських поселеннях
1990
338
404
5,6
7,0
1999
169
186
2,3
2,7
2000
117
138
1,4
1,7
2001
124
145
1,5
1,8
2002
113
130
1,3
1,6
2002 до 2001, %
91,1
89,6
86,7
88,9
Складено за: Україна у цифрах у 2002 році. – К.: Техніка, 2003. – 121 с.
Відповідно зменшилися і масштаби покращання житлових умов населення.
Аналізуючи статистичні дані щодо інституціональних перетворень в житловій сфері
України, можна зробити висновок, що найбільше зниження показника введення в
експлуатацію житла в містах відбулось за рахунок державної форми власності. За
період з 1990 по 2002 рр. житловий фонд зріс з 922,1 до 1015,0 млн. м2
земельної площі або на 110,1 %. Якщо ж проаналізувати зростання житлової площі
в розрахунку на одного жителя, то за період, що аналізується, зростання склало
114,6 %. Це аж ніяк не свідчить про збільшення темпів забезпечення житлом, якщо
врахувати зменшення населення України майже на 2 млн осіб.
Суттєве зменшення державного, колективного житлового фонду і фонду
житлово-будівельних кооперативів і відповідне зростання приватного фонду
свідчить про приватизаційні процеси в житловому господарстві у відповідності із
чинним законодавством.
Розглянемо приватизаційні процеси в 2001 – 2002 рр. В 2001 р. більше 90 %
квартир приватизовувались безоплатно. У Черкаській області цей показник був
дещо більший. Кількість приватизованих безоплатно квартир, які перебували у
зазначеній формі власності по Україні дещо нижчі, ніж в загальному по Україні.
В 2002 році темпи приватизації дещо знизились з 582,0 тис. квартир у 2001 р. до
461,2 тис. квартир у 2002 р. Рівень безоплатно приватизованих квартир залишився
досить значним – понад 90 %.
Аналогічна ситуація прослідковується по приватизації житлового фонду,
підпорядкованого органам місцевого самоврядування – у 2002 р. кількість
приватизованих квартир в порівнянні з 2001 р. також зменшилась – з 431,8 тис.
квартир у 2001 р. до 344,4 тис. квартир у 2002 р.
Сформована в 1990-1998 рр. законодавча, правова і нормативно-методична база
визначила основні напрями реформи житлово-комунального господарства на основі
зваженого переходу цієї сфери економіки на ринкові принципи господарювання і
посилення заходів щодо соціальної підтримки малозабезпечених категорій громадян
при гарантованому забезпеченні стандартів рівня життя.
Вирішальним кроком у цьому напрямі став Указ Президента України від 19.10.99 №
1351/99 „Про прискорення реформування житлово-комунального господарства”, яким
був передбачений поетапний перехід до нової системи оплати житла і комунальних
послуг із досягненням у 1998 році 100 % покриття витрат на утримання і ремонт
житла і комунальних послуг за рахунок платежів громадян.
Реалізація на місцях нової державної житлової політики дала змогу вирішити ряд
застарілих проблем галузі [147, с. 23].
У галузі почали формуватися договірні відносини між власником основних фондів
ЖКГ і суб’єктами різних форм власності на основі взаємних інтересів і
відповідальності. Змінилася структура підприємств галузі, нині їх налічується
51,5 тис., у тому числі 9,7 тис. д
- Київ+380960830922