РОЗДІЛ 2. ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ
ПРОЦЕСІВ В АПК УКРАЇНИ
2.1. Глобалізація і регіоналізація
Усвідомлення того, що людство вступило в епоху глобалізму і стоїть перед принципово новими для себе проблемами, почалося на рубежі 1960-х років з відомих докладів Римського клубу і було продовжено в 1970 - і роки екологами в руслі робіт по сталому розвитку. Термін глобалізація увів у науковий обіг Т. Левіт у статті "Гарвард бізнес рев'ю" в 1983р. Етимологічно термін глобалізація пов'язаний з латинським словом global, тобто Земля, земна куля і означає планетарний характер тих чи інших процесів (43, с. 6).
Зміст глобалізації складають різнорідні за їх походженням, сферах прояву, механізмах і наслідках процеси, що дозволяє розглядати глобалізацію як якісно самостійну, складну систему явищ і відносин, цілісну в її системності, але внутрішньо протирічливу. В літературі вказується на декілька зримих джерел тих процесів, які в сукупності утворюють явище глобалізації. Це:
- негативні екологічні та інші наслідки господарювання людини на планеті, досягнувши в другій половині XX ст. масштабів, небезпечних не тільки близьким вичерпанням невідновних природних ресурсів, але і неможливим для прогнозування за наслідками мутації всієї біосфери Землі, включаючи людину;
- розвиток комунікацій, інфраструктур і відносин, що ведуть до високого ступеня соціальної взаємопов'язаності і взаємозалежності світу. Стискання часу і простору завдяки розвитку нових засобів транспорту і зв'язку веде до того, що відстань уже не має значення, що вона стала соціальним продуктом, існуючи в здатності переборювати її. Звичайне устаткування людини - мобільний телефон, факс, портативний комп'ютер, кредитна карта дозволяють й брати участь у соціальному житті на відстані;
- вихід на міжнародну арену глобалітетів, під якими розуміються суб'єкти світових економіки і політики (транснаціональних корпорацій, держав, міжурядових організацій), поєднання інтересів, здібностей і можливостей яких вимагає від них і дозволяє їм діяти глобально в одній або декількох сферах життєдіяльності (87, с.95).
Розвиток і розміщення продуктивних сил значною мірою визначають дві тенденції:
- оптимізаційна (базована на інформації як фундаментальному ресурсі суспільства), тісно пов'язана з розвитком фінансово-правових технологій, процесом "каталогізації" світу, становленням системи глобального управління. Ця тенденція веде до розвитку глобалітетів, формування геоекономіки, торгівлі інтелектуальною власністю й брендом, скидання ризиків на дрібні й середні підприємства через систему аутосорсингу і т. ін.;
- інноваційна (спирається на творчий дар людини), суть якої полягає в отриманні нового знання та якісній стрибкоподібній зміні штучного середовища життя людини. Ця тенденція проявляється у збільшенні числа й якісному розвитку різноманітних венчурних , середніх, малих та мікро підприємств. Базисом підприємств нової економіки поступово стають не основні фонди і навіть не управлінський ресурс, а людський капітал, і все частіше - певне критичне число творчих особистостей, від наявності або відсутності яких часом залежить доля майбутньої організації. Реально функціонуюча сучасна економіка, об'єднуючи досягнення в цих двох сферах: інформаційній та інноваційній помітно знижує роль, здавалося б своїх основних інститутів.
Основними характерними ознаками глобалізації є: розширення торгівлі та її лібералізація; інтернаціоналізація обороту капіталу та усунення перешкод для його руху; глибокі зміни у фінансовій сфері, що більше, ніж інші форми співробітництва, відчуває наслідки електронної революції; розгортання діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК) та їх зростаюча експансія; переважаюча орієнтація попиту на світовий ринок; утворення міжнародних фінансових інститутів та ін.
Найбільш істотними факторами, що сприяють глобалізації, виступають:
- останні досягнення в галузі техніки і технології, що викликали стале зниження виробничих витрат, витрат на перевезення товарів та людей;
- технологічний процес в обробній промисловості, що дозволив розчленувати виробничий процес та поглибити міжнародний поділ праці;
- революція в галузі напівпровідникової, мікросхемної технології та її використання в телекомунікаційній сфері, що здійснили можливість передавання практично необмеженого обсягу даних при вкрай низьких витратах. Синтез технології зв'язку, що використовується при переданні інформації, та комп'ютерної техніки при її опрацюванні створив унікальну інформаційну технологію;
- зростання феноменальними темпами інтернаціоналізації фінансів;
- досягнення науки управління, які значно розширили можливості фірм у сфері створення оптимальних управлінських структур (141, с. 24).
На розвиток і розміщення продуктивних сил в умовах глобалізації і регіоналізації економічного простору значний вплив має економічна революція, яка розпочалася в кінці XX століття і пов'язана не стільки з проривом науково-технічного прогресу в нові таємниці світобудови, скільки з ефективним використанням його численних і різноманітних досягнень, глобальної оптимізації інформаційної сфери, яка отримала назву інформаційної революції. Як наслідок, на планеті відбувається формування економічного середовища, в якому виробництво незатребуваного суспільством товару стає актом ефемерним, що не має вартості. Нова сервісна економіка високопрофесійних послуг, економіка знань різко розширює господарські можливості, що були деформовані в останній третині XX ст. проблемою "меж зростання" ресурсоємного виробництва. Інноваційна економіка суттєво послаблює ці "межі". Економіка інформаційна їх фактично не має. В процесі розвитку споживання природних ресурсів не збільшується, а зменшується: відбувається мініатюризація й оптимізація промислових механізмів, ряд нових галузей набули чітко вираженого віртуального характеру. До того ж творчий дар, на відміну від сировинних та біосферних ресурсів, відтворюваний і невичерпний (41).
- Київ+380960830922