РОЗДІЛ II
ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНОГО МАТЕРІАЛУ І
МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежуваних добровольців і хворих з порушенням свідомості
Обстежено 78 добровольців віком від 21 до 38 років, які після проведеного обстеження були визнані соматично і неврологічно здоровими. Серед обстежених було 46 чоловіків і 32 жінки. Електроенцефалографічні дослідження були проведені в лабораторії функціональної діагностики у стандартних умовах. Усі обстежувані під час дослідження перебували в умовах світло- і звукоізоляції, розташовувалися напівлежачи у кріслах із закритими очима. Перед проведенням дослідження обстежуваним добровольцям пояснювали суть і порядок проведення процедури.
Після розшифрування електроенцефалограм лише у 54 осіб просторово-тимчасова реорганізація електричної активності відповідала поняттю "норма".
Обстежено 78 хворих із неврологічними розладами, зумовленими критичними станами. Хворі перебували на лікуванні у відділенні загальної і нейрореанімації обласної клінічної лікарні ім. М.І. Калініна м. Донецька за період з 1997 по 2000 роки, і мали такі захворювання: постасистолічний синдром (12), отруєння чадним (16) і рудниковим газами (14), еклампсія (17), тяжка черепно-мозкова травма (19).
Чоловіків було 48, жінок - 30.
12 хворих перебували в реанімаційному центрі з постасистолічним синдромом. Асистолія була зумовлена різними факторами: странгуляційна асфіксія (1), крововтрата, ускладнена геморагічним шоком (2), травми різної етіології (3), поранення серця (1), наркоз ендотрахіальний і масочний (3), застосування лікарських препаратів, алергійні реакції на лікарські препарати (2) тощо. З 12 хворих померло шість.
Період часу від зупинки серця до початку реанімаційних заходів у групі хворих, що одужали, склав 2,0 ± 0,39 хв (від 1 до 5 хв), а в групі померлих - 2,07 ± 0,41 хв (від 1 до 5 хв). Тривалість реанімаційних заходів до відновлення самостійної серцевої діяльності в групі тих, що одужали, - 21,8 ± 4,41 хв (від 4 до 60 хв), а в групі померлих - 12,1 ± 1,85 хв (від 3 до 50 хв).
У 16 хворих (чоловіків - 10, жінок - 6) критичний стан був зумовлений тяжкою інтоксикацією окисом вуглецю. Вік потерпілих - від 16 до 59 років. У всіх обстежених хворих отруєння супроводжувалося втратою свідомості різної тривалості: від декількох хвилин до декількох діб. Тривалість перебування хворих у зараженій атмосфері - від 2 до 48 годин. Концентрація карбоксигемоглобіну при вступі до стаціонару складала від 7,6% до 58,4%. У 8 потерпілих цієї групи мав місце виражений позиційний синдром. З 16 хворих померло 2.
У 14 хворих (всі чоловіки) віком від 19 до 50 років критичний стан був зумовлений отруєнням метаном. У 9 хворих отруєння супроводжувалося втратою свідомості різної тривалості: від декількох хвилин до декількох діб. Метанові інтоксикації були пов'язані з раптовим викидом метану у вугільних шахтах. 11 потерпілих були госпіталізовані в першу годину з моменту виявлення їх на місці події, 3 хворих були переведені з інших стаціонарів області через 3 - 10 годин з моменту отруєння. Всі хворі одужали.
Причиною термінального стану в 17 хворих були тяжкі форми пізнього токсикозу вагітних: у 4 - прееклампсія, а в 13 - еклампсія. Вік хворих від 16 до 40 років. У 15 жінок еклампсія розвинулася під час вагітності й при пологах, у 2 вона виникла в післяпологовому періоді. Кількість нападів коливалася від 1 до 6 і в середньому склала 3,36 ± 0,66.
У 2 жінок пологи були завершені за допомогою накладання акушерських щипців, у 14 - за допомогою операції кесаревого розтину, 1 жінці була зроблена плодоруйнівна операція.
У 6 хворих на фоні еклампсії розвинулася гостра масивна крововтрата при пологах, яка була пов'язана з відшаруванням плаценти, внутрішньоутробною загибеллю плоду, атонією матки. Об'єм крововтрати склав 1,8 ± 0,182 л. Кровотеча була зупинена оперативним шляхом: екстирпація матки - 4, надпіхвова ампутація - 2. У постреанімаційному періоді 9 хворих із 17 перебували у стані еклампсичної коми. У 2 хворих перебіг еклампсії ускладнився асистолією. Після проведення комплексу реанімаційних заходів серцеву діяльність удалося відновити. В 1 з 17 хворих була діагностована безсудомна форма еклампсії. З 17 жінок померла одна хвора.
Обстежено 19 хворих віком від 15 до 58 років, що перебували на стаціонарному лікуванні в нейрореанімаційному відділенні з діагнозом - черепно-мозкова травма середнього і тяжкого ступеня без чіткої локалізації процесу, що не вимагає оперативного втручання. Ступінь розладу свідомості за шкалою Глазго - 8-3 бали. Серед обстежених хворих було 5 жінок і 14 чоловіків. Хворі надходили у відділення 1-2 доби після травми і перебували в нейрореанімаційному відділенні від 1 до 21 дня. З 19 хворих четверо померло.
Таким чином, із 78 обстежених хворих 65 осіб одужало і 13 - померло.
2.2. Клінічні методи оцінки функції центральної нервової системи
Стан здорових добровольців і хворих оцінювали на підставі клінічних і функціональних методів дослідження, причому хворих обстежували в динаміці протягом усього періоду перебування у відділенні реанімації.
Оцінку функціонального стану центральної нервової системи проводили шляхом клінічного неврологічного обстеження за схемою, запропонованою Тріумфовим О.В. [81].
Для оцінки клінічних форм розладів свідомості непродуктивного характеру взята класифікація, згідно з якою виділяються 7 градацій стану свідомості [59]:
1. Ясна. 2. Оглушення помірне. 3. Оглушення глибоке. 4. Сопор. 5. Кома помірна. 6. Кома глибока. 7. Кома позамежна або термінальна.
Глибина коматозного стану досліджувалася за допомогою шкали ком Глазго і Глазго - Піттсбурзької шкали [154, 155].
2.3. Функціональні методи оцінки стану центральної нервової системи
Комплекс реєстрації й обробки ЕЕГ (топографічне картування). Реєстрацію біопотенціалів мозку здійснювали за допомогою нейрофізіологічного комплексу.