РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
2.1. Загальні матеріали про клінічні дані в хворих з гострим або хронічним синуситом, яким було проведено хірургічне або консервативне лікування
Дане клініко-лабораторне дослідження проведене в пацієнтів, що знаходилися на лікуванні в клініці оториноларингології Донецького державного медичного університету ім. М. Горького Мінздраву України в 1998-2000р. Усього обстежено 84 пацієнта, що хворіють гострим (42) або хронічним (42) синуситом. Паралельно з дослідженням простагландинів і цитокінів у хворих людей такі ж дослідження проводили в практично здорових людей, такого ж віку і статі, що служили контролем (26). Усього обстежено 110 чоловік (див. таблицю 2.1.1.).
Таблиця 2.1.1.
Кількість пацієнтів, що знаходяться на клініко-лабораторному обстеженні і лікуванні з приводу синуситу й у контролі
Гострий синуситХронічний синуситКонтроль424226Усього обстежено 110 пацієнтів
Хворі з гострим синуситом при надходженні пред'являли скарги на утруднення носового подиху, гнійний насморок, головний біль, підвищення температури тіла. Початок захворювання гострий, зв'язаний, як правило, з переохолодженням або перенесеною гострою респіраторною вірусною інфекцією. Риноскопія: яскрава гіперемія і набряк слизуватої носа, гнійне відокремлюване. На рентгенограмі і комп'ютерній томографії затемнення однієї або обох гайморових пазух, лобових пазух, часто з горизонтальним рівнем рідини. У ряду хворих мався набряк м'яких тканин щоки, реактивний набряк повік, в одному випадку - флегмона орбіти, що з'явилося показанням до ургентної операції (див. додаток, таблицю Д. 2.1.2). Операції були зроблені протягом 24 годин: гайморотомії (з однієї або двох сторін), фронтотомії, фронтогайморотомії з руйнуванням міжпазушної перегородки, пункції гайморових пазух із дренуванням.
Хворим з менш вираженою клінікою і відсутністю ускладнень було призначено консервативне лікування (див. додаток, таблицю Д. 2.1.3).
Клініка в хворих із хронічними синуситами характеризувалася тривалим, як правило, від півріччя до декількох років. Хворі лікувалися за місцем проживання без ефекту або з тимчасовим поліпшенням, у ряді випадків і оперативно. Скарги на утруднення носового подиху, головний біль, нежить. Риноскопія: застійна гіперемія слизуватої оболонки носа, гнійне відокремлюване, поліпозні розростання. На рентгенограмах і комп'ютерній томографії - тотальні і неоднорідні затемнення лобових і гайморових пазух з однієї або з двох сторін, затемнення клітин ґратчастого лабіринту. Хворим вироблялися операції: поліпоетмоідотомії, одно- або двосторонні гайморотомії, гайморофронтотомії з руйнуванням міжпазушної перегородки (див. додаток, таблицю Д. 2.1.4.). При патогістологічному дослідженні вилученого матеріалу встановлено: слизуваті і фіброзні поліпи, поліпозно змінена слизувата, кісти.
Іншим хворим із хронічними синуситами (див. додаток, таблицю Д. 2.1.5) було проведено консервативне лікування і лікування супутніх захворювань. Усі хворі в післяопераційному періоді, що лікувалися консервативно одержували антибіотикотерапію, фізіотерапію, симптоматичне лікування, були консультовані суміжними фахівцями.
Віковий і статевий склад груп хворих з різними формами синуситів і видами проведеного лікування представлений у таблицях 2.1.6. і 2.1.7. Як видно з цих таблиць ні за віком, ні по статі хворих у зазначених групах не було розходжень. Отже, ми мали підстави порівнювати ці чотири групи між собою за досліджуваними показниками (гемограма, біохімічні аналізи крові, вміст простагландинів і цитокінів) без урахування вікової і полової
Таблиця 2.1.6.
Віковий і статевий склад груп хворих, у яких визначали ПГЕ-2 при гострому і хронічному синуситах
КонтрольГострий синуситХронічний синуситвік- рікстатьвік-рікстатьвік-рікстатьМ1=25,130
m1=1,012
n=10M=7
Ж=3М2=24,275
m2=0,871
n=10M=8
Ж=2M3=26,286
M3=0,865
n=10M=8
Ж=2М1-М2=-0,855М2-М3=+2,011М1-М3=+1,156 Примітка: М- чоловіки, Ж- жінки
Таблиця 2.1.7
Віковий і статевий склад груп хворих у яких визначали цитокіни, гемограму, біохімічні показники крові при різних формах синуситів і видах проведеного лікування
Контроль
(М-12, Ж-4)Гострий синуситХронічний синуситХірургичне лікування
(М-12, Ж-4)Консервативне лікування
(М-12, Ж-4)Хірургічне лікування
(М-13, Ж-3)Консервативне лікування
(М-13, Ж-3)вік -ріквік -ріквік -ріквік -ріквік -рікМ1=25,205M2=26,875M3=25,062M4=21,250M5=23,625m=±1,011
n=16m=±0,956
n=16m=±1,014
n=16m=±1,849
n=16m=±1,843
n=16M1-M2=
+1,660M1-M3=
-0,263 M1-M4=
-3,955M1-M5=
-1,580 M2-M4=
+5,625M2-M3=
-1,813M4-M5=
-2,375M3-M5=
-1,437M1-M1'=
+0,065M2-M2'=
+2,600M3-M2'=
+0,787M4-M3'=
-5,036M5-M3'=
-2,611
Примітка: М- чоловіки, Ж-жінки
реактивності, а тільки з урахуванням клінічної форми синуситу, важкості його перебігу і проведеного лікування.
У всіх пацієнтів проводили риноскопію, у тому числі з застосуванням ендоскопічної апаратури, проводили діагностичні пункції гайморових пазух носа, бактеріологічні посіви відокремлюваного з порожнини носа для визначення флори і чутливості її до антибіотиків, брали кров на стерильність.
2.2. Методики загальноклінічного обстеження
Проводили також загальноклінічні обстеження. У тих, що хворіють синуситами проведене наступне ринологічне обстеження: для уточнення діагнозу хворих проводили додаткові методи дослідження включаючи рентгенографію БНП і комп'ютерну томографію яку виконували в Діагностичному центрі і на комп'ютерному томографі відділення нейрохірургії Донецького обласного клініко-територіального медичного об'єднання. Гістологічне дослідження матеріалу, узятого під час операції, проводили на кафедрі патологічної анатомії ДонДМУ.
Гемограмму досліджували в клінічній лабораторії, біохімічне дослідження крові - у Діагностичному центрі ДОКТМО. Були використані наступні біохімічні методи для визначення таких біохімічних речовин у сироватці