РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ,
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ
2.1. Методика моделювання обструктивної непрохідності ободової кишки
З метою комплексного вивчення морфофункціональних змін в печінці при ОНОК в динаміці при застосуванні препарату ЦП нами проведено серії відповідних експериментальних досліджень. Об'єктом досліджень були 57 безпородних собаки масою 12-20 кг. Підставою для вибору тварин послужило те, що собаки є найбільш підходящими для моделювання хірургічних захворювань, а отримані при цьому дані можуть екстраполюватись на людину. Крім цього, печінка і шлунково-кишковий тракт собаки за будовою, кровопостачанням, іннервацією і функцією наближаються до таких у людини ?155?.
До експерименту тварини утримувались у віварії Івано-Франківської державної медичної академії не менше, ніж 14 днів. При поступленні у віварій тварини оглядалися ветеринарним лікарем, проходили курс дегельмінтизації. Годування тварин проводили 2 рази на день за нормами, встановленими наказом МОЗ СРСР № 1179 від 10 жовтня 1983р. "Об утверждении нормативов затрат кормов для лабораторных животных в учреждениях здравоохранения".
Утримання, догляд за тваринами і всі маніпуляції проводили у відповідності з положеннями "Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей" (Страсбург, 1985р.).
Хірургічні втручання (лапаротомія, моделювання ОНОК і наступне лікування КН) виконували під загальним знеболюванням через 30-40 хв. після премедикації, що включала: 2 мл 50% розчину анальгіну дом'язево, 1 мл 1% розчину дімедролу дом'язево, 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфату. Безпосередньо перед операцією вводили 1-2 мл 5% розчину кетаміну дом'язево. Загальне знеболювання забезпечували довенозним повільним введенням 2-2,5% розчину тіопенталу натрію в дозі, розрахованій на масу тіла тварини. В день операції і в перші три дні післяопераційного періоду тваринам з метою знеболення вводили 2 мл 50% розчину анальгіну дом'язево двічі на день.
Згідно наведеної в літературі методики моделювання обтураційної КН, остання створюється шляхом перев'язки кишки в двох місцях марлевими смужками при відстані 3-4 см між ними ?155?. В попередньо проведених нами дослідах майже у всіх випадках відмічали на смугах нашарування фібрину та наявність гною, що створювало певний вплив на перебіг захворювання. До місця обтурації підтягувався сальник, петлі кишечника, що ускладнювало наступні оперативні втручання по відновленню прохідності ОК. Ми модифікували вищевказану методику, застосувавши замість двох тканинних смужок одну лавсанову, якою через отвір в брижі двічі обкручували ОК по типу удавки таким чином, щоб між кишкою та ниткою без особливих зусиль проходив кінець кровоспинного затискача. Це було необхідно для того, щоб в місці стискання просвіту кишки не виникало некрозу стінки кишки внаслідок порушення кровообігу. Лавсанову смужку готували шляхом сплетення між собою 3 стерильних лавсанових лігатур №7, кінці яких фіксували вузлами. Лавсан володіє вираженою ареактивністю та "слизькістю" при зав'язуванні, що дозволяло без зусиль дозовано стискати просвіт кишки (Рис. 2.1). При цьому нашарування фібрину та гною були практично відсутні і, як наслідок, не спостерігалось значних захисних злукових процесів (Рац. пропозиція №30/2457 від 26.12.2001). Випадків недостатнього стиснення чи некрозу місця обтурації кишки при застосуванні описаної методики не спостерігали (Рис. 2.2, 2.3).
Хірургічне відновлення прохідності ОК проводили через 72 години після моделювання ОНОК шляхом резекції обтурованої ділянки кишки з наступним формуванням міжкишкового анастомозу бік-в-бік (Рис. 2.4).
Рис. 2.1. Методика перев'язки ОК лавсановою смужкою з метою моделювання обструктивної непрохідності. Собака №13.
Рис. 2.2. Супрастенотичне розширення привідної петлі ОК в діаметрі 4 см і відрізок спалої відвідної петлі кишки у собаки №34 через 72 години перебігу ОНОК.
Рис. 2.3. Супрастенотичне розширення привідної петлі ОК в діаметрі 5 см і відрізок спалої відвідної петлі кишки у собаки №32 через 144 години перебігу ОНОК.
Рис. 2.4. Міжкишковий анастомоз бік-в-бік, накладений після резекції обтурованої ділянки ОК у собаки №34 через 72 години перебігу ОНОК.
Після лапаротомії, моделювання ОНОК, а також відновлення прохідності кишки в черевну порожнину вводили 500 тис. од. бензилпеніциліну натрію, розведеного на 10 мл 0,25% розчину новокаїну. Особлива увага при зашиванні лапаротомної рани приділялась гемостазу в рані, як запобіжному засобу можливого нагноєння рани і розходження швів. До швів на шкірі фіксували валик з стерильної марлі, змоченої спирт-хлоргексідином.
Евтаназію тварин здійснювали після премедикації шляхом довенозного введення розчину тіопенталу натрію в дозі, що втричі перевищувала необхідну для наркозу.
Всі тварини були розподілені на 6 серій (Табл. 2.1)
Таблиця 2.1
Серії експериментальних тварин
Серії тваринКількістьМаса тварин, кгСередня тривалість життя, год.Інтактні1015,4±0,9-І гр.916,8±1,1114,7±14,8ІІ гр.1116,7±1,0178,9±10,0ІІІ гр.916,5±0,9208,0±16,5ІV гр.915,3±0,7193,3±7,3V гр.914,5±0,5232,0±3,0Всього5715,9±0,9-
Інтактні собаки - до цієї групи увійшли 10 здорових тварин, масою 15,4±0,9 кг, у яких вивчали нормальну структуру печінки і біохімічні показники крові.
І гр. - контроль на лапаротомію - 9 тварин, масою 16,8±1,1 кг, яким під загальним знеболюванням були виконані лапаротомія і ревізія органів черевної порожнини. Тварини спостерігались протягом 6 діб після виконання операції. Середня тривалість життя тварин склала 114,7±14,8год.
ІІ гр. - перебіг ОНОК без відновлення її прохідності - 11 тварин, масою 16,7±1,0 кг, які спостерігались в динаміці перебігу змодельованої кишкової непрохідності до 9 дня захворювання. Середня тривалість життя тварин склала 178,9±10,0 год.
ІІІ гр. - тварини з ОНОК після відновлення прохідності кишки - 9 собак, масою 16,5